Вирок № 52276151, 09.10.2015, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3006/15-к

номер провадження 1-кп/570/160/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2015 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Коробова С.О.,

при секретарі судового засідання Данчук Л.А.

з участю прокурора Штефуся С.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

його захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015180490000058 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Поплави Бережанського району Тернопільської області, громадянина України, який має вищу освіту, є військовозобов'язаним, курсанта з підготовки військовослужбовців за призивом під час мобілізації на особливий період 5-го навчального батальйону військової частини польова пошта В1670, солдата, який є не судимим, проживає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи призваним Бережанським об'єднаним районним військовим комісаріатом Тернопільської області 12 травня 2015 року на військову службу в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно 24 травня 2015 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території загальновійськового полігону військової частини польова пошта В1617, яка на той момент дислокувалася на Рівненському загальновійськовому полігоні в с. Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області, поблизу палатки 2-гої навчальної роти 5-го навчального батальйону вказаної військової частини, будучи незадоволеним розмовою зі своїм співслужбовцем - солдатом ОСОБА_3 щодо неналежної його (ОСОБА_1) активності при прийнятті участі в спортивних змаганнях, в яких вони обоє в той день приймали участь, за відсутності між ними відносин підлеглості, завдав потерпілому ОСОБА_3 три колото-ріжучі поранення ножем в область шої, передпліччя та пальців правої кисті, після чого тим же ножем наніс солдату ОСОБА_4 одну колото-різану рану тильної поверхні лівої кисті. Внаслідок вказаних злочинних дій ОСОБА_1 було завдано ОСОБА_3 середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 - легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що заподіяло потерпілим легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження визнав повністю і суду показав, що 24 травня 2015 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, він, перебуваючи поблизу палатки 2-гої навчальної роти 5-го навчального батальйону військової частини польова пошта В1617, яка на той момент дислокувалася на Рівненському загальновійськовому полігоні в с. Нова Любомирка Рівненського району Рівненської області, завдав солдату ОСОБА_3 три колото-ріжучі поранення ножем в область шої, передпліччя та пальців правої кисті, після чого тим же ножем наніс солдату ОСОБА_4 одну колото-різану рану тильної поверхні лівої кисті. Підтвердив, що між ним та потерпілими відсутні відносини підлеглості, вони є співслужбовцями. Обвинувачений погодився, що його удари спричинили легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження. Також обвинувачений визнав цивільний позов прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Штефуся С.М. в інтересах держави в особі військово-медичного клінічного центру Західного регіону та військової частини А1446(Рівненського військового госпіталю) до нього про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих.

ОСОБА_3, який визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні, подав до суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність. Повідомив, що завдана йому шкода обвинуваченим відшкодована і ніяких претензій до нього він немає.

Суд погоджується з кваліфікацією прокурором дій ОСОБА_1, які полягали в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності між ними відносин підлеглості, що заподіяло потерпілим легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження ( та такого, що вчинене стосовно кількох осіб), за ч.2 ст. 406 КК України.

Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор та потерпілі також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

При призначенні покарання суд враховує, що підсудний сприяв розслідуванню та судовому розгляду справи. Як пом'якшуючі покарання обставини суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю та розслідуванню злочину. Як обтяжуюча покарання обставина судом встановлено вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи щире каяття та повне визнання підсудним своєї вини, сприяння досудовому та судовому слідству, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільненням його від відбування покарання з випробуванням відповідно до положень статті 75 КК України.

Цивільний позов військової частини А1446 (Рівненського військового госпіталю) підлягає до задоволення на підставі ст. 1206 ЦК України та з урахуванням принципу диспозитивності (обвинувачений визнав позовні вимоги повністю)

Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

В обвинувальному акті зазначено про розмір витрат на залучення експерта для проведення експертиз під час досудового розслідування, які за переліченим змістом є вартістю проведених по справі під час досудового розслідування експертиз.

Разом з тим, ч.2 ст.124 КПК України передбачає стягнення з обвинуваченого, в разі ухвалення обвинувального вироку, на користь держави лише документально підтверджених витрат на залучення експертів, а не вартості проведення експертиз, яку ст.118 КПК України не віднесено до процесуальних витрат.

Витрати, пов'язані з проведенням експертиз експернтними установами, які фінансуються з бюджету, стягненню з обвинуваченого не підлягають, оскільки за змістом Закону України «Про судову експертизу» проведення вищевказаних експертиз є обов'язком експертів відповідного експертного закладу чи установи та які відповідно до статті 15 вказаного Закону здійснюються за рахунок коштів, які за цільовим направленням виділяються відповідним експертним установам з Державного бюджету України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 406 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк у три роки.

На підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_1 звільнити з випробуванням з іспитовим строком у один рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язок - періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини по місцю проходження військової служби.

Цивільний позов прокурора військової прокуратури Рівненського гарнізону Штефуся С.М. в інтересах держави в особі військово-медичного клінічного центру Західного регіону військової частини А1446 (Рівненського військового госпіталю) до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави - Міністерства оборони України в особі військо-медичного клінічного центру Західного регіону (м. Львів) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 від кримінального правопорушення у розмірі 18431 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять одну) гривню 17 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави - Міністерства оборони України в особі військової частини А1446 ( р/р 312592215560, спец.фонд 1080, МФО 0833017, ЄДРПОУ 07722570 ГУ ДКСУ в Рівненській області) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 3134 (три тисяч сто тридцять чотири) гривні 88 копійок.

Речові докази по справі знищити.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч.2 ст.394 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя Коробов С.О.