Рішення № 5227444, 11.03.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 березня 2009 р. Справа 12/36-08

за позовом: Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1)

до: Барської районної спілки споживчих товариств (23100, Вінницька обл., м. Бар, вул. Р.Люксембург, 29, ідент.код 01741767) та

Споживчого товариства "Техніка" (23600, Вінницька обл., м. Тульчин, вул.Незалежності, 1, ідент.код 32010397)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності

Суддя Кожухар М.С.

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники :

позивач : ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 за дорученням

1-го відповідача : Величко С.Н.- за дорученням

2-го відповідача: Бурка В.Р.- за дорученням

Справу розглянуто із звукозаписом судового процесу

В С Т А Н О В И В :

Подано позов про визнання договору купівлі-продажу будівлі універмагу загальною площею 2147,10 кв.м., яка знаходиться за адресою Вінницька обл., м. Бар, площа Пам"яті, 1 від 05.10.07р., укладеного між Барською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Техніка" та свідоцтва про право власності на цю будівлю недійсними.

Позовні вимоги СПД ОСОБА_1 у справі № 12/36-08 мотивовано тим, що 05.01.2000р. між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та спільним підприємством "Барська торгова база" було укладено договір за №1, згідно якого спільне підприємство "Барська торгова база" продає підприємцю ОСОБА_1 будівлю "Універмагу", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - загальною площею 2147,1 кв.м.

Згідно акту звірки розрахунків від 01.03.2006р., підписаного представниками сторін та завіреного печатками останніх, сума перерахованих підприємцем коштів в рахунок виконання умов договору від 05.01.2000р. складала 65420,65грн.

Всупереч п. 3.1 договору 1-й відповідач не передав позивачеві будівлю по акту приймання-передачі.

01.10.2002 року СП "Барська торгова база" надіслано підприємцю ОСОБА_1 лист № 124 від 01.10.02, яким повідомила останнього про те, що через невиконання ним умов договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2000 р. щодо повної оплати вартості будівлі універмагу, останній слід вважати розірваним.

Позивач перераховував додатково кошти для оплати договору купіві-продажу від 05.01.2000р., водночас 1-м відповідачем дані кошти було повернуто позивачу із зазначенням про розірвання договору купівлі-продажу № 1 від 05.01.2000р.

Господарський суд Вінницької області рішенням від 12.10.2006 р. у справі № 2/103-06 визнав договір купівлі-продажу будівлі між позивачем та Барською районною спілкою споживчих товариств дійсним, а постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. у цій справі фактично підтверджено чинність цього договору. Цей договір на час звернення позивача до суду в судовому порядку не розірвано та недійсним не визнано. Однак 05.10.07р. Барською районною спілкою споживчих товариств згідно договору купівлі-продажу будівлі універмагу загальною площею 2147,10 кв.м., яка знаходиться за адресою Вінницька обл., м. Бар, площа Пам"яті, 1 від 05.10.07р., передано Споживчому товариству "Техніка".

Позивач вважає, що при укладенні даного договору продавець порушив ст. 659 ЦК України, не попередивши покупця про його (позивача) право на будівлю, а укладений договір таким, що порушує його право власності, яке позивач набув на підставі договору № 1 від 05.01.2000р., та на підставі ст.ст. 3,22,215,216,659,1166,1172,1190 ЦК України просить визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі універмагу загальною площею 2147,10 кв.м., яка знаходиться за адресою Вінницька обл., м. Бар, площа Пам"яті, 1 від 05.10.07р. укладеного між Барською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Техніка" та свідоцтво про право власності на цю будівлю, а також стягнути з відповідачів солідарно 20000 грн., які сплачено фахівцям за надання юридичної допомоги, 85 грн. витрат на сплату держмита і 118 грн. витрат на оплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

1-й відповідач у відзиві № 097 від 26.03.08р. позов не визнав, зокрема зазначивши, що з 01.10.2002р. договір №1 від 05.01.2000р. розірвано, про що листом №124 від 01.10.2002р. позивача було повідомлено, а відтак договір купівлі-продажу будівлі універмагу від 05.10.07р. укладений між Барською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Техніка" правомірно.

2-й відповідач у відзиві за № 2 від 27.03.2008 р. позов не визнав, послався на те, що є добросовісним набувачем будівлі за договором купівлі-продажу від 05.10.2007 р.

Ухвалою суду від 08.06.2007р. порушено провадження у справі з призначенням судового засідання на 01.04.2008р.

Ухвалою суду від 01.04.2008 р. провадження у справі № 12/36-08 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі № 14/257-07.

Ухвалою суду від 12.02.2009 р. провадження у справі поновлено з призначенням судового розгляду на 05.03.2009 р. В судовому засіданні 05.03.2009 р. оголошено перерву до 11.03.2009 р.

Позивач та представники сторін в судових засіданнях, відповідно, позовні вимоги та заперечення на позов підтримали.

В позовній заяві не зазначено, яке свідоцтво про право власності просить визнати недійсним позивач. В судовому засіданні 11.03.2009 р. на питання суду щодо цього позивач усно уточнив, що просить суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на будівлю універмагу, яка знаходиться за адресою Вінницька обл., м. Бар, площа Пам"яті, 1, яке видане Споживчому товариству «Техніка»після укладення договору купівлі-продажу цієї будівлі № від 05.10.2007 р. (наведене зафіксовано звукозаписом судового процесу).

З пояснень позивача, представників сторін, матеріалів господарської справи № 12/36-08, судових рішень у господарських справах № 2/103-06, № 14/257-07, матеріалів оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи № 1959 на будівлю, стосовно якої розглядається справа суд вбачає таке.

З рішення господарського суду Вінницької області від 26.02.2008 р., постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. та постанови Верховного Суду України від 16.12.2008 р. у справі № 14/257-07 випливає наступне.

05.01.2000р. між Барською торговою базою (правонаступником якої є Барська районна спілка споживчих товариств) та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №1 (надалі - договір), у відповідності до п.1.1. якого Барська торгова база продає підприємцю ОСОБА_1 будівлю (Універмаг) загальною площею 2147,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,347 га.

Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що право власності на будівлю переходить до покупця (СПД ОСОБА_1.) з моменту підписання акту прийому-передачі будівлі, при оплаті його вартості по даному договору у повній сумі.

Згідно п. 1.3 договору Універмаг продано по оціночній вартості за 235426,00грн. і податку на додану вартість 47085,00грн.; разом вартість проданого об'єкту складає 282511 грн.

Покупець (СПД ОСОБА_1) зобов'язаний протягом 60 календарних днів з моменту підписання договору провести розрахунки у повній сумі вартості проданого магазину "Універмаг" в сумі 235426,00грн. Розрахунки між покупцем (СПД ОСОБА_1.) та продавцем (Барською торговою базою) за проданий об'єкт здійснюються готівковою чи безготівковою формою, але не менше як 50 відсотків його вартості без урахування ПДВ. Залишок суми вартості будівлі буде оплачено покупцем (СПД ОСОБА_1.) товарами народного споживання, з погодженою сторонами асортименту та по ціні не вище цін виробника, а також погашення бюджетної і позабюджетної заборгованості продавця (Барської торгової бази) шляхом заліків та інших форм розрахунків, що не суперечить чинному законодавству (п.2.1 договору).

У відповідності до п.2.2 договору покупець зобов'язується в термін 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання об'єкта розрахуватися з продавцем (Барською торговою базою) на суму ПДВ 47085,25грн.

У відповідності до акту звірки взаємних розрахунків від 01.03.2006р. та акту звірки розрахунків від 01.04.2006р. СПД ОСОБА_1 перераховано Барській районній спілці споживчих товариств у порядку розрахунків за будівлю універмагу в м. Бар згідно договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2006р. - 65420,65грн.

Підписаною сторонами Угодою від 05.04.2000 р. пункт 2 договору від 05.01.2000 р. викладено в редакції, відповідно до якої покупець зобовязаний протягом 184 календарних днів з моменту підписання цієї угоди сплатити залишок суми боргу в сумі 182411,31 грн. Строк дії угоди визначено з 5 квітня 2000 р. до 05.10.2000 р.

У звязку з невиконанням СПД ОСОБА_1 умов договору та угоди у частині проведення розрахунків, СП "Барська торгова база" надіслала останньому повідомлення №124 від 01.10.2002р. про розірвання договору купівлі-продажу від 05.01.2000р. станом на 05.10.2002р.

СПД ОСОБА_1 надіслав Барському районному споживчому товариству листа від 30.01.2006р. про внесення змін до п. 2.1 договору в частині строку оплати за проданий обєкт, встановивши кінцевий строк розрахунку до 31.12.2006р. Розглянувши вказане звернення, Барське районне споживче товариство листом від 10.02.2006р. №055 повідомило СПД ОСОБА_1, що договір розірвано у звязку з непроведенням повної оплати вартості будівлі універмагу, про що останній був повідомлений листом від 01.10.2002р. за № 124.

В подальшому, платіжним дорученням №1 від 14.09.2006р. СПД ОСОБА_1 перерахував на рахунок Барського районного споживчого товариства 170005,35грн. із зазначенням призначення платежу, як оплата за приміщення універмагу в м.Бар пл.Памяті, 1 згідно договору купівлі-продажу від 05.01.2000р. Однак, Барське районне споживче товариство 15.09.2006р. повернуло кошти СПД ОСОБА_1, як помилково перераховані, що підтверджується банківською випискою за особовим рахунком.

Платіжним дорученням №2 від 18.09.2006р. СПД ОСОБА_1 повторно перерахував на рахунок Барського районного споживчого товариства 170005,35грн. як оплату за приміщення універмагу, які знову ж таки, 19.09.2006р. були повернуті отримувачем (Барським районним споживчим товариством) платнику (СПД-ФО ОСОБА_1), як безпідставно перераховані кошти за універмаг .

Також, протягом серпнявересня 2007р. Барське районне споживче товариство неодноразово, повертало на рахунок СПД ОСОБА_1 кошти в сумі 65420,65грн., що були перераховані останнім як плата за універмаг ще у 2000 році, однак СПД ОСОБА_1 знову повертав ці ж кошти на рахунок Барського районного споживчого товариства.

Керуючись п.3.1 договору, вважаючи, що оплата по договору проведена у повному обсязі, СПД ОСОБА_1 звернувся до Барського районного споживчого товариства з вимогою від 21.09.2007р. за №29 (яку останнє отримало 26.09.2007р.) передати будівлю універмагу в строк до 26.09.2007р. згідно акту приймання-передачі, однак відповіді не отримав.

За вказаних обставин, СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №33 від 26.11.2007р. про зобовязання Барського районного споживчого товариства прийняти кошти в сумі 235426,00грн. в рахунок оплати повної вартості купленої будівлі універмагу та передати йому згідно акту прийому-передачі на виконання умов договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2000р. будівлю універмагу загальною площею 2147,1 кв.м., яка розташована у м.Бар Вінницької області, пл. Памяті,1.

Керуючись ст.60 ГПК України Барське районне споживче товариство звернулося до господарського суду Вінницької області із зустрічною позовною заявою від 24.12.2007р. за №429 про розірвання договору купівлі-продажу №1 від 05.01.2000р., мотивуючи її тим, що СПД ОСОБА_1 порушив істотні умови договору щодо оплати за приміщення універмагу, а тому рекомендованим листом №124 від 01.10.2002р. останнього було повідомлено про розірвання договору, на що відповіді не отримано, а тому позивач за зустрічним позовом, згідно ст.11 ГПК України вважав, що СПД ОСОБА_1 погодився з пропозицією щодо розірвання договору.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.02.2008 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. в задоволенні позову СПД ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено, договір купівлі-продажу № 1 від 05.01.2000 р., укладений Спільним підприємством «Барська торгова база»та СПД ОСОБА_1 розірвано.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2008 р. названі рішення господарського суду Вінницької області та постанова Житомирського апеляційного господарського суду скасовані, справу спрямовано на новий розгляд.

Постановою Верховного Суду України від 16.12.2008 р. постанова Вищого господарського суду України скасована, постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 р. залишена без змін.

В лютому 2006 р. СПД ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом до Барського споживчого товариства про визнання договору купівлі-продажу № 1 від 05.01.2000 р. будівлі Універмагу у АДРЕСА_2, дійсним.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.10.2006 р. у справі № 2/103-06 позов задоволено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 р. рішення суду першої інстанції скасовано, в позові СПД ОСОБА_1 відмовлено.

05.10.2007 р. між Барською РССТ та СТ «Техніка»укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відчужено будівлю «Магазин»загальною площею 2147,5 кв.м., яка розташована по пл. Памяті у м. Бар. Договір посвідчено нотаріально 05.10.2007 р. На підставі цього договору за споживчим товариством «Техніка»зареєстровано обєкт нерухомості (нежитлове приміщення «Магазин»у АДРЕСА_2), про що внесено запис в реєстрову книгу № 1а за реєстровим № 45 та видано реєстраційне посвідчення від 08.10.2007 р.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши і оцінивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Позивач вважає, що при укладенні договору купівлі-продажу будівлі від 05.10.07р. зі Споживчим товариством "Техніка" Барська районна спілка споживчих товариств порушила ст. 659 ЦК України, не попередивши покупця про його (позивача) право на будівлю, а укладений договір є таким, що порушує його (позивача) право власності, яке він набув на підставі договору № 1 від 05.01.2000р., та на підставі ст.ст. 3,22,215,216,659,1166,1172,1190 ЦК України просить визнати цей договір недійсним.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (далі ЦК України) це кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судовими рішеннями у справі 14/257-07 встановлено, що зобовязання по оплаті будівлі за договором від 05.01.2000 р. СПД ОСОБА_1 мав виконати до 05.10.2000 р., однак їх не виконав. У звязку з цим Барська района спілка споживчих товариств правомірно у відповідності до ст. 232 ЦК УРСР (що діяв на час укладення договору між СП Барська торгова база та СПД ОСОБА_1) та умов договору скористалась правом відмови від договору, про що повідомила СПД ОСОБА_1 листом від 01.10.2002 р.

Отже на правовідносини щодо набуття позивачем права власності на майно на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.2000 р. поширюються положення Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. (Право власності на будівлю на підставі договору купівлі-продажу відповідно до положень ЦК України, що набув чинності 01.01.2004 р., виникає з моменту державної реєстрації нотаріально посвідченого договору).

Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу № 1 від 05.01.2000 р. передбачено, що право власності переходить до Покупця з моменту підписання акту прийому-передачі будівлі, при оплаті її вартості по договору в повній сумі.

Оскільки позивач вартість будівлі у повній сумі не оплатив і будівля йому по акту прийому-передачі передана не була, то право власності на цю будівлю він не набув.

А відтак, доводи позивача, що договором купівлі-продажу від 05.10.2007 р. між Барською РССТ та СТ «Техніка»порушено його право власності на будівлю, суд вважає безпідставними.

Доводи позивача про те, що продавець порушив умови договору, не передавши йому будівлю, спростовані судовими рішеннями у господарській справі № 14/257-07.

Посилання позивача на те, що договір № 1 від 05.01.2000 р. на час укладення відповідачами договору від 05.10.2007 р. не був розірваний у судовому порядку, не спростовує того факту, що позивач не набув право власності на будівлю, причому з власної вини.

В обґрунтування позовних вимог позивач також посилається на ст. 659 ЦК України, відповідно до якої продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Разом з тим, як вже зазначено вище, у позивача не виникло право на будівлю, що є предметом оспорюваного договору.

Крім того навіть за наявності факту порушення продавцем положень вказаної статті ЦК України, таке порушення не є підставою для визнання договору недійсним відповідно до ст. 215 ЦК України із застосуванням наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

Посилання позивача на ст.ст. 3,22,1166,1172,1190 ЦК України в обґрунтування позовних вимог також безпідставні.

Позивачем не зазначено, у чому полягає порушення відповідачами положень ст. 3 ЦК України, а статті 22,1166,1172,1190 ЦК України взагалі не містять положень щодо визнання договорів недійсними.

Заявлено також вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлю, виданого СТ «Техніка».

Як свідчать матеріали справи, таке свідоцтво споживчому товариству «Техніка»не видавалось, реєстрація права цього товариства на обєкт нерухомості відповідно до законодавства здійснена на підставі договору купівлі-продажу.

Отже, ці позовні вимоги, що підтримані позивачем в судовому засіданні, теж безпідставні.

Також позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 20000 грн., які він сплатив за надані йому юридичні послуги, 85 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Дані вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати сторін складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 ГПК України встановлено зокрема, що державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже судові витрати на користь позивача стягуються з відповідача/відповідачів лише при задоволенні позову пропорційно задоволеним вимогам стосовно кожного відповідача.

Оскільки у позові позивачу відмовлено, підстави для відшкодування йому судових витрат з відповідачів відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Разом з тим з матеріалів справи не вбачається, що спір до суду доведено з вини відповідачів.

Крім того:

Стягнення вказаних у ст.ст. 44,49 ГПК України сум з відповідачів солідарно законодавством не передбачено.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, що є адвокатами, тобто громадян України, які мають вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склали кваліфікаційні іспити, одержали свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняли Присягу адвоката України).

Таким чином, статті 44, 49 ГПК України передбачають відшкодування сум як судових витрат, що були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. На цьому зокрема наголошено у Постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 N 30/63.

Як вбачається з доданої до позовної заяви копії договору № 4 від 10.02.2008 р. про надання юридичних послуг, позивач за цим договором отримав та оплатив послуги субєктів підприємницької діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

В судовому засіданні зясовано, що названі особи мають свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, однак у даному випадку надавали послуги як субєкти підприємницької діяльності, що відповідно до положень ГПК України виключає відшкодування стороні витрат на оплату їх послуг.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 33, 35 ч. 2, 43, 44, 49, 82, 84,115 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя Кожухар М.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано

відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 березня 2009 р.

Надруковано прим.:

1 у справу

2 - позивачу

3,4 - відповідачам