Рішення № 5227299, 08.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/20108.05.09 За позовом Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор»

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 5000,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Мороз Ю.А.- представник по довіреності від 01.12.2008р.

від відповідача: ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості за Договором № 4 від 04.09.2008р. в розмірі 5000,00 грн. штрафу

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2009р. порушено провадження по справі № 53/201, розгляд справи призначено на 08.05.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.05.2009р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.05.2009р. за згодою представника позивача та відповідача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.09.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір № 4 про надання послуг щодо встановлення апаратури для відео спостереження, відповідно до умов якого Замовник (позивач) поручає, а Виконавець (відповідач) зобовязаний виготовити (придбати) тестовий прилад (веб-камери) відповідно до Специфікації, яка являється невідємною частиною даного Договору, для трансляції відео зображення з рекламних щитів Замовника, встановити та налаштувати його, а у випадку успішної роботи, після письмового затвердження Замовника, встановити три аналогічних прилади на рекламних щитах Замовника. (п. 1.1 Договору № 4 від 04.09.2008р.).

Між позивачем та відповідачем підписано Специфікацію до Договору № 4 від 04.09.2008р. та Технічне завдання до Договору № 4 від 04.09.2008р.

Пунктом 2.1 Договору № 4 від 04.09.2008р. передбачено, що протягом 2 робочих днів з моменту підписання договору виконавець зобовязується виготовити (придбати) веб-камери відповідно до Специфікації, встановити їх на рекламних щитах Замовника, налаштувати трансляцію відео зображення з рекламних щитів Замовника на веб-сайт Замовника і надати виконання робіт Замовнику для затвердження, протягом 3 днів.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

Відповідач свої зобовязання щодо виконання Договору № 4 від 04.09.2008р. не виконав.

09.10.2008р. та 14.11.2008р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу сплатити штраф за невиконання Договору № 4 від 04.09.2008р.

Доказом отримання вказаної листа з вимогою про сплату штрафу відповідачем 10.12.2008р. та 17.10.2008р. є відмітка останнього про отримання та лист поштового відділення № 06-08-5954 від 18.12.2008р.

Однак, відповідач відповіді на вищевказані листи не надавав та взяті на себе зобовязання не виконав.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобовязання суду не надав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються

господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобовязання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Як зазначено в п. 4.2 Договору № 4 від 04.09.2008р. враховуючи необхідність установки Тестового приладу до моменту проведення виставки RЕХ-2008 Генеральним партнером якого являється Замовник, Сторони домовилися, що у випадку якщо Виконавець не виконає роботи по виготовлення (придбання) Тестового приладу, встановлення його на рекламних щитах Замовника, налаштування трансляції відео зображення з рекламних щитів Замовника на веб-сайт Замовника у строк до 18 вересня 2008р. (також у звязку з відсутністю у Виконавця необхідних ліцензій, дозволів, сертифікатів для виконання робіт по Договору), Замовник має право стягнути з Виконавця штраф в десятикратному розмірі вартості виконання робіт з приводу встановлення 1 Приладу, яка вказана в п. 3.1 Договору 5000,00 грн.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (03150, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства «Перехід Аутдор»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10 літ И, ідентифікаційний код 24576549) штраф в сумі 5 000 (пять тисяч) грн. 00 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Грєхова О.А.