Постанова № 5227085, 14.05.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2009 р. № 2-8/5798-2008 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. головуючого, Грека Б.М.,

Стратієнко Л.В., за участю повноважних представників:

позивача - відповідачів - розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік" на рішеннявід 25 вересня 2008 року господарського суду Автономної Республіки Крим та постановувід 18 листопада 2008 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі за позовомОСОБА_1

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік"

простягнення 39160 грн., ВСТАНОВИВ: У травні 2008 року позивач звернувся до господарського суду АР Крим про виплату частки у статутному фонді в сумі 39160 грн., посилаючись на те, що виплата її частки у статутному фонді при виході з товариства була неповною. Рішенням господарського суду АР Крим від 25.09.2008 р. залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2008 р. позов задоволено.

У касаційній скарзі ТОВ "Сантехнік" просить вказані судові рішення скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2002 року рішенням зборів засновників (протокол №11) затверджений Статут ТОВ "Сантехнік", який зареєстрований в новій редакції із змінами та доповненнями реєстраційний номер 04055765Ю00204 02 грудня 2002 року.

Відповідно до п.1.2. Статуту ТОВ "Сантехнік" ОСОБА_1 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантехнік".

28 листопада 2002 року між засновниками ТОВ "Сантехнік" укладений Установчий договір про створення і діяльність товариства.

Відповідно до п.6 Установчого договору для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків засновників утворений статутний фонд в розмірі 5000,00 грн., що розподіляється між засновниками, а саме частка ОСОБА_1 складає 10%.

27 липня 2006 року ОСОБА_1 була подана заява про вихід з складу учасників товариства.

Рішенням загальних зборів учасників товариства, була визначена дата виходу ОСОБА_1, зі складу учасників товариства, 23 жовтня 2006 року.

На підставі п.11 Установчого договору ТОВ "Сантехнік" при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

З квітня 2007 року відповідач почав виплачувати частку активів підприємства, що належала ОСОБА_1, а саме 18.04.07 р. - 30000 грн., 26.05.07р. - 30000 грн, 27.06.07 р. - 30000 грн., 25.07.07 р. - 30000 грн, 22.08.07 р. - 30000 грн, 21.09.07 р. 30000 грн., 06.10.07 р. - 15440грн, всього 195440грн.

Відповідно до Балансу фінансового звіту ТОВ "Сантехнік" станом на 23 жовтня 2006р. активи товариства складають 2346000 грн.

Приймаючи рішення у справі про задоволення позову та стягнення з ТОВ "Сантехнік" на користь ОСОБА_1 39160 грн., господарський суд виходив з того, що частка останньої в розмірі 10% в статутному фонді становить 234600 грн. А оскільки на час звернення до суду ОСОБА_1 виплачено 195440 грн., то заборгованість ТОВ "Сантехнік" перед ОСОБА_1 складає 39160 грн.

При цьому, господарський суд погодився з рішенням загальних зборів учасників товариства, яким була визначена дата виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства 23 жовтня 2006 р., відповідно до якої визначалась частка в статутному фонді ОСОБА_1 при виході з товариства.

Проте, з вказаними висновками господарських судів попередніх інстанцій погодитись не можна враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі, господарський суд не звернув уваги та не врахував розяснення, що містяться в п.28 постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", відповідно до яких при вирішенні спорів, повязаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК та Закону України "Про господарські товариства учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Враховуючи зазначене, висновки господарського суду про визначення дати виходу ОСОБА_1 зі складу учасників товариства 23 жовтня 2006 року визнати законними і обгрунтованими не можна.

Поряд з цим відповідно до ст.54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з ТОВ йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі та частини прибутку одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частки прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Зазначені вимоги закону кореспондуються з розясненнями, що викладені в п.30 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення у справі, господарський суд вказані вимоги не врахував та не перевірив, належної правової оцінки зазначеному не дав.

Апеляційна інстанція на вказані порушення уваги не звернула.

За вказаних обставин, суд вважає, що рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанції, як прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно зясувати обставини справи, суть позовних вимог і заперечень, їх обгрунтованість, зібраним доказам дати правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року скасувати, частково задовольнивши касаційну скаргу.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек

Л.Стратієнко