Ухвала суду № 52267314, 12.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/3903/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Восковська О.А. Провадження № 22-ц/773/1567/15 Категорія: 48 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права колишнього чоловіка на утримання за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В ИЛ А :

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року позов задоволено.

Ухвалено припинити право ОСОБА_3 на утримання(аліменти) від дружини, а саме - припинити право ОСОБА_3 на аліменти в розмірі по 250 гривень щомісячно, які було стягнуто на його користь, як непрацездатного подружжя, з ОСОБА_2 на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2013 року у справі № 159/4391/13-ц.

В апеляційній скарзі відповідач, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковельського міськрайонного суду від 29 серпня 2013 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання непрацездатного подружжя в розмірі 250 грн. щомісячно. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 перебувала за кордоном на заробітках.

Згідно ордеру Міністерства внутрішніх справ держави Ізраїль на депортацію у справі № 4628/1132024, громадянку України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, було депортовано з Ізраїлю 08.07.2015 року з забороною права в'їзду її до вказаної країни строком на 10 років(а.с. 36,37). ОСОБА_2 з 25.08.2015 року знаходиться на обліку в центрі зайнятості як зареєстрована безробітна(а.с.38).

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Ковельським РВ УДМС України та свідоцтва серії НОМЕР_1 про зміну прізвища прізвище позивача змінено з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

Згідно свідоцтва про шлюб від 23 вересня 2015 року (після ухвалення судом рішення) прізвище позивача змінено з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

З 08 липня 2015 року ОСОБА_4 у зв'язку з депортацією з країни Ізраїль позбавлена єдиного джерела свого доходу та з 25.08.2015 року і по даний час є безробітною в Україні. Доказів на підтвердження того, що позивач надалі має можливість надавати відповідачу матеріальну допомогу та має будь-яке джерело доходу суду не надано. Також судом встановлено, що на утриманні у позивача перебуває неповнолітня дочка сторін по справі ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає з матір'ю.

Згідно довідки Управління пенсійного фонду у м. Ковелі і Ковельському районі від 21.08.2015 року ОСОБА_3 як інвалід 2 групи отримує пенсію по інвалідності в розмірі 996,45 грн. щомісячно та з грудня 2013 року по даний час додатково отримує надбавку на неповнолітнього утриманця дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 150 грн. щомісячно(а.с.46-48).

Згідно частин 2, 3, 4 ст.75 СК України право на утримання(аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ, чи ІІІ групи.

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст.76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Частина 3 статті 82 СК України передбачає, що право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що на даний час позивач ОСОБА_2 не може надавати матеріальну допомогу(аліменти) на утримання колишнього чоловіка ОСОБА_3 так як позбавлена будь-якого джерела доходів, а відповідач ОСОБА_3 має сталий дохід у вигляді пенсії та допомоги на неповнолітню дитину, у зв'язку з чим обгрунтовано задовольнив позов.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено неможливість надавати відповідачу матеріальну допомогу у зв'язку із зміною її фінансового становища не заслуговують на увагу, оскільки позивачем надано суду докази про неспроможність надавати матеріальну допомогу колишньому чоловікові, а саме: ордер Міністерства внутрішніх справ держави Ізраїль на депортацію у справі № 4628/1132024, що свідчить про втрату роботи за кордоном, довідка про перебування позивача на обліку в центрі зайнятості як зареєстрована безробітна в Україні.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 вересня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді