Рішення № 52267332, 13.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3125/15-ц Провадження № 22-ц/773/1492/15 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Категорія: 27 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів - Лівандовської-Кочури Т.В., Веремчук Л.М.,

при секретарі - Кирилюку О.О.,

з участю: представника позивача - Місюри І.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»» до ОСОБА_3 про виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

03 березня 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, посилаючись на те, що 15.08.2007 року між банком і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір на суму 217 781,25 грн. зі сплатою 15,60% річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 15.08.2022 року. В той же день з метою забезпечення кредитних зобов'язань позичальника між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, за умовами якого вона передала в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки позичальник ОСОБА_3 порушила умови кредитного договору, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його позивачем будь-яким способом з іншою особою-покупцем, наданням позивачу усіх повноважень необхідних для здійснення продажу квартири та виселити відповідача та інших осіб, які проживають в квартирі.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2015 року позов в даній справі задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15.08.2007 року в розмірі 1 132 661,54 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, загальною площею 52,20 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з можливістю здійснення всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки.

Ухвалено виселити ОСОБА_3 із займаної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у справі в сумі 3897,60 грн. та 180 грн. витрат, пов'язаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що з приводу спору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 15.08.2007 року шляхом продажу іпотечного майна з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу ухвалено судове рішення від 23.05.2012 року, яке набрало законної сили, про той самий предмет і з тих самих підстав, які заявлені у даній справі, тому ухвалою апеляційного суду від 13.10.2015 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано та в цій частині провадження у справі закрито.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 в частині ухвалення рішення про виселення підлягає до задоволення.

Як вбачається з рішення Луцького міськрайонного суду від 23.05.2012 року в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 15.08.2007 року у розмірі 455 089,90 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на належну ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайної ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Виселено ОСОБА_3 з квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 25 липня 2012 року за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» рішення суду від 23.05.2012 року в частині вимог про виселення ОСОБА_3 скасовано та в цій частині позову заяву позивача залишено без розгляду.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 25.07.2012 року змінено рішення суду першої інстанції від 23.05.2012 року в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, в іншій частині щодо вирішення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки рішення залишено без змін.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з положеннями ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом.

Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У зв'язку з тим, що рішенням суду від 23.05.2012 року звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, позивач вправі звернутись до суду з позовом про виселення із займаного жилого приміщення усіх мешканців.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_3 та її неповнолітні діти - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ці обставини підтверджуються будинковою книгою.

Вимоги щодо виселення неповнолітніх дітей ПАТ КБ «ПриватБанк» у даній справі не заявлені.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач також не звертався з клопотанням про залучення до участі у справі як співвідповідача законного представника неповнолітніх.

Рішенням суду першої інстанції від 28.05.2015 року виселено з жилого приміщення ОСОБА_3

Відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками (ст.11 Закону).

Стаття 14 цього Закону забороняє розлучати дітей та батьків всупереч їх волі.

Згідно із ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли наявні виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.

Отже, відповідно до змісту зазначених положень закону, місцем проживання дітей є місце проживання їх батьків і забороняється розлучати батьків і дітей, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене судом першої інстанції рішення в межах заявлених позивачем вимог про виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири з залишенням її малолітніх дітей проживати в цій квартирі без батьківського піклування суперечить вищезазначеним нормам закону, є незаконним, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в позові щодо виселення ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 303, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2015 року в даній справі в частині виселення та стягнення судових витрат скасувати з ухваленням нового рішення.

В позові Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»» до ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: