Ухвала суду № 52262491, 07.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

07 вересня 2015 р. Справа № 804/13546/15

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши виконання вимог статей 99, 104, 105, 106 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про вчинення певних дій.

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України з наступними позовними вимогами:

-в розумінні ч.4 ст.105 КАС України визнати Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих акту України щодо сплати судового збору» таким який є перепоною в доступі до правосуддя, тобто антиконституційним;

-розумінні ч.4 ст.105 КАС України визнати бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо порядку подання та прийняті участі в прийняття Закон (законопроект №2862) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору в» повернуто з підписом Президента України 15 липня 2015р., без референдуму та висновків Конституційного Суду України;

-в розумінні п.1 ч.4 ст.105 КАС України скасувати законопроект №2862 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» повернуто з підписом Президента України 15 липня 2015р.;

-в розумінні п.2 ч.4 ст.105 КАС України, зобовязати Кабінет Міністрів України, вчинити дії щодо захисту конституційних прав позивача, а саме розглянути питання внесення до законопроекту №2862 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» наступних змін:

-Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняття до розгляду заяв (скарг) перевіряє майновий стан позивача шляхом направлення до Державної фіскальної служби України запит щодо майнового стану позивача.

-Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняття до розгляду заяв (скарг) за довідкою (інформацією) Державної фіскальної служби України щодо майнового стану позивача повністю звільняє позивача від усіх сплат судового збору якщо річний дохід позивача не перевищує 13 розмірів мінімальної заробітної плати.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження з огляду на наступне.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію, повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ, порядок звернення до адміністративних судів та порядок здійснення адміністративного судочинства (стаття 1 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За правилами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненнями суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Отже, необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, та відповідно захисту підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових правовідносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Пунктом 1 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України конкретизовано, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент - ОСОБА_2 Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів відповідно до пункту п'ятого статті 85 Конституції України.

Частинами 1, 5, 6 ст.89 Закону України «Про Регламент Верховної ОСОБА_2 України» передбачено, що право законодавчої ініціативи у ОСОБА_2 належить Президенту України, народним депутатам, Кабінету Міністрів України і Національному банку України. Право законодавчої ініціативи здійснюється шляхом внесення до Верховної ОСОБА_2, зокрема проектів законів, постанов.

Законопроектами є проекти законів, постанов Верховної ОСОБА_2, які містять положення нормативного характеру.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна ОСОБА_2 України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп/2002 у справі у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної ОСОБА_2 України) зазначено, що Верховна ОСОБА_2 України визначена в статті 75 Конституції України є парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна ОСОБА_2 України є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України. Повноваження Верховної ОСОБА_2 України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної ОСОБА_2 України під час її сесій. Визначення Верховної ОСОБА_2 України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна ОСОБА_2 України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 року у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України (справа щодо актів про обрання/призначення суддів на посади та про звільнення їх з посад) зазначено, що як свідчить зміст положень статей 85, 91 Конституції України, Верховна ОСОБА_2 України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України є об'єктом судового конституційного контролю.

Відповідно до статті 152 Конституції України, статті 15 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР виключно до юрисдикції Конституційного Суду України відносяться справи щодо конституційності законів та інших правових актів.

При цьому, як зазначено у статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Таким чином, питання відповідності законодавчого акта Конституції України, дотримання процедури розгляду, ухвалення та набрання ним чинності, встановлені Основним Законом та віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Позивач також просить зобовязати ініціатора проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору (номер 2862, дата реєстрації 15.05.2015р.) розглянути питання внесення до законопроекту №2862 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» змін.

Разом з тим, 25.05.2015р. Верховною ОСОБА_2 України, за результатами розгляду проекту Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору (номер 2862, дата реєстрації 15.05.2015р.) прийнятий в цілому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» №484-VIII, який в подальшому набрав чинності 01.09.2015р.

Отже, даний спір за своєю суттю зводиться до визнання неконституційним положень Закону №484-VIII від 22.05.2015р.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження у цій справі слід відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На виконання частини шостої статті 109 КАС України суд роз'ясняє позивачу, що розгляд даної категорії справ віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Керуючись статтями 109, 160,165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Ухвала набирає законної сили протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину ухвали, справу розглянуто у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, ухвала набирає законної сили через 5 днів з дня її отримання. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, розгляду справи у порядку письмового провадження або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

СуддяД.В. Сидоренко