Ухвала суду № 52261664, 22.09.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

22.09.2015 № К/800/24191/15,

К/800/26945/15,

К/800/28977/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Веденяпіна О.А., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференціїкасаційні скаргиГоловного управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, Управління Державної казначейської служби у м. Кіровограді Кіровоградської області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській областіна постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015у справі №П/811/1509/14 за позовомПриватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» доГоловного управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, Управління Державної казначейської служби у м. Кіровограді Кіровоградської області простягнення бюджетної заборгованості,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Гідросила АПМ» задоволено, стягнуто з Державного бюджету України суму невідшкодованого податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 1439932 грн. та пеню, нараховану на суму невідшкодованого податку на додану вартість у розмірі 30723,81 грн.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки вважають, що постанова та ухвала були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційні скарги позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційних скарг є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційних скарг відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.01.2014 позивачем до податкового органу подана податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2013 року та заявлено суму податку на додану вартість у розмірі 1439932 грн., що підлягає відшкодуванню на рахунок платника податку.

Кіровоградською ОДПІ головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Приватним акціонерним товариством «Гідросила АПМ», за результатами якої складено довідку у формі висновку №49/11-23-15-02/36119987 від 08.02.2014 про підтвердження податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 1439932 грн.

На підставі результатів вказаної проведеної перевірки 12.02.2014 Кіровоградська ОДПІ включила позивача в реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість від 10.02.2014 №4 та надала зазначені висновки управлінню Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області.

12.02.2014 Управління Державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області отримало реєстр висновків Кіровоградської ОДПІ про суму бюджетного відшкодування ПДВ, в переліку якого зазначено позивача.

Згідно узагальненої інформації №3(а) щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування, сформовану за зверненнями головних управлінь Міндоходів, щодо повернення сум бюджетного відшкодування у 2014 році, що є додатком до листа Державної казначейської служби України від 17.02.2014, позивача також визначено в переліку платником податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування.

На підставі Протоколу №1 засідання робочої комісії Міністерства доходів і зборів України від 28.02.2014 податковий орган направив Державній казначейській службі України лист від 28.02.2014 №4220/5/99-99-100-02-16 з проханням призупинити виплати коштів по відшкодуванню ПДВ до завершення перевірок відносно законності усіх висновків, які перебувають в проваджені Державної казначейської служби України станом на 27.02.2014.

Державна казначейська служба України, у відповідь на вищенаведений лист, повідомила податковий орган листом від 03.03.2014 №10-08/145-4934 про повернення без виконання відкликаних Узагальнених інформацій щодо відшкодування ПДВ №60(ПК) від 29.11.2013, №2 від 31.01.2014, №3-А від 12.02.2014, №4 від 12.02.2014, серед яких по Кіровоградській області: Узагальнені інформації №2 на суму 4120914,00 грн. та №3-А на суму 114602160,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, дійшов висновку про протиправність нездійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, право на яке підтверджене податковим органом за результатами перевірки.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Бюджетне відшкодування, у відповідності до вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (пункт 200.13 статті 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України джерелом сплати бюджетного відшкодування (в тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Системний аналіз наведених дає підстави для висновку, що у разі підтвердження податковим органом під час перевірки сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, орган Державного казначейства України видає платнику податку суму бюджетного відшкодування зазначену у висновку, поданому йому податковим органом у п'ятиденний строк після закінчення перевірки.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Таким чином, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми, вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що обов'язок передбачений Податковим кодексом України не був виконаний відповідачами чим, в свою чергу, були порушені права позивача, місцевий та апеляційний суди дійшли вмотивованих висновків про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та пені.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетної заборгованості з не відшкодованого йому податку на додану вартість у сумі 1439932 грн. та пені, нарахованої на суму такої бюджетної заборгованості по у розмірі 30723,81 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційних скарг не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України Кіровоградської області, Управління Державної казначейської служби у м. Кіровограді Кіровоградської області та Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді О.А.Веденяпін М.В.Сірош