Постанова № 52256399, 06.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 р. Справа № 554/4882/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Вовченко І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24.07.2015р. по справі № 554/4882/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області (далі - Головне Управління) про зобов'язання відновити пенсійні виплати з 1 квітня 2015 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з лютого 2013 року він перебуває на обліку в Головному Управлінні та до 1 квітня 2015 року отримував довічну пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

З 1 квітня 2015 року йому було припинено виплату пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 2 березня 2015 року (далі - Закон № 213-VIII), оскільки він є державним службовцем.

Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки особистої письмової згоди на добровільну відмову від призначеної довічної пенсії він не надавав, а тому просить визнати їх такими та зобов'язати відповідача відновити виплату йому довічної пенсії з 1 квітня 2015 року.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 24.07.2015р. позов задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області щодо припинення з 1 квітня 2015 року виплати позивачу пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зобов'язано Головне Управління Пенсійного фонду України у Полтавській області відновити ОСОБА_1 пенсійні виплати з 1 квітня 2015 року, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року.

В апеляційній скарзі відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

В запереченнях на апеляційну скаргу, а також під час участі в судовому засіданні, позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість ухваленого сдувого рішення. Вважає, що дії відповідача прямо порушують його Конституційне право на належне соціальне забезпечення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному Управлінні з 2013 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії ОСОБА_2 виданого Пенсійним фондом України 28 березня 2013 року, яке є дійсним, підтверджено право позивача на одержання пенсії довічно (а.с.8).

Відповідно до довідки № 04-56/619 від 14 квітня 2015 року Полтавської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 працює в Департаменті інфраструктури та туризму Полтавської обласної державної адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу з питань туризму і курортів управління з питань туризму і курортів з 12 грудня 2013 року, має 13 ранг державного службовця (шоста категорія) (а. с. 9).

Судом встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року, яким було змінено редакцію статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та викладено її в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється».

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що дії пенсійного фонду по припиненню виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2015 року є протиправними.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.

Так з 01.04.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-УІІІ.

Частину 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" доповнено реченням такого змісту: "Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється".

З 01.04.2015р. позивачу тимчасово припинено виплату пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку із тим, що станом на 01.04.2015 р. він працює на посаді головного спеціаліста відділу з питань туризму і курортів управління з питань туризму і курортів.

Відповідно до п. 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015 року порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Тому, колегія суддів вважає помилковим твердження позивача про безпідставність застосування норм даного закону до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-УІІІ від 02.03.2015 року, тобто до 01.04.2015р.

Вказані норми Закону є діючими, рішенням Конституційного суду України чи іншим законом скасовані не були, а отже підлягають обов'язковому застосуванню органами Пенсійного фонду України та всіма органами державної влади на території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, визначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадянина та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено і рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 21.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Отже, одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Таким чином, оскільки позивач продовжує працювати на посаді головного спеціаліста відділу з питань туризму і курортів управління з питань туризму і курортів, відсутні підстави для нарахування та виплати йому пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01 квітня 2015 року.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Октябрського районного суду м. Полтава від 24.07.2015р. про задоволення позовних вимог ухвалена з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 24.07.2015р. по справі № 554/4882/15-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Кононенко З.О.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст постанови виготовлений 12.10.2015 р.