Ухвала суду № 52256215, 08.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 876/7715/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Матковської З.М., Каралюса В.М.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Барабаша В.Г.,

представника відповідача Кобелька П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» звернулося до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, Першого заступника начальника інспекції ДАБК у Львівській області Миськіва Василя Івановича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Судом першої інстанції здійснено заміну первісних відповідачів на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України.

Постановою від 30.06.2015 року Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову № 16/18-ю-пл від 29.03.2013 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач не мав права здійснювати перевірку об'єкта, який відноситься до ІІ категорії складності. Крім того, суд зазначив, що скасовано наказ про перевірку реконструкції будівлі, за наслідками якої винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна архітектурно-будівельна інспекція України, подавши на неї апеляційну скаргу.

Відповідач зазначає, що не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Звертає увагу на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема, зазначив, що законодавством не тільки не заборонено, а і прямо передбачено здійснювати перевірки будівництва об'єктів, які відносяться до І-ІІІ категорій. Скасований наказ про проведення перевірки не стосується перевірки, за наслідками якої винесено постанову про накладення штрафу. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який просить задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача, який просить залишити скаргу без задоволення, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) встановлено відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (суб'єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Частиною 1 статті 4 Закону № 208/94-ВР передбачено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Згідно з п. 4 даного Порядку підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності є відповідний протокол, складений посадовою особою інспекції за результатами перевірки.

В Акті перевірки № 16/4-ю від 29.03.2013 року, на підставі якої було складено оскаржуваний акт індивідуальної дії, відповідач як на правову підставу її проведення посилався на норми ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу першого п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, в редакції зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.2012 року № 148, які набули чинності з 01.03.2012 року, визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Як вбачається із матеріалів справи, об'єкт будівництва - реконструкція телятника під офісно-складські приміщення в с. Туркотин Золочівського району, який була об'єктом перевірки, віднесена відповідачем до об'єкта II категорії складності.

В апеляційній скарзі Відповідач наголошує на тому, що вказаний Порядок стосується об'єктів архітектури, які за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належать до IV і V категорії складності виключно в частині ліцензійних умов провадження господарської діяльності, а усіх інших об'єктів - в частині дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Проте відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2012 р. № 148, якою внесено зміни у текст Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, слова «господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів будівництва» та «господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єктів архітектури» у всіх відмінках замінено словами «господарська діяльність, пов'язана з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності» у відповідному відмінку.

Таким чином, законодавець обмежив коло об'єктів щодо яких здійснюються заходи архітектурно-будівельного контролю, спрямовані на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач, згідно з п. 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, не мав законних повноважень на проведення перевірки даного об'єкта та, відповідно, на складання Акта перевірки за її результатами № 16/4-ю, а відтак, і Протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.03.2013 року № 16/2-ю складений протиправно та за відсутності на це обґрунтованих підстав.

Тому висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про накладення штрафу на позивача винесена всупереч вимог чинного законодавства, є правильним.

Крім того, суд першої інстанції, надаючи оцінку законності винесення оскаржених актів, обґрунтовано врахував скасування у судовому порядку наказу відповідача від 11.03.2013 року № 165-пл про планову перевірку реконструкції будівлі телятника під офісно-складські приміщення в с. Туркотин Золочівського району.

Таким чином. доводи апеляційної скарги не відповідають законодавству України та не можуть бути підставою для її задоволення.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції відповідає обставинам справи, наявним в ній доказам, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2015 року у справі № 813/2980/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Судді З.М. Матковська

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 09.10.2015 року