Постанова № 52256142, 30.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5927/14

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В. Кравця О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо повернення виконавчого листа, зобов'язання виконати виконавчий лист, -

ВСТАНОВИВ:

16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо повернення виконавчого листа по справі № 1570/6661/2012, виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 серпня 2014 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 10 875,19 грн.

- зобов'язати відповідача виконати виконавчий лист по справі № 1570/6661/2012, виданий Одеським окружним адміністративним судом 11 серпня 2014 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 10 875,19 грн.

Постановою від 09 грудня 2014 року, ухваленою в порядку письмового провадження, Одеський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, яким встановлений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, не передбачає вчинення органами казначейської служби стягнень з Державного бюджету таких судових витрат, як витрат на правову допомогу.

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, суд першої інстанції встановив, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014р. по справі № 1570/6661/2012 стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 68000, АДРЕСА_1) здійснені ним судові витрати у розмірі 10875,19 грн. (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 19 копійок) (а.с.12-19),

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 р. постанова Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014р. по справі №1570/6661/2012 в частині стягнення судових витрат залишена без змін. (а.с.20-24).

11 серпня 2014 року Одеським окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист по справі №1570/6661/2012 про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 68000, АДРЕСА_1) здійснені ним судові витрати у розмірі 10875,19 грн. (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень 19 копійок) (а.с.11).

Також суд першої інстанції встановив, що 11 вересня 2014р. представником ОСОБА_1 до ГУ ДКС України в Одеській області подана заяву щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11.03.2014р. по справі № 1570/6661/2012, в якій окрім іншого зазначено, що кошти мають бути повернуті відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, додано: оригінал виконавчого листа №1570/6661/2012 від 11.08.2014р.; копії судових рішень; копія довіреності. (а.с.8).

Листом від 18.09.2014р. №16-08/1544-9950 ГУ ДКС України в Одеській області повідомило представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, з посиланням на п.16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011р. №845, що категорію судового рішення, про стягнення витрат на правову допомогу, яку він просить виконати, до вказаного переліку не віднесено. Також повідомлено, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011р. №4191-VI компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державною судовою адміністрацією України на здійснення правосуддя місцевим загальним ті місцевим адміністративним судам. З огляду на викладене та керуючись п.9 Порядку, відповідач повернув надані документи без виконання, оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства. (а.с.9-10).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, ч. 4 ст. 257 КАС України, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення про стягнення коштів з державного бюджету виконуються на підставі виконавчого документу виключно органами Казначейства шляхом безспірного списання коштів.

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що пунктом 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, категорію судового рішення, про стягнення витрат на правову допомогу, яку позивач просить виконати, до вказаного переліку не віднесено.

Встановлюючи протиправність дії відповідача, суд першої інстанції послався на пункт 4, 18 та 20, абз.3 пункту 26 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, якими на думку суду першої інстанції врегульоване питання стягнення з державного бюджету судових витрат, а саме витрат на отримання правової допомоги.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, повернувши без виконання виконавчий лист по справі №1570/6661/2012, виданий Одеським окружним адміністративним судом 11.08.2014 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правовому допомогу в сумі 10875 грн. 19 коп., діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій підлягають задоволенню, а порушене право має бути відновлене, шляхом зобов'язання відповідача виконати виконавчий лист по справі № 1570/6661/2012, виданий Одеським окружним адміністративним судом 11.08.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на правовому допомогу в сумі 10875 грн. 19 коп.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Предметом спору є дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо відмови у виконанні виконавчого листа по справі №1570/6661/2012 виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 серпня 2014 року про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати у розмірі 10875,19 грн. (а.с. 9-10, 11).

Пунктом 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету:

1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року, відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», і пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, яким встановлений механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Зазначений Порядок містить такі розділи:

- «Загальні питання», який визначає терміни, повноваження, права, обов'язки, дії органів казначейства при надходженні документів на безспірне списання коштів;

- «Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів

за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету», який визначає механізм безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів, які у передбачений законом спосіб були зараховані до державного та місцевих бюджетів (п. 16 Положення), зокрема коштів, що надійшли в інший установлений законодавством спосіб до державного та місцевих бюджетів;

- «Безспірне списання коштів з рахунків боржника» який визначає механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника, який обслуговується в органах казначейства. Особливість цього розділу є те, що безспірне списання коштів провадиться з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках) (п. 26 Порядку);

- «Безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам»;

- «Безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам»;

- «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів», а саме відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Відповідно до ст. 98 КАС України (в редакції чинній до 01.09.2015 р.) суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою, при цьому відповідно до ст. 94 КАС України (в редакції чинній до 01.09.2015 р.), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова, чи службова особа).

Відповідно до приписів ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому судовий збір, відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній до 01.09.2015 р.) є надходження Державного бюджету України, проте як витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правову допомогу, не є надходженням ні до Державного бюджету України, ні до певного місцевого бюджету.

По справі, яка переглядається апеляційним судом, відповідно до виконавчого листа, виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 серпня 2014 року, з Державного бюджету України стягнуто судові витрати розмірі 10 875,19 грн. (а.с. 11) які відповідно до мотивувальної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року по справі № 1570/6661/2012 (а.с. 12-18), є витратами на правову допомогу в розмірі 10 84360 грн. (що не є надходженням до Державного бюджету України) та судовим збором в сумі 32,19 грн. (що є надходженням до Державного бюджету України)

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затверджений Постановою КМУ № 845 від 03 серпня 2011 року, не містить механізму безспірного списання коштів з Державного (місцевого) бюджету коштів, які не є надходженнями до Держаного бюджету України, а тому положення пунктів 16-23 цього порядку не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки ними врегульований порядок безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів, які у передбачений законом спосіб були зараховані до державного та місцевих бюджетів.

Так само до спірних правовідносин в частині стягнення судових витрат - витрат на правову допомогу, не можуть бути застосовані і положення пунктів 24-34 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, оскільки цими пунктами визначений механізм безспірного списання коштів з рахунків боржника, який обслуговується в органах казначейства, що передбачає безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Щодо стягнення судових витрат - судового збору в сумі 32,19 грн., що є надходженням до Державного бюджету України, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про судовий збір» кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя, зміцнення матеріально-технічної бази судів, включаючи створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційної системи, веб-порталу судової влади, комп'ютерних локальних мереж, сучасних систем фіксування судового процесу, придбання та обслуговування комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки, впровадження електронного цифрового підпису.

Таким чином, судовий збір має використовуватися виключно на здійснення судочинства та потреб судів.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Таким чином, списання коштів для виконання судового рішення про стягнення судового збору на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, здійснюється з рахунка, на який цей збір зараховано, що не відповідає визначеному Законом України «Про судовий збір» напряму використання цього платежу.

Зазначена позиція викладена в Рішенні Ради Суддів України від 5 вересня 2014 року N 23, в якому рада Суддів України вирішила звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності приведення пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року N 845, у відповідність до вимог статті 9 Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України встановлено виключне виконання органами Казначейства судових рішень про стягнення коштів з Державного бюджету України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, затверджуючи Постановою № 845 від 03 серпня 2011 року, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, Кабінет Міністрів України не в повному обсязі виконав приписи п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, оскільки затверджений порядок не містить механізму стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів, які є судовими витратами, з урахуванням особливостей адміністративного судочинства.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про відсутність правових підстав - підзаконних нормативно-правових актів, для виконання саме органами Державної казначейської служи України виконавчого листа по справі № 1570/6661/2012, виданого Одеським окружним адміністративним судом 11 серпня 2014 року, в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат в розмірі 10 875,19 грн., внаслідок чого відсутні підстави для визнання протиправними дії відповідача.

При цьому апеляційний суд зазначає, що, з урахуванням приписів п. 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, у позивача ОСОБА_1, відсутнє право на примусове виконання судового рішення, в частині стягнення судових витрат, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Неналежне виконання Кабінетом Міністрів України свого обов'язку щодо визначення порядку стосовно безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів), яке здійснюється Казначейством України, призвело до того, що встановлене нормами КАС України та постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2014 року по справі № 1570/6661/2012, право ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат за рахунок Державного бюджету України, є таким, що не може бути реалізоване позивачем, внаслідок відсутності законодавчо встановленого механізму, що в свою чергу є порушенням основоположної складової принципу верховенства права - принципу правової певності, а саме якості закону.

Оскільки статтею 124 Конституції України, встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, ст. 94 КАС України встановлено відшкодування судових витрат (незалежно від їх виду та класифікації) за рахунок, зокрема, Державного бюджету України, з урахуванням ст. 1, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд дійшов висновку про наявність порушених прав позивача на отримання присудженого майна ( грошових коштів у відшкодування судових витрат), не зважаючи на відсутність, встановленого Кабінетом Міністрів України, механізму стягнення коштів з Державного бюджету України, який би відповідав приписам Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи те, що апеляційний суд встановив факт порушення прав позивача, ці права мають бути відновлені, як правильно вирішив суд першої інстанції, шляхом зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області виконати виконавчий лист по справі №1570/6661/2012, виданий Одеським окружним адміністративним судом 11.08.2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат в сумі 10875 грн. 19 коп. (десять тисяч вісімсот сімдесят п'ять гривень дев'ятнадцять копійок).

Апеляційний суд наголошує, що відсутність правого визначення механізму виконання судового рішення в справі, яка розглядалась за правилами адміністративного судочинства, внаслідок неналежного виконання Державою свого обов'язку щодо якості закону, та гарантованого Конституцією України положення щодо обов'язковості до виконання судових рішень, ухвалених іменем України, не може бути підставою для відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов'язання єдиного, визначеного Бюджетним кодексом України, органу уповноваженого на здійснення стягнень з Державного бюджету України, виконати судове рішення про стягнення коштів з Державного бюджету України.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та правомірність оскаржених дій Головного управління ДКС України в Одеській області, але лише з підстав відсутності законодавчо встановленого, порядку стягнення з державного бюджету (місцевих бюджетів) судових витрат, з урахуванням норм КАС України, з урахуванням спрямованості надходження судових витрат (судові витрати які є надходженням до державного (місцевого) бюджету, та які не є надходженням до державного (місцевого) бюджету), з урахуванням напряму використання сплачених судових витрат.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої постанову а ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Враховуючи приписи ст. 94 КАС України (в редакції чинній на час апеляційного перегляду справи), те, що апеляційна скарга має бути задоволена частково, та те, що адміністративний позов має бути задоволений частково, судові витрати понесені позивачем при звернені до суду (а.с. 3), відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 19, ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 1954, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Державної казначейської Служби України в Одеській області виконати виконавчий лист по справі №1570/6661/2012, виданий Одеським окружним адміністративним судом 11 серпня 2014 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судових витрат.

У задоволені інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 12 жовтня 2015 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець