Ухвала суду № 52255432, 07.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12456/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання: Мотиль В.І., за участю сторін: представник позивача Мельник Г.П., представник відповідача Шкодич Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року в адміністративній справі за позовом Адвокатського об'єднання "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

25.06.2015р. до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Адвокатського об'єднання "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2015р. №8326552207 та №8426552207, які прийняті відповідачем за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо безтоварності операції позивача з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Форестімпекс» (надалі ТОВ «Форестімпекс») ґрунтуються на висновках іншого акту перевірки податкового органу щодо взаємовідносин ТОВ «Форестімпекс» з ТОВ «Компанія Омега Люкс» та ТОВ «Лед-Тек». Позивач вважає, що результати аналізу другого ланцюга постачання не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача. Хибні висновки податкового органу спростовуються наданими позивачем первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 р. позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.01.2015р. №8326552207 та №8426552207.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Форестімпекс» податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що акти здачі-приймання виконаних робіт не містять деталізованої інформації щодо наданих ТОВ «Форестімпекс» послуг, що виключає можливість оцінки подальшого використання отриманих послуг позивачем у господарській діяльності. Крім того, подані позивачем інші документи на підтвердження результатів отримання послуг не містять підписів виконавців та дату складання, що також унеможливлює прийняття зазначених матеріалів в якості документального підтвердження реальності операцій між позивачем та його контрагентом.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» з питань правильності нарахування податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Форестімпекс» за період з 01.06.2014 по 30.06.2014 за результатом якої складено акт від 14.01.2015 №13/26552207/33401270 (т.1 а.с.26).

В акті перевірки зазначено: штатна чисельність працівників ТОВ «Форестімпекс» в червні 2014 року становила чотири особи; у товариства вістуні основні фонди; основним постачальником товариства-контрагента в червні 2014 року було ТОВ «Компанія Омега Люкс», щодо якого встановлено невідповідність придбаних ТОВ «Форестімпекс» послуг та реалізованих в подальшому Адвокатському об'єднанню «Юридична фірма «Ілляшев та партнери»; контрагентом ТОВ «Форестімпекс» було ТОВ «Лед-Тек» щодо якого актом від 01.08.2014 №4347/15-53-22-3/39070777 не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з контрагентами за період квітень-травень 2014 року. Крім того, в акті перевірки зазначено, що в наданих до перевірки позивачем документах не розкрито змісту наданих ТОВ «Форестімпекс» послуг, оскільки не деталізовано інформації про фактично надані послуги, їх обсяг, характер, строки виконання, дані виконавців, що виключає можливість оцінки подальшого використання отриманих послуг позивачем у господарській діяльності, та не містять підписи виконавців, дату складання.

Відповідачем в акті перевірки робиться висновок: оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Форестімпекс» з платниками податків відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у Адвокатського об'єднання «Юридична фірма Ілляшев та Партнери» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Отже, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість на суму 431 206 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.01.2015 р. №8326552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 517 299 грн. (за основним платежем 413 839 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 103 460 грн.) (т.1 а.с.52) та №8426552207 на суму завищення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 17 367 грн. (т.1 а.с.53).

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення (т.1 а.с.54).

Вищенаведені обставини не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3. статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентом та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Форестімпекс» укладено договір про надання консультаційно-юридичних послуг від 05.05.2014, предметом якого є надання юридичних консультацій безпосередньо замовнику (позивачу) (т.1 а.с.60).

Пунктом 2.1 вказаного Договору визначено, що послуги надаються шляхом: усного та письмового консультування з юридичних питань пов'язаних з предметом даного договору; складання заяв, договорів, актів та інших необхідних документів правового характеру; перевірка відповідності вимогам чинного законодавства внутрішніх документів замовника (позивача), надання консультаційної допомоги щодо підготовки та правильності їх оформлення.

Позивач на підтвердження виконання умов вказаного договору надав наступні документи: акти здачі-приймання виконаних робіт від 04.06.2014р., від 24.06.2014р., від 27.06.2014р. (т.1 а.с.63-65), звіти до актів здачі прийняття виконаних робіт від 04.06.2014р., від 24.06.2014р., від 27.06.2014р. (т.1 а.с.68-70), податкові накладні від 04.06.2014р., від 24.06.2014р., від 27.06.2014р. (т.2 а.с.62-67).

Додатково позивач надав Договір від 27.12.2012р. № 05/08-600/2761 про надання юридичних послуг укладений між позивачем, як виконавцем, та ПАТ «АрселорМиттал Кривой Рог», як замовником, та документи щодо виконання умов вказаного договору і оплату послуг.

Факт оплати послуг сторонами не заперечується.

Таким чином, позивач надав належним чином оформлені первинні документи та інші документи на підтвердження виконання умов договору.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому підтверджують факт здійснення господарської операції.

Не заслуговують уваги посилання апелянта на висновки інших актів перевірок, оскільки ймовірні порушення податкового законодавства підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження прав позивач на податковий кредит.

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, отже мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні, в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що не заперечується апелянтом.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 12.10.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2015 року в адміністративній справі за позовом Адвокатського об'єднання "Юридична фірма "Ілляшев та партнери" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.