Ухвала суду № 52255356, 07.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1777/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сталекс» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сталекс» (далі по тексту - Позивач, ТОВ «ТД «Сталекс») звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві (далі по тексту - Відповідач) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182202 від 23.01.2015 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 248 659 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом на підставі направлень від 18.11.2014 №1316/26-58-22-07, № 1317/26-58-22-07, №1318/26-58-22-06, №1319/26-58-17-05 та згідно із пп. 75.1.2. п.75.1 ст. 75, с.77 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ТД «Сталекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 12.01.2015 № 10/26-58-22-02-36509740 (далі по тексту - акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в акті, перевіркою встановлено порушення:

- п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, ст. 2-4, 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 137.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 139.1.9 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 3 845 948 грн., у тому числі по періодам: 2012 рік (4й квартал) - 301 113 грн.; 2013 ріку сумі 3 544 835грн.;

- ст. 33, п. 46.1, п. 49.1, п. 49.2, п. 50.1, п. 54.3, пп. 135.5.4, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, п. 201.1, п. 201.2 Податкового кодексу України та розділу VI наказу Міністерства фінансів України від 23.09.2014р. № 966 «Про затвердження форм і Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті якого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 780 960 грн., у тому числі по періодам: листопад 2012 року на суму 282 213грн., за липень 2013 року на суму 87 034 грн., за серпень 2013 року на суму 232 952 грн., за вересень 2013 року на суму 178 761 грн.

На підставі зазначених висновків, контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 23.01.2015 №0000172202, яким донараховано податок на додану вартість (код 14010100) в розмірі 1 171 400 грн., в тому числі за основним платежем 780 960 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 390 480грн. та від 23.01.2015р. №0000182202, яким позивачу донараховано податок на прибуток в розмірі 5 769 432 грн., в тому числі за основним платежем 3 845 948 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 923 484 грн.

16.03.2015 ТОВ «ТД «Сталекс» подано до податкового органу заяву про застосування податкового компромісу, в якій зазначено, що у відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» від 25.12.2014 №63-VIII останній заявляє про намір досягнення податкового компромісу за податковим зобов'язанням: - податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток від 23.01.2015р. №0000182202 на суму 5 769 432 грн.; - податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість від 23.01.2015 №0000172202 на суму 1 171 440,00 грн.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва листом від 20.03.2015р. повідомлено ТОВ «ТД «Сталекс» про часткове погодження процедури застосування податкового компромісу.

Відповідно до рішення про застосування податкового компромісу №7902/10/26-58-22-02-11 від 26.03.2015 позивачу було погоджено застосування податкового компромісу в повному обсязі по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 23.01.2015 №0000172202 в розмірі 1 171 400 грн. та погоджено застосування податкового компромісу в частині по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 23.01.2015 №0000182202 в розмірі 3 013 509 грн., в іншій частині відмовлено.

Зокрема, залишилася неузгодженою частина податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 1 248 659 грн. (в тому числі за основним платежем 832 439 грн., за штрафними санкціями 416 220 грн.), визначена податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015р. №0000182202.

Як вважає відповідач, на неузгоджену частину податкових зобов'язань не розповсюджуються умови податкового компромісу в зв'язку з тим, що вони не пов'язані з завищенням витрат, а донараховані внаслідок включення до складу доходу позивача вартості векселів, які були видані позивачем власним контрагентам у якості оплати за товари (роботи, послуги) на загальну суму 4 381 257 грн.

Свої висновки податковий орган обґрунтовує тим, що сума заборгованості за векселями, отримувачі яких ліквідовані, включається до складу доходу відповідно до пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України як безповоротна фінансова допомога.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2015 №0000182202 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 248 659 грн., за основним платежем 832 439 грн. та за штрафними санкціями 416 220 грн., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що підстави для збільшення позивачу доходів відсутні, висновок податкової інспекції про наявність заборгованості ознак безповоротної фінансової допомоги є передчасними, а отже, нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 248 659 грн. здійснено відповідачем необґрунтовано.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що станом на 31.12.2013 по бухгалтерському обліку підприємства, а саме по рахунку 511 «Векселя видані», за позивачем рахується кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, на загальну суму 4 381 257 грн.

Зокрема, між ТОВ «Акцент-Електро» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір поставки товарів від 04.04.2011 року №040411-11. В рахунок оплати за отриманий товар ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 518 191,0 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 25.07.2012 року.

Між ТОВ «ДІ-РЕКТ ЕНЕРДЖІ» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 21.09.2011 року №210911-10 на виконання робіт по зачистці та перевалці металопрокату. В рахунок оплати за отримані роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 1 120 760,0 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 30.07.2012 року.

Між: ТОВ «ДроузІнформ» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 21.09.2011 року №011211-6 на виконання робіт по зачистці та перевалці металопрокату. В рахунок оплати за отримані роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 621 044,0 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 30.07.2012 року.

Між ТОВ «Істон Менеджмент» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 26.03.2012 року №260312-19 на виконання робіт по зачистці та перевалці металопрокату. В рахунок оплати за отримані роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 177 240 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 30.07.2012 року.

Між ТОВ «ЕворіІнвестмент» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 02.04.2012 року №020412-18 на виконання робіт по зачистці та перевалці металопрокату. В рахунок оплати за отримані роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 112 090,0 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 31.07.12012 року.

Між ТОВ «Фірма «Гранд» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 01.02.2012 року №010212-5 на виконання робіт по зачистці та перевалці металопрокату. В рахунок оплати за отримані роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 174 086,0 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 01.08.2012 року.

Між ТОВ «ACITI ТРЕЙД» та ТОВ «ТД «Сталекс» було укладено договір від 03.10.2011 року №031011-7 на виконання робіт по зачистці та перевалці метапопрокату. В рахунок оплати за отримані роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» було виписано простий вексель на суму 698200,0 грн. та переданий відповідно до акту приймання-передачі від 03.08.2012 року.

Між ТОВ «ACITI ТРЕЙД» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 28.11.2011 року №281111-8 на постачання товару. В рахунок оплати за товар ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 259 975,0 грн., який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 03.08.2012 року.

Між ТОВ «ОТТІМО» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 07.10.2011 року №071011-3 на виконання робіт по зачистці та перевалці металопрокату. В рахунок оплат роботи (послуги) ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 620 120,0 грн. який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 31.07.2,012 року.

Між ТОВ «МАТАДОР» та ТОВ «ТД «Сталекс» укладено договір від 01.07.2012 року. №0107-4р та від 02.07.2012 року №0207-4 про надання рекламних послуг. В рахунок оплати за отримані послуги ТОВ «ТД «Сталекс» виписано простий вексель на суму 79 551,0 грн. який переданий відповідно до акту приймання-передачі від 08.10.2012 року.

Як зазначено відповідачем в акті перевірки, що згідно наявної податкової інформації та інформації згідно АІС «Податковий блок» встановлено, що вищезазначені контрагенти позивача до податкових органів та органів статистики не звітують, господарську діяльність станом на 31.12.2013 року фактично не здійснюють.

У зв'язку з цим, податковий орган прийшов до висновку, що по бухгалтерському обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість за векселями, що виникла внаслідок взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, які ліквідовані на загальну суму 4 381 257 грн. та яку неможливо погасити, а тому заборгованість за послуги є безоплатно отриманою фінансовою допомогою, яку позивач повинен включити до складу інших доходів підприємства. Доводи апеляційної скарги та вищезазначені пояснення були надані неодноразово представником апелянта під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України передбачено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Поняття «безповоротна фінансова допомога» визначено підпунктом 14.1.257. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого безповоротна фінансова допомога - це:

сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості;

сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що не звітування контрагентів позивача до податкових органів та органів статистики та нездійснення господарської діяльності не може слугувати підставою до висновку про не існування контрагентів-підприємств.

Також, зазначені висновки відповідача спростовуються копіями витягів з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ «Оттімо», ТОВ «Акцент-Електро», ТОВ «АСІТІ ТРЕЙД», ТОВ «ДроузІнформ», ТОВ «Фірма «Гранд», які знаходяться «в стані припинення», що не є тотожним поняттю «припинено».

Між тим, судом апеляційної інстанції неодноразово надався час відповідачу, як суб'єкту владних повноважень, для надання додаткових доказів, а саме: підтвердження, що передача виданих позивачем векселів була здійснена не уповноваженими особами, або підписані директорами, повноваження яких передані ліквідаторам контрагентів; доказів, що на момент передачі векселів третім особам, фірми-контрагенти позивача були вже припинені; тощо.

Проте, належних та допустимих доказів, відповідно до ст. 69 КАС України, представником апелянта суду апеляційної інстанції не надано, а доводи викладені в апеляційні скарзі спростовано встановленими обставинами справи та обґрунтованими поясненнями позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заборгованість у сумі 4 381 257 грн., яка обліковується за позивачем, що не стягнута контрагентами позивача, не є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні положень підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 77 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі» до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо строку платежу (статті 33 - 37) та щодо позовної давності (статті 70 і 71).

Як передбачено ст. 33 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі» переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

- за пред'явленням;

- у визначений строк від пред'явлення;

- у визначений строк від дати складання;

- на визначену дату.

Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 70 «Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказний та простий векселі» позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Таким чином, наведене дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем. І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься в податковому періоді до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно із вимогами ст.135 ПК України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що строк позовної давності за векселями, які видані позивачем, станом на момент проведення перевірки не настав.

Відповідно до п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Вказані положення Кодексу застосовуються відносно безнадійної заборгованості підприємств-банкрутів або припинених юридичних осіб у зв'язку із їх ліквідацією.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що в даному випадку не контрагенти позивача мають заборгованість перед ним, а позивач має заборгованість перед цими підприємствами.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що вексель це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Крім того, податкові накладні виписані контрагентами позивача, які зареєстровані в установленому законом порядку, є суб'єктами господарювання, платниками податку на додану вартість, оформлені відповідно до вимог податкового законодавства.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред'являв.

Згідно листів контрагентів позивача, копії яких наявні в матеріалах справи, контрагенти позивача передали векселі третім особам шляхом вчинення бланкових індосаментів.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що на момент проведення перевірки строк позовної давності за векселями не настав, а тому висновки податкового органу про наявність у позивача ознак безповоротної фінансової допомоги є передчасними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Проте, в даному випадку Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та обґрунтування своїх висновків.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби в місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.