Ухвала суду № 52255312, 07.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13685/15 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

07 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Старової Н.Е.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 22.05.2015 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що контролюючим органом 22.05.2015 року було прийнято рішення №1 про стягнення з ПАТ «Укрнафта» готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Податковий орган прийняв вказане рішення, з огляду на те, що у позивача обліковується заборгованість перед бюджетом України з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 470 502 563,96 грн., яка виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань.

Згідно пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Приписами п.59.1 ст.59 ПК України, передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Положеннями п.95.1 - 95.4 ст.95 ПК України серед іншого передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відтак, з аналізу вищевказаних вимог закону вбачається, що при наявності у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Відповідно до п.32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Суд першої інстанції вірно вказує, що з аналізу зазначених норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 3) відсутність зобов'язань держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Пункт 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави перед платно ким щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

ПАТ "Укрнафта" надано суду копії: податкових накладних ПДВ, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ, платіжні доручення, з яких вбачається, що станом на 22.05.2015 року (на момент прийняття оскаржуваного рішення) у позивача наявна переплата в розмірі 360 790,53 грн., та що не спростовано апелянтом у встановленому порядку.

Відтак, з огляду на те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів у позивача була наявна переплата зі сплати податків, зборів, відповідно існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, то контролюючий орган був позбавлений права на застосування приписів п.32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" ПК України з метою стягнення готівкових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження, а оскаржуване рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників №1 від 22.05.2015 року є протиправними та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 17.08.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.