Постанова № 52254575, 06.10.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2015 р. Справа № 909/889/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді М.І.Хабіб

суддів В.М.Гриців

О.В. Зварич

при секретарі судового засідання Н.В. Мазепа,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Назарія Михайловича, б/н від 03.09.2015

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015

у справі № 909/889/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Україна", м. Ходорів Жидачівського району Львівської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Назарія Михайловича, м. Коломия Івано-Франківської області

про стягнення коштів у сумі 38478, 44 грн

за участю представників:

позивача -Онищенко А.І., Дима О.Б.( довіреність в матеріалах справи);

відповідача - не з'явився ( належно повідомлений)

Апеляційну скаргу прийнято до провадження 11.09.2015 колегією суддів у складі: головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Юрченка Я.О., справу призначено до розгляду на 06.10.2015.

У зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці розпорядженням голови суду від 06.10.2015 до складу колегії замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ТзОВ "Дунапак-Україна" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Гаврилюка Н.М. про стягнення 38478,44 грн, в т.ч. 15111,99 грн основного боргу та 23 366, 45грн штрафних санкцій (565,93 грн-3% річних, 8842,37 грн інфляційних втрат, 11203,35грн пені, 2755,59 грн 5% штрафу) за неналежне виконання договору поставки від 03.11.2014 №031114/01 та додаткової угоди №1.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов договору позивач 05.02.2015, 19.03.2015, 27.03.2015 та 02.04.2015 поставив відповідачу товар, який за умовами договору мав бути оплачений упродовж 14 календарних днів з моменту отримання. Товар, поставлений 05.02.2015, 19.03.2015, 27.03.2015, відповідач оплатив повністю, однак оплатив з порушенням встановлених термінів. Поставлений 02.04.2015 товар відповідач оплатив частково з порушенням терміну оплати, а на суму 15 111, 99 грн не оплатив.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.08.2015 у справі №909/889/15 (суддя Грица Ю.І.) позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з боржника - ФОП Гаврилюка Н.М. на користь ТзОВ "Дунапак-Україна" 23325,25 грн, в частині стягнення 41.20 грн відмовлено. В частині стягнення 15111,99 грн основного боргу провадження у справі припинено у зв'язку з тим, що після звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив суму основного боргу та 1827 грн судових витрат.

Рішення мотивоване положеннями ст.ст. 181, 193, 265 ГК України, ст.ст. 509, 530, 610, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 55, 80 ГПК України.

При частковому задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що за умовами договору поставки від 03.11.2014 №031114/01 та додаткової угоди №1 позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність відповідачу (покупцю) гофрокартонну продукцію, а відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару у розмірі 100% вартості даної партії протягом 14 днів з моменту отримання товару (п.4.1 договору із змінами, внесеними додатковою угодою №1). Відповідач виконував свій обов'язок щодо оплати товару з порушенням встановленого строку, у зв'язку із чим утворилась заборгованість в сумі 15111,99 грн, яку відповідач сплатив після звернення позивача до суду. Щодо стягнення 23366,45 грн 3% річних, інфляційний втрат та штрафних санкцій, то при їх перерахунку суд встановив, що вони підлягають до задоволення в сумі 23 325,25 грн, а на суму 41.20 грн - не підлягають до задоволення.

При цьому суд відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідач не довів неможливість їх сплати.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення коштів в сумі 23325,25 грн, подав апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015 у справі №909/889/15 в цій частині скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Скаржник вказує на те, що більша частина вартості товару була ним оплачена ще до подання позову, а решта вартості товару на суму 15111,99 грн була оплачена до винесення рішення судом першої інстанції. Сторони вели переговори щодо погашення цієї суми заборгованості та дійшли згоди, що при погашенні основного боргу та судового збору штрафні санкції не будуть стягуватися. Однак, не зважаючи на те, що відповідач виконав домовленість, сплатив основний борг та судовий збір, позивач не виконав домовленості, не простив штрафних санкцій. Посилаючись на невеликі прибутки, отримані в 2015 році, важкий фінансовий стан, а також те, що певні прострочення оплати товару за договором поставки не спричинили збитків для позивача, скаржник зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги його заяву та доводи щодо зменшення штрафних санкцій, заявлених до стягнення.

У відзиві на апеляційну скаргу від 25.09.2015 позивач заперечує проти доводів скаржника, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Позивач зазначає, що доводи скаржника на вжиття всіх можливих та необхідних заходів для врегулювання господарського спору шляхом переговорів є голослівними, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про намір досудового врегулювання спору. Вважає, що отримання відповідачем невеликих прибутків у 2015 році не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

В судове засідання скаржник не забезпечив явки свого представника, жодних клопотань не подав, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення йому 17.09.2015 ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду на 06.10.2015.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, підтримали її доводи, викладені у відзиві, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, ТзОВ "Дунапак-Україна" (постачальник) та ФОП Гаврилюк Н.М. (покупець) уклали договір поставки №031114/01 від 03.11.2014, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції, на умовах, визначених у договорі.

03.11.2014 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №031114/01, якою внесено зміни до пунктів 4.1, 4.2, 4.4 щодо строку оплати за поставлений товар, дати отримання товару та загальної суми одержаного та неоплаченого товару.

Відповідно до умов зазначеного договору покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.1); датою отримання товару є дата підписання видаткової накладної покупцем (п.4.2).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що за порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати.

У випадку порушення покупцем зобов'язання щодо оплати товару на строк більше, ніж 60 календарних днів з моменту поставки товару, покупець сплачує постачальнику окрім пені, передбаченої п.10.2 договору, штраф у розмірі 5% від загальної вартості товару, оплата якої прострочена (п.10.3).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними №181 від 05.02.2015 на суму 33842,70 грн, № 582 від 19.03.2015 на суму 9 781,68 грн, №569 від 19.03.2015 на суму 35 925,31 грн, №653 від 27.03.2015 на суму 40336,32 грн, №657 від 27.03.2015 на суму 5 310,00 грн, №703 від 02.04.2015 на суму 23758,68 грн( а.с.37-54).

Всі накладі підписані відповідачем та скріплені його печаткою. Відповідач не заперечує факту отримання товару по вказаних накладних.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем, що поставлений товар відповідач оплатив повністю, однак оплатив з порушенням встановлених п.4.1 договору строків оплати, а саме:

- товар, поставлений 05.02.2015, строк оплати якого 19.02.2015, фактично був оплачений 09.02.2015 та 13.03.2015;

- товар, поставлений 19.03.2015, строк оплати якого 02.04.2015, фактично був оплачений 24.03.2015 та 14.05.2015;

- товар, поставлений 27.03.2015, строк оплати якого 10.04.2015, фактично був оплачений 14.05.2015, 09.06.2015 та 16.07.2015;

- товар, поставлений 02.04.2015, строк оплати якого 16.04.2015, фактично був оплачений 16.07.2015 та 25.08.2015.

У зв'язку із порушенням строків оплати товару позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№211 від 28.04.2015, №217 від 18.05.2015, №253 від 20.07.2015) про сплату заборгованості (а.с.85-99), що підтверджується копіями описів вкладення, квитанціями та реєстрами цінних листів.

На момент звернення з позовом заборгованість відповідача за товар становила 15111,99 грн, яку відповідач сплатив 25.08.2015 ( в день винесення рішення судом першої інстанції) За період прострочення оплати товару з 20.02.2015 по 05.08.2015 позивачем на підставі ст. ст. 549,551,625 ЦК України, ст. 231 ГК України та пунктів 10.2, 10.3 договору заявлені до стягнення 23 366,45 грн, в т.ч.: 565,93 грн-3%річних, 8842,37 грн інфляційних втрат, 11203,35 грн пені, 2755,59 грн 5% штрафу. Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу по кожній поставці окремо доданий до позовної заяви.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу 05.02.2015, 19.03.2015, 27.03.2015 та 02.04.2015 товар, який за умовами договору мав бути оплачений упродовж 14 календарних днів з моменту отримання. Відповідач оплатив повністю, однак оплатив з порушенням встановлених термінів.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За порушення строків оплати товару договором передбачено сплату пені (п. 10.2 договору). А за прострочення оплати товару на строк більше, ніж 60 календарних днів з моменту поставки товару, покупець сплачує постачальнику окрім пені, передбаченої п.10.2 договору, штраф у розмірі 5% від загальної вартості товару, оплата якої прострочена (п.10.3).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції перевірив розрахунки заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та 5% штрафу та дійшов висновку про їх часткове задоволення на загальну суму 23 325,25грн. Перевіривши подані позивачем розрахунки, апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за товар становила 15 111,99 грн, яку він сплатив 25.08.2015, що підтверджено квитанцією Приватбанку( а.с.126) та не заперечується позивачем.

Таким чином в частині стягнення 15 111, 99 грн основного боргу суд першої інстанції правомірно припинив провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані і не підтверджені жодними доказами доводи відповідача про те, що сторони вели переговори та дійшли згоди, що при погашенні основного боргу та судового збору штрафні санкції не будуть стягуватися.

Щодо доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не дослідив всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій на підставі ст.551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та неправомірно відхилив клопотання про зменшення штрафних санкцій, належних до стягнення, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Матеріалами справи підтверджено, що жодна із 4-х поставок (05.02.2015, 19.03.2015, 27.03.2015 та 02.04.2015) не була оплачена відповідачем у встановлений строк, у зв'язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями (№211 від 28.04.2015, №217 від 18.05.2015, №253 від 20.07.2015) про сплату заборгованості. Податковою декларацією відповідача від 24.08.2015 підтверджена сума його доходу у 2015 році, яка становить 476300 грн, що свідчить про фінансову можливість відповідача виконати свої зобов'язання перед позивачем, що випливають з договору поставки.

З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, належних до стягнення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2015 у справі №909/889/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 12.10.2015.

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич