Постанова № 52254540, 13.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа № 914/1876/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Йовик Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2;

від відповідача 1 ОСОБА_3;

від відповідача 2 ОСОБА_4; ОСОБА_5 представник;

від відповідача 3 ОСОБА_4 ген. директор;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 б/н від 01.09.14 (вх.№ 01-05/4136/14 від 04.09.14р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.14р.

у справі № 914/1876/14, суддя Мороз Н.В.

за позовом: ОСОБА_2, м. Жовква

до відповідача-1: ОСОБА_3, м. Жовква

до відповідача-2: ОСОБА_4, м. Жовква

до відповідача-3: Приватного підприємства Експрес-Звязок, м. Жовква

про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. та визнання недійсним рішення зборів учасників ПП Експрес-Звязок, оформленого протоколом №3 від 08.07.2013р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. у справі №914/1876/14 (суддя Мороз Н.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

ОСОБА_4 та Приватне підприємство Експрес-Звязок" у своїх відзивах на апеляційну скаргу просять рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.14р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення.

ОСОБА_3 письмового відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 04.09.2014р. справу за № 914/1876/14 розподілено до розгляду судді доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 05.09.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1876/14 введено суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Желік М.Б. та Орищин Г.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_2 прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2014р.

Розпорядження голови суду від 07.10.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Орищин Г.В. введено суддю Костів Т.С. з підстав, викладених у вказаному розпорядженні.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.2014р. на клопотання скаржника розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.10.2014р.

В судове засідання 13.10.2014р. прибули позивач, відповідачі-1,2 особисто та представники відповідачів-2,3.

Позивач та відповідач-1 в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Відповідач-2 та представники відповідачів-2,3 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з п.1.1 Статуту ПП Експрес-Зв'язок, державну реєстрацію якого проведено 13.09.2011р. за № 13981050015000092, Приватне підприємство Експрес-Зв'язок створене на власності його засновників ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Відповідно до п.4.3 Статуту частка кожного із засновників підприємства в статутному капіталі складала: ОСОБА_3 66,66%, що становить 894577,72 грн., ОСОБА_4 16, 67%, що становить 223 711,14 грн., ОСОБА_2 16, 67 %, що становить 223 711,14 грн. статутного капіталу.

Відповідно до п.4.3 Статуту ПП Експрес-Зв'язок зі змінами та доповненнями, зареєстрованими 13.09.2011р. на підставі рішення загальних зборів засновників від 29.04.2013р., вклади та частки в статутному капіталі кожного із засновників становлять: ОСОБА_3 1952000 грн., що становить 44,36% статутного капіталу, ОСОБА_4 1224000 грн., що становить 27,81 % статутного капіталу, ОСОБА_2 1 224 000 грн., що становить 27,81 % статутного капіталу.

14 вересня 2011р. за договором дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства Експрес-Зв'язок, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6, зареєстрованим в реєстрі за №933, ОСОБА_3 (далі дарувальник) зобовязалась в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати, а ОСОБА_4 (далі -обдаровуваний) зобовязався прийняти в дар частку в статутному капіталі Приватного підприємства Експрес-Звязок, що складає 894 577, 72грн., що становить 66,66 %.

Відповідно до п. 3 договору, частка, що відчужується належить дарувальнику на підставі Статуту Приватного підприємства Експрес- Зв'язок, зареєстрованого 13.09.2011р. Жовківською районною державною адміністрацією, про що зроблено запис №13981050015000092. Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення (п.7). З моменту укладення цього договору до обдаровуваного переходять усі права та обов'язки учасника приватного підприємства, передбачені законом та статутом приватного підприємства.

У зв'язку з укладенням вказаного договору дарування, 14.09.2011р. ОСОБА_3 звернулась до загальних зборів засновників Приватного підприємства Експрес- Зв'язок" з заявою про вихід зі складу засновників підприємства.

Заяву ОСОБА_3 було розглянуто загальними зборами 08.07.2013р. та прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., зокрема, про виключення ОСОБА_3 із складу учасників підприємства у звязку з даруванням частки ОСОБА_4; здійснення перерозподілу часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: ОСОБА_4 - 3176000,00 грн. (72,18% статутного капіталу), ОСОБА_2 - 1 224 000,00 грн. (27, 82 % статутного капіталу; затвердження Статуту підприємства в новій редакції.

Вважаючи, що договір дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. суперечить вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 57 ГК України, оскільки укладений з порушенням п. 6.3 та п.6.6 Статуту ПП Експрес-Зв'язок", а рішення загальних зборів учасників ПП Експрес - Звязок, оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., прийняте з порушенням порядку скликання зборів ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом у даній справі.

Розглянувши матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, правочин може бути визнано недійсним якщо його зміст, в даному випадку, зміст оспорюваного договору, суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч.2-5 ст. 203 ЦК України, вимогами, необхідними для чинності правочину є вчинення правочину особою, яка має необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятись у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна, частини другої статті 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі, статті 12 Закону України Про іпотеку, частини другої статті 29 Закону України Про страхування, статті 78 Закону України Про банки і банківську діяльність, статті 7 1 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Стаття 3 ЦК серед загальних засад цивільного законодавства проголосила свободу договору, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Свобода договору полягає, зокрема, у вільному вияві волі сторін, у тому числі в підприємницькій, господарській діяльності, на вступ у договірні відносини, у можливості вільно обирати собі партнерів у договірних відносинах, у визначенні умов договору тощо.

Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Чинним законодавством не передбачено жодних обмежень відносно права засновника вільно розпоряджатись належною йому часткою в статутному капіталі приватного підприємства. Відтак, ОСОБА_3 мала право вільно розпоряджатись належною їй часткою в статутному капіталі ПП " Експрес-Зв'язок".

Як правильно встановив місцевий господарський суд, виходячи з аналізу договору дарування частки в статутному капіталі Приватного підприємства Експрес-Зв'язок" від 14.09.2011р., його зміст відповідає та не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вказаний договір укладено у відповідності до встановлених законодавством вимог необхідних для укладення та чинності правочину, зокрема, сторони оспорюваного договору під час його укладення мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що випливає з положень п. 10 договору, кожна із сторін свідчить, що договір відповідає їх інтересам, вчинений без будь - якого примусу, не під впливом помилки, обману, насильства або тяжких обставин, не приховує інших правочинів, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; оспорюваний договір дарування укладений в належній формі, а саме, письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за № 933, договір дарування спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, договір дарування частки в статутному капіталі укладено з дотриманням вимог ч.1- 3, ч.5 ст. 203 ЦК України щодо укладення договору та його чинності, відтак правові підстави щодо визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. відсутні.

Посилання скаржника на порушення положень п.п.6.2.,6.3. Статуту ПП Експрес-Зв'язок", як на підставу для визнання договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. недійсним, розцінюється колегією суддів як безпідставне та необґрунтоване, оскільки в силу вимог ч.1 ст.215, ч.1 ст. 203 ЦК України підставою для визнання правочину недійсним є невідповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави та суспільства, його моральним засадам. Проте, статут підприємства не належить до актів цивільного законодавства, що підтверджується, зокрема, і ст.4 ЦК України, якою передбачено поняття актів цивільного законодавства.

З огляду на все наведене вище в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання договору дарування частки в статутному капіталі від 14.09.2011р. недійсним.

Разом з тим, позивач просив суд визнати недійcним рішення загальних зборів учасників ПП Експрес - Звязок, оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., у звязку з порушенням порядку скликання зборів та за відсутності позивача чи його представника на зборах.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2013р. відбулись загальні збори учасників Приватного підприємства Експрес-Зв'язок.

До порядку денного зборів було включено наступні питання: 1) розгляд заяви ОСОБА_3; 2) розподіл часток в статутному капіталі; 3) затвердження статуту підприємства в новій редакції.

За результатами проведення загальних зборів прийнято рішення, оформлене протоколом №3 від 08.07.2013р., зокрема, про виключення ОСОБА_3 із складу учасників підприємства у звязку з даруванням частки ОСОБА_4; про здійснення перерозподілу часток в статутному капіталі підприємства наступним чином: ОСОБА_4 - 3176000,00 грн. (72,18% статутного капіталу), ОСОБА_2 - 1 224 000,00 грн. (27, 82 % статутного капіталу; про затвердження Статуту підприємства в новій редакції згідно запропонованого проекту. Рішення прийнято голосами за - 72, 18 % голосів, проти - 0%, утрималось - 0%.

На загальних зборах, які відбулися 08.07.2014р. були присутні: ОСОБА_3 44, 36% статутного капіталу, ОСОБА_4 27, 82 % статутного капіталу, що підтверджується їх підписами в протоколі №3 зборів учасників ПП "Експрес-Зв'язок" від 08.07.2013р. ОСОБА_2 на збори не прибув.

Згідно п. 5.1. Статуту, вищим органом управління підприємством є загальні збори учасників, які складаються з учасників або призначених ними представників. Збори вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники, які володіють більш як 60% голосів. Кількість голосів визначається відповідно до розміру частки кожного учасника в статутному капіталі. Рішення вважаються прийнятими, якщо за нього проголосують учасники, які володіють у сукупності більше як 60% голосів (п. 5.3. Статуту).

Відповідно до п. 5.5 Статуту, про проведення загальних зборів учасників кожен із учасників повідомляється персонально шляхом надсилання повідомлення про проведення зборів з зазначенням часу, місця та порядку денного. Повідомлення повинно бути надіслано не менше як за 20 днів до дня проведення загальних зборів.

З протоколу загальних зборів учасників №3 від 08.07.2013р. вбачається, що позивач на збори не прибув, хоча був повідомлений про збори належним чином. Так, до матеріалів справи долучено повідомлення про проведення загальних зборів учасників ПП Експрес-Зв'язок від 06.06.2013р. із зазначенням дати, часу, місця проведення загальних зборів та порядку денного. Крім того, долучено опис вкладення в цінний лист, з якого вбачається, що повідомлення надіслано 06.06.2013р. ОСОБА_2 на адресу: - 80300, м. Жовква, вул.Грушевського, 5/10.

Позивач заперечує факт отримання повідомлення, оскільки згідно паспортних даних, місце проживання/реєстрації ОСОБА_2 м. Жовква, вул. Наливайка, 6. Дана обставина підтверджується також довідкою з КП Жовківське міське виробниче управління ЖКГ від 18.06.2014 №4424, з якої вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований з 17.10.2003р. за адресою м. Жовква, вул. Наливайка, 6.

Проте, відповідно до п. 2.15 Рекомендацій Президії Вищого Господарського Суду України від 28.12.2007 Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин), якщо позивач - учасник не повідомив підприємство про зміну свого місця проживання (місцезнаходження), посилання позивача на неповідомлення його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, повідомлення про проведення зборів надсилались на адресу позивача, зазначену в Статуті Приватного підприємства Експрес-Зв'язок, чинного на момент прийняття рішення загальними зборами, а саме - м. Жовква, вул. Грушевського, 5/10. Доказів повідомлення позивачем про зміну місця свого проживання (місцезнаходження) суду не надано.

Враховуючи наведене, а також те, що загальні збори підприємства 08.07.2013р. було проведено за наявності кворуму, рішення приймались з питань, які включено до порядку денного, докази повідомлення позивача про проведення зборів наявні в матеріалах справи, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним рішень загальних зборів від 08.07.2013 р.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 року в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2014 року у справі №914/1876/14 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 17.10.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.