Постанова № 52254533, 14.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа № 909/504/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Бонк Т.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Йовик Р.І.

за участю представників сторін :

прокурор не зявився;

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність №10/01-20/66-в від 08.01.2014р.);

від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 03.03.2014р.);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради, №1250/09-17/в від 04.08.2014р. (вх.№ 01-05/3883/14 від 15.08.2014р.)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014р.

у справі № 909/504/14, суддя Фанда О.М.

за позовом: Заступника прокурора м. Івано-Франківська, м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ, 7

до відповідача: Колективного підприємства "Інвестгруп", м. Івано-Франківськ,

про стягнення збитків у розмірі 304 738 грн. 44 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014р. у справі №909/504/14 (суддя Фанда О.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Івано-Франківська міська рада звернулась до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на доведеність матеріалами справи наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

Заступник прокурора м. Івано-Франківська у письмових поясненнях, №109-3470вих-14 від 02.09.2014р., підтримав вимоги та заперечення апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради.

Колективне підприємство "Інвестгруп" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 15.08.2014р. справу за №909/504/14 розподілено до розгляду судді доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 18.08.2014р. у склад колегії для розгляду справи №909/504/14 введено суддів Бойко С.М. та Бонк Т.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Бойко С.М. та Бонк Т.Б.) апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.09.2014р.

Розпорядження голови суду від 16.09.2014р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Бойко С.М., яка перебувала у відпустці, введено суддю Желіка М.Б.

Відповідно до п. 9-1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку розгляду апеляційної скарги, що визначений статтею 102 ГПК України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. (колегією суддів у складі: головуючий суддя Марко Р.І., судді Бонк Т.Б. та Желік М.Б.) на клопотання сторін розгляд справи відкладено на 14.10.2014р.

В судовому засіданні 14.10.2014 року представники сторін підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, рішенням Івано-Франківської міської ради №912-31 від 18.12.2012р. Колективному підприємству "Інвестгруп" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0965 га на вул. С.Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську для обслуговування нежитлових приміщень.

29 серпня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області спільно з працівниками прокуратури міста Івано-Франківська здійснено вихід на місце розташування земельної ділянки площею 0, 0965 га на вул. С. Стрільців, 26 в м. Івано-Франківську та встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміром 0,2010 га облаштовано відповідачем стоянку автомобілів без правовстановлюючих документів, про що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Івано-Франківської міської ради 29.08.2013 року складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Вказаним актом встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,2010 га по вул. С. Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську для обслуговування стоянки автомобілів без документів, які посвідчують право власності або право користування землею, що є порушенням вимог ст. 125, 126 Земельного кодексу України; та з порушенням законодавства про плату за землю, що в свою чергу призвело до значних втрат бюджету м. Івано-Франківська у вигляді недоодержаного доходу від орендної плати, тобто нанесення Івано-Франківській міській раді збитків.

Протоколом №2 від 27.09.2013 року засідання комісії міськвиконкому по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам визначено та затверджено розмір збитків нанесених Колективним підприємством "Інвестгруп" Івано-Франківській міській раді в сумі 304 738 грн. 44 коп.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 31.10.2013 року за №593 "Про затвердження Актів визначення розміру збитків Івано-Франківській міській раді (неодержаних доходів від орендної плати за землю)", затверджено розмір збитків, а пунктом 2 встановлено, що збитки повинні відшкодовуватись суб"єктами господарювання, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця, з моменту прийняття даного рішення.

Листом №1459/01-19/13-в від 06.12.2013 року позивач вернувся до відповідача з пропозицією добровільно відшкодувати позивачу визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства.

Відповідач вимог вказаного листа не виконав, збитки в добровільному порядку позивачу не відшкодував, що і слугувало підставою для звернення Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Колективного підприємства "Інвестгруп" збитків у розмірі 304 738 грн. 44 коп.

Розглянувши матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

За приписами ст. 156 ЗК України землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 157 ЗК України, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 19.04.1993 року №284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, згідно п.3 якого відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому, неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 ЗК України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення (п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Як вбачається з матеріалів справи, після надання рішенням Івано-Франківської міської ради №912-31 від 18.12.2012 року відповідачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 0965 га на вул. С. Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську, останній в цьому ж році почав виготовляти проект землеустрою.

Так, 25.02.2013 року відповідач звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з заявою про погодження плану земельної ділянки, а 11.03.2013 року Департаментом містобудування та архітектури надано висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 198 Земельного кодексу України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, в обов'язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач погодив межі земельної ділянки площею 0, 0965 га на вул. С. Стрільців, 26 в місті Івано-Франківську зі суміжними землекористувачами. Однак, один із землекористувачів - Івано-Франківська обласна державна телерадіокомпанія відмовилась від погодження у зв'язку з тим, що межі визначені у проекті земельної ділянки наданої КП "Інвестгруп" значно заходять за межі земельної ділянки, що надана для будівництва телестудії.

Частиною 3 ст. 158 ЗК України передбачено, що органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства.

З огляду на наведене, 29.03.2013 року відповідач звернувся до голови погоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів із листом, в якому просив вирішити спір з Івано-Франківською обласною державною телерадіокомпанією щодо погодження межі земельної ділянки.

Дане питання було винесено на розгляд узгоджувальної комісії виконавчого комітету міської ради по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування, про що свідчить копія Витягу з протоколу №133 від 25.10.2013 року, однак комісія вирішила запропонувати сторонам перенести вирішення даного земельного спору у зв"язку із зміною керівника Івано-Франківської ОД ТРК "Карпати".

Наведене вище свідчить про відсутність вини відповідача в тому, що на протязі 2013 року не був погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак і не було укладено договору оренди спірної земельної ділянки.

При цьому, зважаючи на те, що спір про встановлення межі земельних ділянок відповідно до 158 ЗК України повинен вирішувати відповідний орган місцевого самоврядування, відповідач ще 29.03.2013 року звернувся до голови погоджувальної комісії по вирішенню земельних спорів з проханням вирішити спір з приводу погодження межі земельної ділянки, а станом на момент проведення Державною інспекцією сільського господарства в Івано-Франківській області перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства такий спір органом місцевого самоврядування вирішено не було, колегія суддів вважає, що позивач, зі свого боку, не вжив жодних заходів для недопущення спричинення збитків.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до підставного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржник не надав доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014 року у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2014 року у справі №909/504/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради без задоволення.

2.Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 16.10.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Бонк Т.Б.

Суддя Желік М.Б.