Постанова № 52251894, 20.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2011 року № 2а-7178/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва

до Державного підприємства «Укртрансфармація»

про стягнення заборгованості в сумі 61 788, 73 грн.

представники сторін

позивача: не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача)

відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва з позовом до відповідача Державного підприємства «Укртрансфармація»про стягнення заборгованості в сумі 61 788, 73 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у відповідача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 61 788, 73 грн., зважаючи на що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»№ 2464, що набрав чинності 01.01.2011 р.

Позивач в судове засідання не прибув та не скерував свого представника, однак 14.06.2011 р. позивачем до канцелярії суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не прибув, свого представника не скерував, заперечення на позовну заяву не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час, та місце судового засідання, підтвердженням чого є повідомлення про вручення відповідачу судової кореспонденції від 30.05.2011 р. та 14.06.2011 р.

Згідно до ч. 1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на викладене, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Укртрансфармація»знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва, як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно реєстраційної карти № 01-00918.

У відповідності із нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»№ 2464-VІ від 08.07.2010 р. та Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої Постановою Правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 р. № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за № 994/18289 (надалі - Інструкція), ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва у відповідача виявлена заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спеціальним законом з питання сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464, який набрав чинності з 01.01.2011 р.

Стаття 2 вказаного Закону визначає, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно ст. 8 Закону України № 2464, порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено перелік осіб, що є платниками єдиного внеску. Зокрема, платниками є:

- роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

- роботодавці - фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця);

- роботодавці - фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- роботодавці - дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

- роботодавці - дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

- роботодавці - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9-14 цієї частини;

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

- особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Стаття 7 зазначеного Закону вказує, що єдиний внесок нараховується, зокрема, роботодавцями на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 8 зазначеного Закону, а саме: єдиний внесок встановлюється у відсотках до визначеної ст. 7 бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності. Розподіляються ж суми єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках).

Згідно зі ст. 9 Закону № 2464 встановлюється порядок обчислення і сплати єдиного внеску. Відповідно до ч. 8. ст. 9 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частинами 3-4 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно ч. 11 ст.9 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 12 цієї ж статті визначено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Статтею 25 Закону № 2464 передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Територіальний орган Пенсійного фонду надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Згідно ч.16 ст.25 Закону № 2464, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-лютий 2011 р., поданих платником податків, що наявні в матеріалах справи, - заборгованість відповідача по сплаті єдиного внеску за вказаний період складала 63 796, 92 грн., в т.ч.: за січень 2011 р. - 24 539,84 грн., за лютий 2011 р. - 39 257,08 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем в позовній заяві, зазначена заборгованість була частково сплачена відповідачем в сумі 2 008,19 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача, що підлягає стягненню згідно наявних в матеріалах справи документів, складає: 63 796,92 - 2 008,19 = 61788,73 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно вимог зазначеної статті, позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату недоїмки № Ю-009-Є від 05.04.2011 р., зо наявна в матеріалах справи, яка була отримана відповідачем 11.04.2011 р. згідно повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення, копія якого також наявна в матеріалах справи.

Однак, як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема карток особових рахунків платника єдиного внеску за період розрахунку з 01.01.2010 р. по 07.06.2011 р. та довідки про наявність заборгованості № 1020/05 від 07.06.2011 р. сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 61 788, 73 грн. відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Згідно п.7 ч.1 ст.1 Закону № 2464, Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті позов слід задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні всі необхідні докази існування заборгованості у відповідача, а відповідач заперечень щодо існування такої заборгованості не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укртрансфармація»(код ЄДРПОУ 01101329, адреса: 02121, м. Київ, вул. Ташкентська, 60) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 61 788,73 грн. на нижчевказані рахунки у відділенні Державного казначейства в м. Києві (МФО 820019):

№ р/рЗагальна сума боргу (грн.)В тому числі: НедоїмкаФінансові санкціїПеня3719400500262244 919,4144 919,41--37191086002622597,68597,68--37193084002622253,98253,98--371940830026222685,672685,67--371940720026229921,199921,19--371960700026223389,773389,77--3719307300262221,0321,03--Всього:61 788,7361 788,73--

Стягувач - ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва (02091, м. Київ, вул. Вербицького, 9, код ЄДРПОУ 26087926).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І.Добрянська