Постанова № 52249717, 13.10.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

13.10.2015

справа №489/5109/15-а

номер провадження 2-а/489/256/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.

секретаря Коденко К.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області (далі - Управління) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення

встановив:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати постанову Управління по справі про адміністративне правопорушення від 02.07.2015 № 159.

У обґрунтування вимог вказав, що вказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною пятою статті 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5950,00 грн.

Притягнення до адміністративної відповідальності вважає незаконним, оскільки акт, протокол і припис складені за його відсутності, про розгляд справи про адміністративне правопорушення повідомлений несвоєчасно, а її розгляд відповідачем є необєктивним. Крім того, по прибуттю з відрядження відразу подав зміни до будівельного паспорту по знесенню існуючих житлового будинку та господарських споруд.

У судовому засіданні позивач вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в задоволенні вимог просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані у ній докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів адміністративної справи вбачається та встановлено судом, що постановою Управління від 02.07.2015 № 159 за виконання будівельних робіт з будівництва будівель невизначеного призначення (не передбачених будівельним паспортом) на обєкті: «Житловий будинок з господарськими спорудами» за адресою: вул. Торгова, 32, м. Миколаїв без відповідних документів які дають право виконувати такі роботи, з порушенням будівельних норм, частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 7,9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною пятою статті 96 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5950,00 грн.

Постанову винесено на підставі акту перевірки від 22.06.2015, протоколу про адміністративне правопорушення від 22.06.2015 та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 22.06.2015 № 167.

Акт, протокол і припис складено інспектором за відсутності позивача і направлено на його адресу рекомендованим листом.

Вказані документи позивач отримав 02.07.2015, що підтверджується матеріалами справи та не оспорювалося представником відповідача.

Розгляд адміністративних матеріалів посадовою особою відповідача здійснено 02.07.2015.

Позивач пояснив, що кореспонденцію отримав о 12 годині, а тому був позбавлений можливості участі в розгляді відповідачем справи про адміністративне правопорушення.

07.07.2015 направив відповідачу пояснення до протоколу, а 14.07.2015 подав зміни до будівельного паспорту, в яких вказав про знесення існуючого житлового будинку та господарських споруд.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що виявлене державним інспектором відповідача порушення полягало у виконанні на обєкті будівельних робіт з реконструкції вбиральні (літера «И»), площею 1,70 кв.м. (шляхом знесення убиральні) в будівлю невизначеного призначення (орієнтовно очисні споруди, які складаються з трьох колодязів діаметром 2,0 м., глибиною 2,0 м, матеріалі збірний залізобетон). Будівельні роботи з реконструкції вбиральні здійснювалися без затвердженого проекту та без реєстрації відповідних документів.

Позивач пояснив, що роботи ним проводилися на власній земельній ділянці, яка виділена в установлену порядку та має кадастровий номер. При складні проекту і погодженні його з управлінням містобування та архітектури міської ради пояснили, що складання проектів на вбиральні не здійснюється, а також не потребує будь-якого погодження на їх знесення.

Також пояснив, що знесена вбиральня була непридатна для використання, а вигрібна яма під нею пропускала нечистоти у грунт. Замість неї ним встановлено европейський септик, який перетворює брудну воду в очищену, придатну для використання в господарстві, не забруднюючи навколишнього середовища, не підключаючись до міських комунікацій.

У підтвердження неправомірності рішення відповідача, позивач посилався на пункт 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів, затвердженої наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 24.05.2001 № 127, якою спірний обєкт не відносить до самочинного будівництва, та пункт 2 розділу І Закону України від 02.04.2015 № 191-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляції)», відповідно до якого не потребує отримання громадянами дозволу виконавчого комітету місцевої ради на виконання робіт з переобладнання та перепланування житлового будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, а також не потребують введення таких обєктів в експлуатацію.

Заперечуючи проти доводів позивача представник відповідача вказувала, що спірний обєкт відноситься до самочинного будівництва.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про основи містобудування» державне регулювання, зокрема, полягає в контролі за дотриманням законодавства у сфері містобудування, державних стандартів і норм, вимог вихідних даних, затвердженої містобудівної документації та проектів конкретних обєктів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів при проектуванні та будівництві.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що компетенція центрального спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури визначається положенням, яке затверджується відповідно до закону. Окремі функції органів з питань містобудування та архітектури визначаються законодавством.

Положеннями статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності визначена Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які матеріали і фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 256 КУпАП встановлені вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається, що протокол складається та підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, розяснюються його права і обовязки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до статті 280 наведеного Кодексу орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відповідач здійснив 02.07.2015 о 09 годині (час вказано в протоколі). Перевірка провадилася за відсутності позивача, а протокол та інші документи ним отримано 02.07.2015 о 12 годині (вказані обставини представником відповідача не спростовано).

Таким чином, позивач був позбавлений можливості підготовки та участі в засіданні при розгляді відповідачем справи про адміністративне правопорушення.

Вказаних обставин посадовою особою відповідача не було враховувано та не вирішено питання щодо перенесення розгляду адміністративних матеріалів для забезпечення повного і обєктивного їх розгляду з урахуванням зауважень позивача та розяснення останньому прав і обовязків, що є обовязковим відповідно до вимог закону.

Оскільки, відповідачем суттєво порушено встановлений законом порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, внаслідок не зясовано чи відносить спірний обєкт до самочинного будівництва та чи потребує його будівництво погодження, оспорювану постанову суд вважає протиправною, а тому вона підлягає скасуванню.

На підставі статті 94 КАС України з державного бюджету на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 73,08 грн., сплачений квитанцією № 14020262 від 28.07.2015 до державного бюджету.

У звязку із визнанням рішенням Конституційного Суду України від 08.04.2015 № 3-рп/2015 неконституційними положень частини другої статті 171-2 КАС України, постанова підлягає оскарженню в загальному порядку.

Керуючись статтями 9-11, 71, 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській областіпо справі про адміністративне правопорушення від 02.07.2015 № 159, винесену відносно ОСОБА_1.

Присудити з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її проголошення. Особа, яка приймала участь у справі, але була відсутня при проголошенні судового рішення, вправі подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Суддя І.В.Коваленко

Повний текст постанови

підписано 13.10.2015.