Постанова № 52248672, 06.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/4249/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лисака С.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремторг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремторг" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0004152202/74.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов'язань за платежем з податку на додану вартість.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 17 липня 2015 року №857/16-03-22-02-12/37-154268, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Кремторг" (код 37154268) з питань взаємовідносин з ПП "Орім" (код 39355541) за період з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2015 року. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, викладеними у Акті перевірки про заниження податку на додану вартість на суму 312568,33 грн, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зазначав, що правові взаємовідносини позивача з ПП "Орім" мали реальний характер, підтверджені документами бухгалтерського обліку, зміст договорів, укладених з ПП "Орім" не суперечить актам цивільного законодавства України, фактичне виконання умов договорів підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, які досліджувалися під час проведення перевірки. Контрагент позивача ПП "Орім" на момент укладення договору та складання податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомленнярішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 17 липня 2015 року №857/16-03-22-02-12/37-154268, підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначав, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність господарських операцій з надання маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується.

Подані позивачем документи не дозволяють встановити реальність виконання придбаних ТОВ "Кремторг" маркетингових досліджень та факт їх використання у господарській діяльності позивача. У звіті про маркетингові дослідження не висвітлені напрямки дослідження, які передбачені договором, звіт має загальний пізнавальний та інформаційний характер і не містить жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику використати їх у своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства.

У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.

Акти здачі-приймання виконаних робіт мають загальний характер, не конкретизують об'єму надання маркетингових послуг, не містять інформації, яка б розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як маркетингові, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо. З актів не вбачається можливим встановити осіб, які виконували зазначені послуги, пов'язаність придбаних послуг з господарською діяльністю підприємства.

Відповідач вважає, що ТОВ "Кремторг" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, на думку відповідача, первинні документи, надані ТОВ "Кремторг", є такими, що не підтверджують факт проведення маркетингових послуг ПП "Орім" на протязі жовтня-грудня 2014 року, січня-лютого 2015 року.

У зв'язку з цим за результатами перевірки позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 468852,49 грн, у тому числі 312568,33 грн за основним платежем, 156284,16 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що у період з 06 липня 2015 року по 10 липня 2015 року Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Кремторг" (код 37154268) з питань взаємовідносин з ПП "Орім" (код 39355541) за період з 01 жовтня 2014 року по 28 лютого 2015 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 17 липня 2015 року №857/16-03-22-02-12/37-154268 /том І, а.с. 10-23/, у якому зафіксовано порушення пунктів 198.1., 198.4., 198.6. статті 198, пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого: занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього у сумі 312568,33, у тому числі за жовтень 2014 року у сумі 75828,33 грн, листопад 2014 року у сумі 54880,00 грн, січень 2015 року у сумі 144536,67 грн, лютий 2015 року у сумі 37323,33 грн.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2015 року №0004152202/74, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 468852,49 грн, у тому числі 312568,33 грн за основним платежем, 156284,16 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /том І, а.с. 8/.

Однак, позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 12 серпня 2015 року №0004152202/74 та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленнюрішенню від 12 серпня 2015 року №0004152202/74, суд виходить з наступного.

У ході судового розгляду справи встановлено, що спірна сума податкового кредиту у розмірі 312568,33 грн сформована позивачем за взаємовідносинами з ПП "Орім" за Договорами про надання маркетингових послуг від 01 вересня 2014 №38 /том І, а.с. 26-29/ та від 01 січня 2015 №38 /том І, а.с. 154-155/.

За змістом зазначених Договорів виконавець ПП "Орім" зобов'язується надати Замовнику позивачу маркетингові послуги, перелік яких наведений у Додатку 1 /том І, а.с. 30-31; 158/.

З посиланням на зазначені Договори ПП "Орім" на адресу позивача виписані податкові накладні на суму 312568,33 грн, проти чого відповідач не заперечує, на підставі яких позивач суму у розмірі 312568,33 грн включив до складу податкового кредиту з жовтня листопада 2014 року та січня-лютого 2015 року /том І, а.с. 42-43, 72, 126-127, 161-162, 198, 200, 202-203; том ІІ, а.с. 3, 5-6,/.

Крім Договорів та податкових накладних, позивачем надані до перевірки та до суду акти здачі-приймання виконаних робіт /том І, а.с. 40, 41, 68, 123, 159, 196; том ІІ, а.с. 1/ та звіти /том І, а.с. 51-67, 83-122, 133-153, 169-196, 216-249; том ІІ, а.с. 14-54/.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За змістом пункту 22.1. статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

За приписами підпункту 14.1.108. пункту 14.1. ст.14 цього ж Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

У відповідності з пунктом 185.1. статті 185, пунктом 187.1. статті 187, пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами пунктів 201.1., 201.4., 201.6. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. статті 200 зазначеного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до пунктів 198.2., 198.3., 198.6. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 наведеного Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Приписами статті 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку, а право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення розумної економічної мети; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником платником податку.

Однак, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності визначення податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції та підтверджувати фактичне її здійснення, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, а також факт оплати товарів/послуг платником податків не може вважатись первинним, якщо зміст документів платника податків не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Надаючи оцінку наданим позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з ПП "Орім" та правомірності визначення спірної суми податкового кредиту документам, суд зазначає наступне.

Позивач наполягає, що ним надано усі первинні документи підприємства, які підтверджують реальність отримання маркетингових послуг від ПП "Орім".

Разом з тим, суд зауважує, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Так, до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги) тощо.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно проводити комплексні дослідження ринку здійснювати аналіз ринку, сегментувати ринок, позиціонувати товар, розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Виконавцями таких послуг можуть бути суб'єкти господарювання, які здійснюють відповідну діяльність, що відповідає нормам КВЕД.

При цьому, головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку.

Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству на необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

У підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

Акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції.

Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження.

Крім того, у актах виконаних робіт мають бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

З огляду на наведене вище, маркетингові дослідження мають являти собою:

створення конкретної програми, враховуючи існуючу ситуацію на ринку;

користь (ефект), яку отримує підприємство внаслідок реалізації результатів;

та бути підтверджені документально.

Отже, лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетинг до складу податкового кредиту.

Отримання послуг позивач підтверджує Актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), звітами по маркетинговому дослідженню.

Однак, звіти по маркетинговому дослідженню та Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), наявні у матеріалах справи, не дозволяють пов'язати дослідження ринку з розширенням ринку збуту та значного приросту прибутку підприємства, що пов'язана з його господарською діяльністю.

Акти здачі приймання-виконаних робіт /том І, а.с. 40, 41, 68, 123, 159, 196; том ІІ, а.с. 1/ не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо).

Не надано позивачем і документів, що відображають результати вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення об'єму продаж товарів торгівельних точках, а також вплив таких результатів на умови Договорів, укладених у подальшому позивачем з ТОВ "АТБ-маркет", тобто доказів досягнення розумної економічної мети завдяки взаємовідносинам з ПП "Орім".

Особливо суд звертає увагу, що жодними первинними документами не обумовлено обсяг та зміст отримання маркетингових послуг вартістю 1 875 410,00 грн, у тому числі ПДВ 312 568,33 грн.

Інформацію про використання у власній господарській діяльності (здійсненого планування, оптимізації на основі наданих послуг, тощо) до суду не надано. Договори на проведення маркетингових досліджень не містять виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, однак умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Таким чином, надані первинні документи підприємства мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені/надані роботи/послуги, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій, з урахуванням заявлених видів діяльності, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження контрагента.

Суд враховує, що презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширеною на реальність господарських операцій. До загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Згідно підпунктом 14.1.231. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає у тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише у такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою у межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України ставлять у залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям.

Крім того, на вимогу суду від 29 вересня 2015 року представником відповідача надано суду копії витягів з Єдиного реєстру податкових накладних ПП "Орім", копії витягів з АІС "Податковий блок" контрагентів покупців ПП "Орім", копії податкових накладних ПП "Орім", які були досліджені у судовому засіданні 06 жовтня 2015 року, та зі змісту яких судом встановлено, що ПП "Орім" надавало маркетингові послуги за період жовтень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року понад 1500 контрагентам /том ІІ, а.с. 169-169-187/.

Враховуючи зазначене, суд вважає необґрунтованими доводи представників позивача про можливість надання зазначених маркетингових послуг контрагентом ПП "Орім" і можливості використання таких послуг у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторонам має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом відповідачем в акті перевірки.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що надані позивачем документи не є достовірними доказами факту надання йому ПП "Орім" маркетингових послуг, про які зазначено у актах здачі-прийняття робіт та податкових накладних, на підставі яких сформовані спірні суми податкового кредиту.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних та перерахування коштів контрагенту ПП "Орім" не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, тоді як для податкового обліку значення має саме факт надання послуг тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Допущення арифметичних помилок під час розгляду справи у суді по визначенні суми збільшення грошового зобов'язання судом не встановлено.

Отже, виходячи з вищенаведеного та обставин справи, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, їх відповідність приписам підпункту 54.3.2. та пункту 123.1. Податкового кодексу України, у звязку з чим підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремторг" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 12 жовтня 2015 року.

СуддяЛ.М. Петрова