Постанова № 52243832, 21.09.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2015 р. Справа№ 910/7742/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 21.09.2015 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА» на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року

у справі № 910/7742/15-г (суддя - Пінчук В.І.)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «НОВА»

про стягнення 25 823,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року по справі № 910/7742/15-г позов ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» про стягнення 25 823,70 грн. - задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 25 823,70 грн. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 04.06.2015 року ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі № 910/7742/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 4 292,40 грн. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2015 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у судовому засіданні 21.09.2015 року надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача просив залишити скаргу без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники ПрАТ «Страхова компанія «НОВА» в судове засідання 21.09.2015 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи скаржник був повідомлений належним чином про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки свого представника, відповідач не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь представників скаржника, що не з'явились, у судовому засіданні 21.09.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

27.11.2013 року між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик) та Мовчан Ларисою Карлівною (страхувальник) укладено договір АМ.079192 добровільного страхування наземних транспортних засобів, за яким предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами відповідно до додатку №1 до договору, а саме, зокрема, марки «Богдан 23010», державний номер АА4373МВ.

Відповідно до довідки №9377798 про дорожньо-транспортну пригоду, 22.04.2014 року по вул. Перемоги - Семашка у м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) між транспортним засобом марки «Богдан 23010», державний номер АА4373МВ, під керуванням водія Мовчана Анатолія Васильовича, та транспортним засобом марки «Renault Kangoo», державний номер АР6750ВХ, під керуванням водія Стельмащук Елли Олегівни.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Стельмащук Е.О. Правил дорожнього руху України, якою постановою Святошинського районного суду м. Києва від 07.05.2014 року у справі № 759/7191/14-п визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що 23.04.2014 року Мовчан А.В. звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку за договором АМ.079192 від 27.11.2013 року.

Договором АМ.079192 від 27.11.2013 року сторони погодили, що при визначені розміру страхового відшкодування (при проведені відновлювального ремонту) до уваги беруться виключно розрахунки, складені страховиком, або акт (висновок) незалежної авто товарознавчої експертизи, підготовлений за його замовленням спеціалізованою організацією (оцінювачем, суб'єктом оціночної діяльності, судовим експертом) або обсяг коштів, визначений у калькуляції ремонту СТО.

Згідно звіту № 572/14 від 22.04.2014 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля «Богдан 23010» (державний номер АА4373 МВ) становить 40013,94 грн.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору страхування наземних транспортних засобів №АМ.079192 від 27.11.2013 року, на підставі заяви страхувальника, звіту № 572/14 від 22.04.2014 року, розрахунку суми страхового відшкодування, а також на підставі страхового акту № UA2014042200028/L03/03 від 11.06.2014 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатило страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 25823,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2785 від 13.06.2014 року.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія Стельмащук Елли Олегівни, яка керувала транспортним засобом марки «Renault Kangoo», державний номер АР6750ВХ, на момент скоєння ДТП застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Нова» (відповідач у справі), за полісом № АІ/0514271, 22.08.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою №016-08/14 про страхове відшкодування в порядку регресу. Однак, вказана претензія позивача була залишена без задоволення.

Так, у березні 2015 року ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до ПрАТ «Страхова компанія «Нова» про відшкодування шкоди 25823,70 грн. Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року по справі № 910/7742/15-г позов ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ПрАТ «Страхова компанія «Нова» про відшкодування шкоди 25823,70 грн. - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 25823,70 грн. сплаченого страхового відшкодування та 1827 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Стаття 979 Цивільного кодексу України та стаття 16 Закону України «Про страхування» визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно зі ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як вбачається з ч.1 ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, серед іншого, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на момент скоєння ДТП, цивільно-правова відповідальність Стельмащук Е.О., яка керувала транспортним засобом марки «Renault Kangoo», державний номер АР6750ВХ, на момент скоєння ДТП застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Нова» (відповідач у справі), за полісом № АІ/0514271.

Так, у зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються автомобілем марки «Renault Kangoo», державний номер АР6750ВХ застраховано відповідачем на підставі полісу № АІ/0514271, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу в межах ліміту відповідальності. Як вбачається з полісу серії № АІ/0514271 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., розмір франшизи - 0 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Оскільки за полісом серії № АІ/0514271 розмір франшизи - 0 грн., відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу грошові кошти в межах ліміту відповідальності без врахування франшизи.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Оскільки, відповідачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів сплати позивачу страхового відшкодування, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 25823,70 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а тому правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Доводи скаржника про те, що задовольняючи позов повністю суд першої інстанції не врахував судову практику щодо зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необгрутованими та безпідставними, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач перерахував Мовчан Л.К. грошові кошти (страхове відшкодування за договором страхування наземних транспортних засобів №АМ.079192 від 27.11.2013 року) за платіжним дорученням № 2785 від 13 червня 2014 року у сумі 25823,70 грн. без врахування ПДВ. Про зазначене свідчить відмітка в призначенні платежу.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що позивач перерахував страхове відшкодування на підставі страхового акту № UA2014042200028/L03/03 від 11.06.2014 року, як передбачено умовами договору №АМ.079192 від 27.11.2013 року. Тобто доводи скаржника про необхідність встановлення судом фактичного здійснення ремонту автомобіля потерпілим, та чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля як платник ПДВ, судова колегія вважає безпідставним, оскільки у даному випадку позов заявлено в порядку регресу, а страхове відшкодування, як встановлено судом та зазначалося вище, позивачем сплачено у сумі 25823,70 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» на рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі № 910/7742/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.06.2015 року у справі № 910/7742/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7742/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 28.09.2015 року