Рішення № 52242632, 09.10.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2015 р. Справа № 911/4281/15

За позовом Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1»

про стягнення 885 581,38 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 1237-L від 02.01.2015);

від відповідача не зявилися;

Обставини справи:

Іноземне підприємство «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (далі відповідач) про стягнення 885 581,38 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.09.2015 порушено провадження у справі № 911/4281/15, розгляд справи призначено на 09.10.2015.

У судовому засіданні 09.10.2015 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 09.10.2015 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2013 між Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (Покупець) укладено договір поставки № 2084, згідно якого постачальник зобовязався передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, яка підписана та скріплена печатками сторін та є невідємною частиною договору.

Згідно п. 12.1. договору термін дії договору: 01.09.2013 21.12.2013.

Пунктом 12.2. договору встановлено, що термін розрахунку складає 28 календарних днів за категорії «безалкогольні напої», «соки», та 90 днів за категорії «алкогольні напої» з моменту отримання товару.

05.08.2014 між Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (Первісний покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (Новий покупець) укладено додаткову угоду про заміну сторони у зобовязанні № 1, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ «КРАЙ-2» на ТОВ «КРАЙ-1» у зобовязаннях по договору поставки з дати підписання цієї додаткової угоди.

Згідно п. 2 додаткової угоди всі права (як кредитора у зобовязанні по договору поставки) та обовязки (як боржника у зобовязанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять від первісного покупця до нового покупця, і первісний покупець вибуває із зобовязання по договору поставки як сторона в строки, передбачені п. 1 додаткової угоди.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 2084 від 01.09.2013 позивачем за період з 06.02.2015 по 12.05.2015 було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 888 150,30 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 51-210).

Відповідач сплатив позивачу 2 568,92 грн за отриманий товар, решту боргу у розмірі 885 581,38 грн (888 150,30 грн - 2 568,92 грн), в порушення п. 12.2. договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товар склав 885 581,38 грн (888 150,30 грн - 2 568,92 грн), що підтверджується довідкою ПАТ «Сітібанк» № 152370/04014 від 06.10.2015 (а.с. 227).

Предметом позову є вимога про стягнення 885 581,38 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору поставки № 2084 від 01.09.2013 позивачем за період з 06.02.2015 по 12.05.2015 було поставлено відповідачу товар згідно договору на загальну суму 888 150,30 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреностями на отримання товару (а.с. 51-210); відповідач сплатив позивачу 2 568,92 грн за отриманий товар, решту боргу у розмірі 885 581,38 грн (888 150,30 грн - 2 568,92 грн), в порушення п. 12.2. договору не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товар склав 885 581,38 грн (888 150,30 грн - 2 568,92 грн), що підтверджується довідкою ПАТ «Сітібанк» № 152370/04014 від 06.10.2015 (а.с. 227).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 885 581,38 грн, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 885 581,38 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Позивачем за заявлену майнову позовну вимогу про стягнення 885 581,38 грн сплачено 17 711,63 грн судового збору, хоча останній повинен був сплатити 13 283,72 грн (1,5 % від розміру майнової вимоги про стягнення 885 581,38 грн), переплативши до Державного бюджету України 4 427,91 грн (17 711,63 грн 13 283,72 грн). Враховуючи те, що позивач безпідставно сплатив до Державного бюджету України 4 427,91 грн судового збору (які він не повинен був сплачувати), а у суду відсутні підстави для їх стягнення з відповідача, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 13 283,72 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кімн. 3; ідентифікаційний код 22863249) на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед» (07442, Київська обл., Броварський район, смт Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе; ідентифікаційний код 21651322) 885 581 (вісімсот вісімдесят пять тисяч пятсот вісімдесят одну гривню) 38 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 2084 від 01.09.2013 товар та 13 283 (тринадцять тисяч двісті вісімдесят три гривні) 72 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 13.10.2015

Суддя П.В.Горбасенко