Рішення № 52241925, 06.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 Справа № 908/4789/15

За позовом: Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-А, ідентифікаційний код 08804940)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Запорізький Втормет (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 240, ідентифікаційний код 00193097)

про стягнення 8132,08 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, старший юрисконсульт сектору моніторингу та юридичного забезпечення УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області, довіреність № б/н від 20.07.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1284 від 20.11.2014р.

УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 Запорізький Втормет про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. в сумі 8132,08 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2015р. справу розподілено судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 61, 64, 82 ГПК України, ст. 67, 173, 174, 179, 193, 230, 231 ГК України, ст. 509, 526, 530, 611, 625, 629, 655, 656, 691, 692 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4789/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.09.2015р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 23.09.2015р. в звязку неявкою відповідача розгляд справи відкладений на 06.10.2015р. о 10 год. 00 хв.

В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 12.10.2015р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 06.10.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві, та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. в сумі 8132,08 грн., з яких: 6081,60 грн. основного боргу, 85,19 грн. - 3 % річних та 1965,29 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов договору № 04-15 від 19.01.2015р. УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області продало та передало у власність відповідачу металобрухт та відходи чорних металів, згідно ДСТУ 41-21-2002 (ОСОБА_2 № 501), що підтверджується Актами приймання металів чорних (вторинних):

№ 88 від 02.02.2015р., розрахункова маса 1998 кг. на суму 2397,60 грн.;

№ 142 від 16.02.2015р., розрахункова маса 2580 кг. на суму 3096,00 грн.;

№ 150 від 17.02.2015р., розрахункова маса 490 кг. на суму 588,00 грн.

Сторони склали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якому заборгованість відповідача перед позивачем складає 29632,80 грн. (за договором № 21-14 від 05.02.2014р. сума боргу становить 23551,20 грн., за договором № 04-15 від 19.01.2015р. сума боргу становить 6081,60 грн.).

УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області 04.06.2015р. звернулось до відповідача з претензією в якій запропонувало ОСОБА_3 Запорізький Втормет у місячний термін сплатити заборгованість у сумі 29632,80 грн. та попередило, що у випадку не задоволення претензії позивач буде змушений звернутися до господарського суду Запорізької області.

Претензія позивача ОСОБА_3 Запорізький Втормет залишена без задоволення.

Таким чином, сума основного боргу за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. складає 6081,60 грн.

У звязку із простроченням виконання грошового зобовязання відповідачу також нараховано 3 % річних від простроченої суми та втрати від інфляції грошових коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2015р. визнала позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6081,60 грн., в частині стягнення з відповідача 85,19 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1965,29 грн. втрат від інфляції грошових коштів просить суд відмовити у задоволенні з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Зокрема зазначила, що згідно п. 8 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 14.04.1997р. № 341, фінансування та матеріальне забезпечення ДАІ здійснюється відповідно до законодавства за рахунок коштів державного бюджету, а також інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області є бюджетною організацією, тобто такою, що повністю утримується за рахунок бюджету чи місцевих бюджетів і є неприбутковою, тому позивач, виходячи з принципів здійснення господарської діяльності, не може мати оподатковуваного податком на прибуток підприємств доходу, яким, на думку відповідача, є 85,19 грн. - 3 % річних від простроченої суми та 1965,29 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області (Продавець) та ОСОБА_3 Запорізький Втормет (Покупець) укладений договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. за умовами якого Продавець зобовязується продати та передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити металобрухт та відходи чорних металів (далі по тексту - Товар) згідно ДСТУ 4121-2002 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, Продавець постачає Товар за свій рахунок на умовах склад Покупця у пункти поставки (територія цехів та дільниць), що зазначені у Додатках до Договору автотранспортом чи залізничним транспортом. Приймання Товару від Продавця здійснюється Покупцем шляхом оформлення акта приймання металів чорних (вторинних).

Як зазначено у п. 2.4 Договору, право власності на Товар від Продавця до Покупця за цим Договором переходить з моменту прийняття Товару Покупцем, що оформлюється актом приймання металів чорних (вторинних) на території цехів та дільниць Покупця, що зазначені в додатках до Договору.

Згідно п. 2.5 Договору, Товар вважається таким, що переданий Продавцем та прийнятий Покупцем:

- за кількістю - у відповідності до ваги на вагах Покупця, зазначеної у акті приймання металів чорних (вторинних);

- за якістю - відповідно до вимог ДСТУ 4121-2002, з визначенням виду та фактичного відсотка засміченості під час приймання Товару на території цехів та дільниць Покупця. Результати приймання Товару зазначаються у акті приймання металів чорних (вторинних), який є остаточним документом, що визначає якість Товару.

Ціни на Товар визначається в національний валюті і є договірними та узгоджуються на момент продажу Товару у додатках до Договору, які є невідємною частиною цього Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, оплата за Товар проводиться Покупцем за цінами, що діють на момент здачі Товару платіжним дорученням на підставі акта приймання металів чорних (вторинних).

Розрахунки за Товар можуть проводитись шляхом попередньої оплати. В такому випадку поставка Товару здійснюється на протязі 5-ти (пяти) банківських днів з дня отримання попередньої оплати (п.3.4 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обовязків за цим Договором відповідно до чинного законодавства України.

При виконанні умов цього Договору сторони керуються чинним законодавством України (п.6.5 Договору).

Термін дії цього Договору встановлюється з 19.01.2015р. до 31.12.2015р. (п. 6.6 Договору).

Як зазначено у Специфікації від 02.02.2015р., яка є додатком до договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р., при постачанні транспортом Покупця ціна становить:

Вторинні метали ДСТУ 4121-2002 вид № 500, 501 - 1200 грн./1000 кг без ПДВ;

Вторинні метали ДСТУ 4121-2002 вид № 506 (чавун) - 1100 грн./1000 кг без ПДВ.

Позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 6081,60 грн., що підтверджується Актами приймання металів чорних (вторинних):

№ 88 від 02.02.2015р., розрахункова маса 1998 кг. на суму 2397,60 грн.;

№ 142 від 16.02.2015р., розрахункова маса 2580 кг. на суму 3096,00 грн.;

№ 150 від 17.02.2015р., розрахункова маса 490 кг. на суму 588,00 грн.

Відповідачем отримано зазначений товар без зауважень.

Проте, відповідач свої грошові зобовязання за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. не виконав належним чином та не здійснив оплату зазначеного товару.

Відповідно до Актів звірки взаємних розрахунків згідно договору № 21-14 від 05.02.2014р. та договору № 04-15 від 19.01.2015р., станом на 01.04.2015р., на 01.07.2015р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 29632,80 грн. З яких, за договором № 04-15 від 19.01.2015р. сума боргу відповідача становить 6081,60 грн.

УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області 04.06.2015р. звернулось до відповідача з претензією № 10/7-269 про сплату суми боргу.

Зазначена претензія отримана відповідачем 05.06.2015р., проте залишена без задоволення.

Таким чином, сума основного боргу за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. складає 6081,60 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на загальну суму 6081,60 грн. отриманий відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на актах приймання металів чорних (вторинних):

№ 88 від 02.02.2015р. на суму 2397,60 грн.;

№ 142 від 16.02.2015р. на суму 3096,00 грн.;

№ 150 від 17.02.2015р. на суму 588,00 грн.

Пунктом 3.3 договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. встановлено, що оплата за Товар проводиться Покупцем за цінами, що діють на момент здачі Товару платіжним дорученням на підставі акта приймання металів чорних (вторинних).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобовязання відповідача за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Зміст договору купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. свідчить про те, що сторонами цього договору не встановлений строк (термін) оплати Покупцем (відповідачем у справі) придбаного у Продавця (позивача у справі) Товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наведена норма матеріального права розміщена у главі 48 ЦК України "Виконання зобов'язань" і носить загальний характер, тобто, може бути застосована до будь-яких видів договірних зобов'язань, які виникають в цивільному обороті.

Отже, загальні положення ч. 2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - статтею ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у Договорі № 04-15 від 19.01.2015р. чи в актах приймання металів чорних (вторинних) встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

В пункті 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань також розяснено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання ОСОБА_3 Запорізький Втормет грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 6081,60 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 85,19 грн. - 3 % річних та 1965,29 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 04-15 від 19.01.2015р. сторони інший розмір процентів не встановлювали.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано суму 3 % річних у розмірі 85,19 грн. (розрахунок позивача на а.с.21).

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України, для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою.

У випадку, коли відшкодуванню належить сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок суми втрат від інфляції грошових коштів, здійснений позивачем (а.с.20), господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

- за період лютий-липень 2015р. (індекс інфляції 135,11164641) від суми боргу 2397,60 грн. втрати від інфляції грошових коштів складають 841,84 грн.;

- за період березень-липень 2015р. (індекс інфляції 128,31115518) від суми боргу 3096,00 грн. втрати від інфляції грошових коштів складають 876,51 грн.;

- за період березень-липень 2015р. (індекс інфляції 128,31115518) від суми боргу 588,00 грн. втрати від інфляції грошових коштів складають 166,47 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 1884,82 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

В частині стягнення 80,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову слід відмовити.

Заперечення відповідача стосовно стягнення з нього на користь позивача 3 % річних від простроченої суми та втрат від інфляції грошових коштів не приймаються судом з огляду на таке.

В пунктах 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, стягнення з відповідача на користь УДАІ ГУ МВС в Запорізькій області 3 % річних від простроченої суми та втрат від інфляції грошових коштів не може розцінюватись, як доход позивача від здійснення ним господарської діяльності.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 8132,08 грн. в частині 80,47 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 8051,61 грн.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0,09 % позовних вимог.

Відтак, пропорційно задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1808,91 грн. судового збору (99,01 % від належних до сплати 1827,00 грн.).

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький Втормет (69081, м. Запоріжжя, вул. Панфьорова, 240, ідентифікаційний код 00193097) на користь Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 57-А, ідентифікаційний код 08804940) 6081 (шість тисяч вісімдесят одну) грн. 60 коп. основного боргу, 85 (вісімдесят пять) грн. 19 коп. - 3 % річних, 1884 (одну тисячу вісімсот вісімдесят чотири) грн. 82 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 91 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 80 (вісімдесят) грн. 47 коп. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 12.10.2015р.

Суддя В.М. Соловйов