Ухвала суду № 52240731, 06.10.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/2663/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Римар Є.П.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Лашевича В.М., Масенка Д.Є.,

за участю прокурора Мінчук А.Л.,

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.,

представників ТОВ «Каса народної допомоги» ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Каса народної допомоги» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Мельника Д.Б., погоджене із прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва Мінчук А.Л., про накладення арешту на майно та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4.), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях, згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2007 р.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, з метою забезпечення схоронності даного майна, а також недопущення перереєстрації прав власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві, на яке було спрямоване кримінальне правопорушення, або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції представник ТОВ «Каса народної допомоги» ОСОБА_1, подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону України, просить скасувати ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Мельника Д.Б. про арешт майна.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт посилається на положення ст. 173 КПК України та зазначає, що слідчий суддя, на його думку, невірно визначив правову підставу для арешту майна, а також не врахував достатність доказів, що вказують на вчинення ТОВ «Каса народної допомоги» кримінального правопорушення.

Також, на думку апелянта, в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази вчинення кримінального правопорушення посадовими особами ТОВ «Каса народної допомоги», в результаті чого, слідчий суддя, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, застосував такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, за відсутності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та обґрунтованої потреби, що виправдовує такий ступінь втручання у права та законні інтереси ТОВ «Каса народної допомоги».

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, не перевірив достовірності факту належності права власності майна, що підлягає арешту, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки у зв'язку з невиконанням, останніми умов кредитного договору № 0807001/000-КФІВ/13 від 08.07.2013 р., який був укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4, а також на підставі Договору іпотеки від 08.07.2013 р. ТОВ «Каса народної допомоги» ще 06.02.2015 р. стало законним власником вказаної квартири, і в матеріалах кримінального провадження відсутні докази протилежного.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року. В обґрунтування поважності причин пропущення встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику представника ТОВ «Каса народної допомоги», та копія ухвали товариству не направлялася, про винесене рішення їм стало відомо лише з телефонної розмови з представниками ОСОБА_4 12.09.2015 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Каса народної допомоги», яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, доводи прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 04.09.2015 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, СВ Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100050008397 від 01.09.2015 р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що 20.08.2015 р. невстановлені особи, які представилися робітниками ТОВ «Каса народної допомоги», із застосуванням заздалегідь підготовлених спеціальних інструментів, почали зламувати двері квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2007 р., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4.), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях.

Крім того, встановлено, що 08.07.2013 р. між TOB «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 0807001 /000-КФІВ/13 згідно якого предметом договору є зобов'язання TOB «Каса народної допомоги» надати позичальнику ОСОБА_4 грошові кошти у національній валюті України на загальну суму 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. з кінцевим строком погашення суми кредиту 08.07.2014 р. Крім того, 08.07.2013 р. між TOB «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_3. Бажаючи, погасити суму заборгованості за договором кредиту № 0807001/000-КФІВ/13 від 08.07.2013 р. вчасно та в повному обсязі, згідно умов договору сплачувала грошові кошти, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів №№ 318 від 08.07.2013 р., 445 від 20.08.2015 р., 540 від 20.09.2013 р., 727 від 21.11.2013 р., 847 та 848 від 25.12.2013 р. В кінці 2013 року у ОСОБА_4 померла мати внаслідок ДТП, в результаті чого у ОСОБА_4 виникли проблеми із здоров'ям, що потягло значні фінансові витрати.

Крім того, органом досудового розслідування №12015100050008397, встановлено, що 05.02.2015 р. державним реєстратором реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Сипчук K.M. на підставі договору іпотеки №6187 від 07.08.2013 р. право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за TOB «Каса народної допомоги». Разом з тим, вказана інформація в період з 05.02.2015 р. по 20.08.2015 р. власникам вказаної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не була відома. Жодних повідомлень про намір TOB «Каса народної допомоги» звернути стягнення заборгованості за кредитним договором № 0807001/000-КФІВ/13 від 08.07.2013 року за рахунок іпотеки власникам квартири АДРЕСА_3 не надходило.

Вказане, на думку органу досудового розслідування, свідчить про те, що дії посадових осіб TOB «Каса народної допомоги» спрямовані на шахрайське заволодіння майновими правами на нерухоме майно, а саме квартирою АДРЕСА_5 вчинене шляхом обману, яке виразились у прихованні інформації стосовно нарахованих штрафних санкцій за період прострочення сплати споживчого кредиту та звернути стягнення заборгованості за кредитним договором № 0807001 /000-КФІВ/13 від 08.07.2013 р. за рахунок іпотеки.

03.09.2015 р. слідчий СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, за погодженням із прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва Мінчук А.Л., звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 61,8 кв.м., яка згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2007 р. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4.), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях, посилаючись на те, що вказана квартира є предметом кримінального правопорушення та з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову, а також на те, що незастосування заборони на перереєстрацію квартири може призвести до подальшої незаконної перереєстрації прав власності на дану квартиру з метою подальшого перепродажу.

04.09.2015 р. ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Мельника Д.Б., погоджене із прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва Мінчук А.Л., про накладення арешту на майно та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4.), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях, згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2007 р.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту майна перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано доводи прокурора та слідчого, досліджені матеріали кримінального провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання слідчого про арешт квартири АДРЕСА_4, загальною площею 61,8 кв.м., яка згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2007 р. належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4.), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях,є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а саме те, що зазначене у клопотанні квартира, відповідає критеріям, встановленим п. 3 ч. 2 ст. 167 КПК України, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що квартира АДРЕСА_4, загальною площею 61,8 кв.м. є предметом злочину, та з метою забезпечення схоронності даного майна, а також з метою недопущення перереєстрації прав власності на вище вказану квартиру або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього правових підстав.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, доводи апелянта, що слідчий суддя невірно визначив правову підставу для арешту майна, а також не врахував достатність доказів, що вказують на вчинення ТОВ «Каса народної допомоги» кримінального правопорушення, є безпідставними.

Посилання апелянта на ті обставини, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, не перевірив достовірності факту належності права власності майна, що підлягає арешту, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, оскільки у зв'язку з невиконанням, останніми умов кредитного договору № 0807001/000-КФІВ/13 від 08.07.2013 р., який був укладений між ТОВ «Каса народної допомоги» та ОСОБА_4, а також на підставі Договору іпотеки від 08.07.2013 р. ТОВ «Каса народної допомоги» ще 06.02.2015 р. стало законним власником вказаної квартири, також не може прийматися до уваги, оскільки до завдань суду на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі представника ТОВ «Каса народної позики» обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Каса народної позики» ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 117, 170, 171, 173, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити представнику ТОВ «Каса народної позики» ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року.

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 04.09.2015 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Мельника Д.Б., погоджене із прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва Мінчук А.Л., про накладення арешту на майно та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (на той час ОСОБА_4.), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях, згідно свідоцтва про право власності на житло від 15.03.2007 р - залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника ТОВ «Каса народної позики» ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ _____ ___

О.В. Бець В.М. Лашевич Д.Є. Масенко