Рішення № 52239344, 08.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/5325/15 Головуючий 1 інстанції - Шабас О.С.

Справа № 622/106/13-ц Доповідач - Кірсанова Л.І.

Категорія - майнові

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Кірсанової Л.І.

суддів: Трішкової І.Ю., Крилової Т.Г.

за участю секретаря - Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2, Реєстраційна служба Золочівського районного управління юстиції Харківської області, про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності,-

В С Т А Н О В И Л А:

В січні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом. З урахуванням уточнень до позову, просила визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного будинку, зобов'язати відповідача виплатити компенсацію в розмірі 1/2 частки майна, що залишилося у власності відповідача у розмірі 34 737 гривень. Майно, що є загальною спільною власністю, перелічене в позові придбане подружжям під час шлюбу майно передати відповідачу. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вони з відповідачем знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 1987 року по 21.02.2012 року. В період шлюбу 09.10.1993 року відповідач отримав у дар від матері ОСОБА_2 спірний житловий будинок. За період шлюбу вказаний будинок нею та відповідачем ОСОБА_1 було значним чином поліпшено: проведено опалення, водопостачання, будинок газифіковано, придбано котел для обігріву, проведено капітальні ремонтні роботи у будинку, що призвели до збільшення житлової площі, побудовані господарські споруди, в тому числі й літня кухня. Крім того, під час шлюбу подружжям придбано автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, пральну машину Hotpoint-Ariston, насос, стабілізатор sven, газовий котел АОГВ, холодильник, меблі кухонні, диван 2 шт., бойлер, карнизи, унітаз, умивальник, будівельні матеріали (бут), фруктові дерева, чагарники, птиця, сільськогосподарський інвентар. Враховуючи, що вказане майно лишилося у відповідача, позивач просить сплатити компенсацію 1/2 частини його вартості.

Також 18 квітня 2014 року суду звернулася ОСОБА_2( мати відповідача ОСОБА_1) з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності на спірний будинок, та просила визнати за нею право власності на 1/3 частину спірного будинку як на об'єкт спільної сумісної власності їхньої родини. Вказала, що дійсно подарувала спірний будинок синові в період, коли він був одружений з ОСОБА_3, та певний час проживала окремо від сина з невісткою, проте у 2001 році повернулася проживати до сина та за її кошти будинок було газифіковано, побудовано літню кухню, сарай. Вказані позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 27 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано житловий будинок АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, пральну машину Hotpoint-Ariston, насос, стабілізатор sven, газовий котел АОГВ спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що належить їм по 1/2 частині кожному.

Визнано за ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Передано ОСОБА_1 у власність автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, пральну машину Hotpoint-Ariston, насос, стабілізатор sven, газовий котел АОГВ. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 28 365 гривень, в якості компенсації за 1/2 вартості майна: автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, пральну машину Hotpoint-Ariston, насос, стабілізатор sven, газовий котел АОГВ. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3905 гривень судових витрат.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення районного суду та залишити позовну заяву без розгляду. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вказує на те, що на момент подачі позову до суду були відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власносі на оспорюваний будинок. Зазначає, що всі покращення та ремонтні роботи в будинку зроблені за його рахунок та рахунок ОСОБА_2.

З апеляційною скаргою на вказане рішення звернулася також і ОСОБА_2, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення в частині її позовних вимог та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду. Вказує на те, що судом не були оцінені всі докази належним чином, а саме те, що суд не взяв до уваги, що апелянт на момент поліпшення проживала в цьому будинку однією сім'єю, надавала грошові кошти для ремонту будинку. Посилається на ті ж обставини, що і в суді першої інстанції.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 слід відмовити..

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання житлового будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, що належить їм по 1/2 частині кожному суд першої інстанції виходив з того, що за період шлюбу спірний будинок внаслідок спільних трудових та грошових затрат зазнав значних поліпшень, які істотним чином збільшують його вартість, в зв'язку з чим суд застосував положення статей 22, 24, 25 КпШС України та дублюючі їх положення ст. 62 СК України, визнав спірний будинок об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, що належить кожному з них по ? частині.

Задовольняючи позовні івимоги про визнання автомобіля ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, пральну машину Hotpoint-Ariston, насос, стабілізатор sven, газовий котел АОГВ спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, що належить їм по 1/2 частині кожному, суд першої інстанції виходив з того, що подружжям під час шлюбу було придбано автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, пральну машину Hotpoint-Ariston, насос, стабілізатор sven, газовий котел АОГВ, за вказаною у чеках вартістю. Відповідач визнав, що вказане майно дійсно було придбане під час шлюбу, але вважає, що на його власні кошти. Проте усе нажите під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, включаючи й кошти, зароблені відповідачем. Враховуючи принцип рівності часток, сторонам належить по 1/2 частині переліченого майна на праві спільної сумісної власності як такого, що придбано за період шлюбу.

Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, так як такий висновок є обгрунтованим, відповідаючим вимогам закону та добитим у справі доказам.

Матеріали справи свідчать та не заперечують сторони, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26 грудня 1987 року по 21 лютого 2012 року.

09 жовтня 1993 року ОСОБА_2 (мати) подарувала ОСОБА_1 (сину) належний ОСОБА_2 на праві власності житловий будинок, що знаходиться у с. Макарівка, Золочівського району Харківської області, житловою площею 40 кв.м. (т.1 а.с. 75).

З довідок Світличненської сільської ради Золочівського району Харківської області від 20 березня 2013 року №214 та від 13 березня 2013 року №39 вбачається, що згідно запису в погосподарській книзі №5 особовий рахунок НОМЕР_2 Світличненської сільської ради Золочівського району Харківської області житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1. У спірному будинку ОСОБА_2 була зареєстрована з 1979 року по 1988 рік та з 14 грудня 2001 року по час надання відповіді, ОСОБА_1 -з 1979 року по час надання відповіді, ОСОБА_3 - з грудня 1987 року по час надання відповіді, ОСОБА_5 - з червня 1990 рік по 04 жовтня 2011 року, ОСОБА_6 - з січня 1989 року по час надання відповіді (т.1 а.с.92,117).

20 лютого 2007 року ОСОБА_1 уклав договір №SAMDN40000011716645 про відкриття карткового рахунку та на обслугування платіжної картки «Авторозстрочка» із КБ«Приватбанк» в особі регіонального директора ООО «Автокридит Плюс» Петрова Д.Б. та між тими ж особами того ж дня було укладено додаткову угоду №2. В результаті обох угод банк надав відповідачу невідновлювальний кредитний ліміт на придбання легкового автомобіля ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 вартістю 50390 гривень. ОСОБА_3 як дружина позичальника надала згоду на укладення відповідних угод та на передачу майна, що є у їх спільній сумісній власності у іпотеку (т. 1 а.с. 10-22).

З копій чеків на придбання товарів родиною ОСОБА_1 вбачається, що 10 вересня 2011 року придбано насос вартістю 540 гривень, 12 вересня 2006 року котел АОГВ вартістю 2678 гривень. 14 листопада 2010 року ОСОБА_1 придбано в тому числі пральну машину Hotpoint-Ariston та стабілізатор sven вартістю 3746 гривень.

Відповідач у судовому засіданні суду першої інстанції не заперечував, що дійсно було придбано вказаний автомобіль та перелічені товари за період шлюбу.

24 квітня 2013 року в ході проведення технічної інвентаризації спірного житлового будинку АДРЕСА_1 встановлено, що будинок складається з приміщень будинку літ «А-1» (1979 року побудови), веранди літ «а» (1979 року побудови), ґанку літ «а1» (1979 року побудови), літньої кухні літ «Б», погребу літ «В» (1981 року побудови), гаражу літ «Г» (1993 року побудови), сараю літ «Д» (1993 року побудови), літнього душу літ «Е» (2005 року побудови), вбиральні літ «Ж» (2005 року побудови), огорожі №1-2, колонки №3, вигребної ями №4. Загальна площа будинку складає 68,5 кв.м., житлова 51 кв.м. (т.1 а.с.108-116).

Згідно висновку експертів, викладеного у висновку судово-оціночної експертизи від 03 березня 2014 року, проведеного ХНДІ судових експертиз ім. Засл.проф. M.С. Бокаріуса, ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1, без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком, з врахуванням поліпшень та ремонтно-будівельних робіт, проведених позивачем та відповідачем з 09 жовтня 1993 року по 21 лютого 2012 року, станом на момент проведення експертизи становить 177 252 гривень(т. 1 а.с.193-204).

Довідкою КП «Архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівського району Харківської області» від 08 вересня 2014 року №144 підтверджується, що визначити вартість спірного житлового будинку станом на 09 жовтня 1993 рік, як і на 1993 рік, взагалі неможливо, так як первинна інвентаризація будинку проведена у 2013 році (т. 1 а.с 244).

З пояснень свідка ОСОБА_8- директора КП «Архітектурно-інвентаризаційного бюро Золочівського району Харківської області» суду першої інстанції вбачається, що їй на розгляд було подано заяву про визначення інвентарної вартості спірного будинку. Вона надала первинну відповідь із зазначенням інвентаризаційної вартості спірного будинку станом на 1993 рік, проте ця відповідь є помилковою, так як визначити інвентаризаційну вартість даного об'єкту станом на 1993 рік є неможливим, в зв'язку з чим доцільно замовити ринкову вартість майна.

Згідно висновку експертів, викладеного у висновку судово-оціночної експертизи від 04 лютого 2015 року, проведеного ХНДІ судових експертиз ім. Засл.проф. M.С. Бокаріуса, визначити ринкову та інвентаризаційну вартість спірного житлового будинку станом на момент 09 жовтня 1993 року не надається можливим.

Як доказ проведення покращень у житловому будинку, проведення ремонтних та будівельних робіт у спірному житловому будинку позивачем додано фото, на яких зображено будинок до поліпшень та станом на теперішній час. Так, до матеріалів позовної заяви додані фото, на одному з яких зображено жінку з дитиною на подвір'ї на фоні будинку, та на іншому фото зображено житловий будинок. В судовому засіданні суду першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не заперечував, що на фото зображена його дитина із племінницею на фоні їх колишнього будинку до ремонту, а згодом, на іншому фото відображено стан будинку у теперішній час (т. 1 а.с.35-36).

Допитані у судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10 пояснили, що доводяться родичами родині ОСОБА_1, підтвердили той факт, що за період шлюбу сторін родиною проведено ремонтні роботи у будинку. Так, у коридорі та приміщенні ванної кімнати взагалі не було ремонту, встановили унітаз, пральну машину, бойлер, провели воду, замінити труби, встановили насос, придбали та встановили утеплювач для будинку, замінили вхідні двері, поклеїли шпалери та подекуди обшили пластиком стіни.

Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_11 (13 травня 2013 року) пояснила, що всі ремонтні роботи у спірному будинку було здійснено за кошти відповідача та його матері. Проте, суд обґрунтовано критично оцінив дані показання в частині придбання майна за кошти ОСОБА_2, так як вони спростовуються матеріалами справи, поясненнями інших свідків, документально не підтвердилися.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст.. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Стаття 24 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначає, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Згідно положень статті 25 Кодексу про шлюб та сім'ю України якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Стаття 61 СК України передбачає, об'єкти права спільної сумісної власності. Так, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 62 СК України передбачено, що виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Так, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статті 63,70 СК України передбачено, що здійснення подружжям права спільної сумісної власності, та розмір часток у цьому майні. Так, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України визначає способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема ч. 4 наведеної статті передбачає можливість присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Відповідно до положень ст. ст. 2,3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 р. №1952-І\/ Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов»язкової реєстрації таких прав та обтяжень.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 31 грудня 1995 року № 56, передбачала обовязкову реєстрацію (інвентарізацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до положень закону «Про сільські Ради народних депутатів трудящих УРСР» від 02 липня 1968 року (ВВС УРСР, 1968, №28 ст. 177) кожна сільська рада вела погосподарські книги, в яких відповідним записом посвідчувалося право землекористування всіх громадян на території сільської Ради. У заглавній частині особового рахунку записується прізвище, ім'я, по батькові голови родини, на ім'я якого відкрито особовий рахунок, та він є власником будинку. При цьому виникнення права власності не залежало від його державної реєстрації.

Суд першої інстанції правильно визнав, що відповідачем ОСОБА_1 отримано в дар від ОСОБА_2 спірний житловий будинок, в зв'язку з чим у 1993 році будинок перейшов у власність ОСОБА_1, так як права, набуті шляхом створення або придбання нерухомості у власність до набранням чинності ЦК України в редакції 2003 року та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, з дотриманням установленого порядку набуття, однак без державної реєстрації, слід вважати такими, що виникли та набуті в установленому законом порядку.

Районним судом обґрунтовано відповідно наданим доказам проаналізовано розмір та якість будинку, що був подарований відповідачу ОСОБА_1 його матір'ю ОСОБА_2 у 1993 році та розмір цього ж будинку при проведенні інвентаризації у 2013 році, на підставі даних технічного паспорту та даних договору купівлі-продажу, показань свідків, досліджених фото, пояснень сторін, що визнали, що за період з 1987 року по 2012 рік будинок було газифіковано, проведено водопостачання, опалення та утеплення, проведено зовнішні та внутрішні ремонтні роботи, добудовано господарські споруди, за рахунок чого збільшилася не тільки житлова площа, а й з'явилися нові об'єкти на території земельної ділянки. Так, з 1993 рік по 2012 згідно технічного паспорту було побудовано літню кухню, гараж, сарай, літній душ, вбиральню, за рахунок ремонтних робіт збільшено житлову площу будинку з 40 метрів до 51 метру. З досліджених судом фото, на яких відповідач упізнав спірний будинок, вбачається велика різниця між існуючим старим будинком та тим, який він має в теперішній час, включаючи його розмір. Так, будинок значним чином збільшився у своєму розмірі. Крім того, згідно експертного висновку вартість будинку визначена саме з урахуванням поліпшень, проведених ОСОБА_3 та ОСОБА_1

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що за період шлюбу спірний будинок внаслідок спільних трудових та грошових затрат зазнав значних поліпшень, які істотним чином збільшують його вартість, в зв'язку чим застосовуючи положення статей 22, 24, 25 Кодексу про шлюб та сім'ю України та дублюючі їх положення ст. 62 СК України, визнав його об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, що належить кожному з них в рівних частках по ? частині.

Також суд першої інстанції правильно вважав доведеним та документально підтвердженим той факт, що подружжям під час шлюбу було придбано автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску вартістю 50390 грн., пральну машину Hotpoint-Ariston - 2355 грн., насос- 540 грн., стабілізатор sven 766, 67 грн., газовий котел АОГВ- 2678 грн., що підтверджується чеками .

Доводи апелянта ОСОБА_1, що вартість спірних автомобіля ВАЗ 21154, , пральної машини Hotpoint-Ariston, насосу, стабілізатору sven, газового котлу АОГВ не відповідає дійсності є безпідставними. Вартість вказаного майна вказана у чеках та договорах на придбання. В порушення положень ст. 10, 60 ЦПК України доказів іншої вартості переліченого майна відповідач не надав. Тому дані, відображені у документах на придбання цього майна, не спростовані. В зв»язку з наведеним суд першої інстанції правильно визнав, що за час шлюбу подружжям ОСОБА_1 придбано майно на загальну суму 56730 гривень.

Посилання апелянта та його представника про те, що вказане майно придбано за його власні кошти є безпідставним та недоведеним. Відповідач визнав, що вказане майно дійсно було придбане під час шлюбу. Доказів, що вказане майно придбано на його власні кошти він не надав. Виходячи з положень СК України та КЗпШС України, суд дійшов правильного висновку, що усе нажите під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, включаючи й кошти, зароблені відповідачем. Відтак, враховуючи принцип рівності часток, сторонам належить по 1/2 частині переліченого майна на праві спільної сумісної власності як такого, що придбано за період шлюбу.

Судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта ОСОБА_1, та його представника, що спірний автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 50390 грн., придбано в кредит хоча і під час шлюбу, проте вже після розлучення відповідач за власні кошти виплатив його залишкову вартість 19455 гривень, а згодом продав, тому даний об'єкт не може бути предметом спору. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати ним особисто вже після розлучення вказаної суми, тому дане твердження є недоведеним. Суд першої інстанції правильно визнав вказаний спірний автомобіль об'єктом спільної сумісної власності подружжя, яке належить їм по ? частині.

Позивачем крім автомобілю ВАЗ 21154, пральної машини Hotpoint-Ariston, насосу, стабілізатору sven, газового котлу АОГВ, зазначено про придбання іншого майна в період шлюбу, а саме: холодильнику, меблів кухонних, диванів 2 шт., бойлеру, карнизів, унітазу, умивальники, будівельних матеріалів (буту), фруктових дерев, чагарників, птиці, сільськогосподарського інвентарю. Але в порушення положень ст. 10, 60 ЦПК України документально позивачем ОСОБА_3 не підтверджено і факт придбання цього майна, його вартість. Тому районний суд правильно визнав недоведеним факт придбання цього майна. Позивач в цій частині судове рішення не оскаржила.

Посилання апелянта ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не вірно стягнув з нього судові витрати також безпідставні. Матеріали справи свідчать, що ході розгляду справи позивачем сплачено судовий збір по двох квитанціях на суму 114,70 гривень та 229,40 гривень, оплачено вартість двох проведених експертних досліджень на суму 738 гривень та 3680 гривень. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, пропорційно до частини задоволених вимог з відповідача ОСОБА_1 правильно стягнуті судові витрати в сумі 3905 грн..

За таких обставин судова колегія апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольняє частково. Рішення суду першої інстанції змінює в частині поділу автомобіля, пральної машини, стабілізатора, газового котла. Залишає у власності ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 50390 грн., стягуючи з останнього на користь ОСОБА_3 компенсацію за ? частину вказаного автомобіля в сумі 25195 грн.

Також судова колегія виділяє ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя газовий котел АОГВ вартістю 2678 грн. та насос вартістю 540 грн. , а усього виділяє майна на 3218 грн.

ОСОБА_3 виділяє в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя пральну машину Hotpoint-Ariston вартістю 2355 грн., стабілізатор sven вартістю 766,67 грн., а усього майна на суму 3121,67 грн.

Різницю вартості ? частини спільного сумісного майна подружжя в сумі 96, 33 грн. слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3.

В ході розгляду справи позивачем сплачено судовий збір по двох квитанціях на суму 114,70 гривень та 229,40 гривень, оплачено вартість двох проведених експертних досліджень на суму 738 гривень та 3680 гривень. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, пропорційно до частини задоволених вимог з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню документально підтверджені понесені позивачем судові витрати.

Також суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, так як вона в обґрунтування свого позову надала копію власного паспорту та коду, інших доказів про придбання будівельних матеріалів та іншого майна не надала.

Посилання апелянта ОСОБА_2, що суд не взяв до уваги, що вона на момент поліпшення в будинку проживала однією сім'єю з подружжям ОСОБА_1, надавала грошові кошти для ремонту будинку не доведені та не необґрунтовані. В зв»язку з наведеним судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2

За таких обставин колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає, що згідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду слід змінити.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 27 травня 2015 року змінити в частині поділу автомобіля, пральної машини, стабілізатора, газового котла.

Залишити у власності ОСОБА_1 автомобіль ВАЗ 21154, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1, вартістю 50390 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за ? частину вказаного автомобіля в сумі 25195 грн.

Виділити ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя газовий котел АОГВ вартістю 2678 грн. та насос вартістю 540 грн. , а усього виділити майна на 3218 грн.

Виділити ОСОБА_3 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя пральну машину Hotpoint-Ariston вартістю 2355 грн., стабілізатор sven вартістю 766,67 грн., а усього виділити майна на 3121,67 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 96 грн. 33 коп. - різницю вартості ? частини спільного сумісного майна подружжя.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: