Ухвала суду № 52239343, 27.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2232/14 Головуючий 1 інст. Черняк В.Г.

Справа № 644/5995/13-ц Доповідач - Івах А.П.

Категорія: сімейні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Ізмайлової Г.Н., Пшенічної Л.В.,

при секретарі Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до колишнього чоловіка ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів та стягнення моральної шкоди.

Після неодноразового уточнення позовних вимог ОСОБА_1 в остаточному варіанті позову просила стягнути за період з 15 червня 1997 року по 2005 рік пеню за прострочення сплати аліментів згідно самостійно проведеного розрахунку в розмірі 393грн. 45 коп., а також з 1 травня 2006 року по 07 червня 2011 року 269871грн., а всього 720189грн. 97 коп.

В обґрунтування позову посилалася на те, що за рішенням суду відповідач був зобовязаний до сплати аліментів на її користь на утримання двох неповнолітніх дітей. Однак на дату повноліття дітей у відповідача виникла заборгованість з виплати аліментів, яка у судовому порядку була стягнута з ОСОБА_2, тоді як неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів залишилася не сплаченою.

З огляду на вказане, позивач просила стягнути пеню у розмірі 720189грн. 97 коп. та моральну шкоду, спричинену їй діями відповідача, у розмірі 30000грн..

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 1000 грн..

В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства. Вважає, що судом неповно зясовані конкретні обставини справи, дана належна оцінка доказам у справі, висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не прийняв до уваги її розрахунки заборгованості по несплаті пені.

На підтвердження як позовнихдоводів так і доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 надала розрахунок розміру неустойки, який підлягає стягненню при ухвалені нового рішення.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.

ОСОБА_2 вважав рішення законним та обґрунтованим, просив про залишення його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядом справи достеменно встановлено, що сторони перебували у шлюбі до 2011 року, мають двох дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку Вероніку, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 1994 року ОСОБА_2 був зобовязаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 11 лютого 1993 року до досягнення дітьми повноліття.

Діти досягли повноліття, у звязку з чим виконавче провадження державним виконавцем закінчено, про що 29 грудня 2008 року винесена ухвала про закінчення виконавчого провадження.

Довідкою державного виконавця підтверджено, що ОСОБА_2 щомісячно сплачував аліменти, проте на 01.10.2008 року заборгованість склала 1949 грн. 78 коп., а з визначеною заборгованістю за попередній період до предявлення виконавчого документа до стягнення - 5994 грн. 78 коп., загальна сума склала - 7944 грн. 56 коп. Не дивлячись на закінчення виконавчого провадження, відповідач продовжував перераховувати аліменти на утримання дітей. Через наявність заборгованості, ухвала про закінчення виконавчого провадження скасована, провадження відновлено у 2010 р. З жовтня 2010 р. по червень 2011 р. заборгованість повністю погашена шляхом перерахування ? частини пенсії відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.10.2009 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 26.12.2008 року, до досягнення дітьми 23-річного віку. Виконавчий лист, виданий 14.12.2009 року, поступив до Орджонікідзевського ВДВС і 18.03.2010 року направлений для подальшого виконання бухгалтерії УПФУ, з розпорядженням проводити утримання з пенсії ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частини щомісячно, до повного погашення заборгованості.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази у їх сукупності, встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з юридичною природою правовідносин, що виникли між сторонами і законом, що регулює ці правовідносини, правильно визначився з правовими підставами для часткового задоволення позову щодо неустойки і відмови у стягненні моральної шкоди, виконавши вимоги цивільного судочинства, ухвалив рішення таке, що відповідає вимогам ст.. 213, 214 ЦПК України, в якому привів мотиви, з яких дійшов свого висновку.

З висновком суду колегія суддів погоджується, він ґрунтуються на основі повно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідають вимогам ст.. ст.. 57-60, 64 ЦПК України, погоджується з нормативно - правовими актами, застосованими судом та зазначеними у рішенні. Так, оцінивши належність, допустимість та взаємний зв'язок наявних у справі доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені з платника аліментів ОСОБА_2 за період з 15.06.1997 року до 01.01.2004 року - та вважав безпідставними, такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

При визначені розміру пені, яка підлягає стягненню суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, прийняв до уваги, що розмір пені за заборгованість по виконавчому листу № 2-1373/94, виданого на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.06.1994 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 JI. М. аліментів у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 11 лютого 1993 року, до досягнення дітьми повноліття, складає:

відповідно до довідки, виданої державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції (том № 1, а. с. 92) сума пені, розрахована за вищевказаною формулою, за період з листопада 2005 року по квітень 2006 року складає 80,12 гривень;

згідно довідки, виданої державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції (том № 2, а. с. 121, том № 1 а. с. 88) сума пені, розрахована за вищевказаною формулою, за період з травня 2006 року по жовтень 2008 року складає 721,41 гривень;

відповідно до довідки, виданої державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції (том № 2, а. с. 121) сума пені, розрахована за вищевказаною формулою, за період з 17.10.2008 року по 05.10.2010 року складає 13999,42 гривень; за період з 06.10.2010 року по 24.11.2010 року - 465,39 гривень;

всього пеня за заборгованість по аліментам складає: 80,12 + 721,41 + 13999,42 +

465,39 = 15 266,34 гривень.

Згідно ч. 2 ст. 196 СК України, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Згідно постанови державного виконавця Орджонікідзевського ВДВС від 27.09.2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 J1.M. аліментів по 300 гривень щомісячно на утримання двох дітей - закінчено. Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова листом від 03.09.2013 року № 6669-13/32 повідомило, що станом на 01.09.2013 року заборгованість по аліментам на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітніх дітей сплачена в повному обсязі.

Крім того судом прийнято до уваги, що ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, не працює, пенсія є його єдиним джерелом матеріального забезпечення. З наданої відповідачем виписки з амбулаторної карти (т.2 а.с.14) вбачається, що ОСОБА_2 з 1997 року неодноразово проходив лікування від ряду встановлених у нього захворювань. З 10.09.2013 року відповідач є інвалідом другої групи, інвалідність встановлена безстроково. Згідно довідки акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 637552, ОСОБА_2 протипоказана праця з тривалим стоянням та ходьбою. У звязку з хворобою, відповідач постійно потребує придбання ліків.

При цьому суд керувався положеннями ст. ст. 195, 196 СК України.

Судова колегія вважає, що судом обґрунтовано відмовлено у задоволені позову про стягнення моральної шкоди, свої мотиви суд привів у рішенні.

Підстав для задоволення доводів апеляційної скарги, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з інших підстав, судова колегія не вбачає.

За положеннями ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді