Ухвала суду № 52234432, 07.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7205/15 Справа № 202/4382/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Марченко Н. Ю. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Добролюбової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Міністра економічного розвитку і торгівлі України № 40-п від 30.03.2015 року про його звільнення з посади директора державного підприємства "Центр сертифікації шин і гумотехнічних виробів "СЕПРОшинаГТВ", поновити його на вказаній посаді, стягнути з Державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до контракту № 3-29 від 24 червня 2008 року він працював на посаді директора Державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ». Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України № 40-п від 30.03.2015 року його звільнено з займаної посади за п. 72 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади". Своє звільнення вважає незаконним, таким, що суперечить Конституції України та порушує його право на працю, а також проведено з порушенням вимог Закону України "Про очищення влади" без відповідної перевірки та частини 3 статті 40 КЗпП України в період тимчасової непрацездатності.

.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі контракту № 3-29 від 24 червня 2008 року, укладеного між Міністерством промислової політики України та ОСОБА_2, останнього було прийнято на посаду директора Державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ».

Постановою КМУ від 23.03.2014 року № 94 Міністерство промислової політики України реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно до Розпорядження КМУ "Деякі питання управління міністерством економічного розвитку і торгівлі України об'єктами державної власності" від 23.03.2014 року № 408-р Державне підприємство «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» було передано до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Актом приймання-передачі від 02.09.2014 року Державне підприємство «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» передано зі сфери управління Міністерства промислової політики України до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Згідно з абзацом 16 підпункту 1 пункту 3 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ № 459 від 20.08.2014 року, одним із основних завдань Міністерства є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері надання адміністративних послуг.

16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року № 1682-VII.

Очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування (частина 1 статті 1 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 1 вказаного Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Статтею 2 даного Закону визначені посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрація).

Зокрема, згідно з пунктом 9 цієї статті заходи з очищення влади (люстрація) здійснюється щодо керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг.

Позивач обіймав посаду директора державного підприємства, що належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є суб'єктом надання адміністративних послуг, а отже на нього поширюється дія Закону України "Про очищення влади".

Механізм очищення влади визначений Законом України "Про очищення влади" та Постановою КМУ від 16 жовтня 2014 року № 563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади", якою затверджений Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Цим Порядком передбачено, що перевірка приналежності посадових осіб на предмет їх люстрації відповідно до Закону України "Про очищення влади" розпочинається згідно з рішенням керівника відповідного органу про початок проведення перевірки. Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці. У разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті (пункти 5 - 7).

З метою виконання Закону України "Про очищення влади", відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 року № 563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади", та згідно з Планом проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади", затвердженим розпорядженням КМУ від 16.10.2014 року №1025-р, 16 березня 2015 року Міністром економічного розвитку і торгівлі України Абромавичусом А. був виданий наказ № 233 про початок проведення перевірки стосовно керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, з 17 березня 2015 року, в тому числі щодо ОСОБА_2 як керівника державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» /пункт 121 додатку 1 до наказу/.

Даний наказ того ж дня, 16.03.2015 року, об 11 годині 04 хвилини був оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який є загальнодоступним.

Крім того, зміст цього наказу 16.03.2015 року в телефонному режимі був доведений до відома ОСОБА_2 працівником департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби Мінекономрозвитку, що підтверджується відповідним актом та не заперечувалося позивачем у судовому засіданні.

Суд звернув увагу, що Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", не передбачена конкретна форма, в якій особа, що підлягає перевірці, повинна бути повідомлена про початок проведення перевірки, а лише передбачено обов'язкове розміщення такого рішення керівника в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та сам факт доведення такого рішення до відома цієї особи.

Відповідно до вимог частин 1 - 3 статті 4 Закону України "Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону. Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніше як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Враховуючи, що наказом № 233 від 16.03.2015 року датою початку проведення перевірки відносно позивача як керівника державного підприємства, що належить до сфери управління Мінекономрозвитку, визначено 17 березня 2015 року, позивач мав подати власноручно написану заяву про те, що до нього застосовуються або не застосовуються відповідні заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього до 26 березня 2015 року включно.

Але позивач у порушення вимог статті 4 Закону України "Про очищення влади" протягом установленого строку такої заяви не подав.

При цьому 26 березня 2015 року позивач у телефонному режимі був повідомлений працівником департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби Мінекономрозвитку про наслідки ненадання документів для проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", про що свідчить відповідний акт.

У зв'язку з тим, що позивач у встановлений строк не подав власноручно написану заяву про те, що до нього застосовуються або не застосовуються відповідні заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього, 30 березня 2015 року Міністром економічного розвитку і торгівлі України був виданий наказ № 40-п про його звільнення з посади директора Державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» 30 березня 2015 року з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", п. 72 ст. 36 КЗпП України.

Оскільки ОСОБА_2 у період з 19.03.2015 року по 03.04.2015 року згідно листку непрацездатності серії АНС № 131907 перебував на лікарняному, першого робочого дня 6 квітня 2015 року його було звільнено з посади директора Державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» на підставі вищевказаного наказу Міністра Мінекономрозвитку від 30.03.2015 року № 40-п., про що свідчить запис у його трудовій книжці.

Отже доводи позивача про його звільнення в період тимчасової непрацездатності не відповідають дійсності.

Крім того, суд вказав, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про очищення влади" передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону внесено зміни до статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме частину першу доповнено пунктом 72 такого змісту: "72) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", частину другу доповнено словами "а у випадку, передбаченому пунктом 72, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".

Виходячи з того, що питання звільнення працівника в розумінні положень частини 3 статті 4 Закону України "Про очищення влади" повинно бути вирішено впродовж трьох днів, в силу вищенаведених норм Закону перебування особи, яка підлягає звільненню, на листку непрацездатності не може бути підставою для продовження терміну перебування її на посаді.

Положення Закону України "Про очищення влади" не містять жодних застережень з приводу можливості продовження терміну на подання заяви про проведення перевірки в рамках цього Закону у зв'язку з перебуванням особи на листку непрацездатності.

Доводи позивача про порушення відповідачем положень Закону України "Про очищення влади" під час його звільнення без проведення відповідної перевірки суд не взяв до уваги, оскільки встановлено, що підставою звільнення позивача з посади стало саме неподання ним власноручно написаної заяви про застосовування або не застосовування заборон, визначених частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього відповідно до статті 4 цього Закону, а тому перевірка відносно позивача не повинна проводитися.

Щодо доводів позивача про те, що його звільнення за Законом України "Про очищення влади" суперечить нормам Конституції України та порушує встановлене право на працю, суд зазначив, що законодавством України передбачено чіткий порядок визнання законодавчих актів неконституційними, зокрема, це направлення письмового клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 та 158 Конституції України, конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України (стаття 39 Закону України "Про Конституційний Суд України").

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Суд зазначив, що як на час прийняття оскаржуваного наказу, так і розгляду цієї справи і прийняття судом рішення, Конституційним Судом України жодних рішень про визнання Закону України "Про очищення влади" від 16.09.2014 року або його окремих положень неконституційними не приймалося, а суд загальною юрисдикції не наділений повноваженнями надавати оцінку законодавчим актам на предмет їх відповідності Конституції України. При цьому зміна правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із очищенням влади відповідно до цього закону, в разі встановлення Конституційним Судом України його неконституційності або його окремих положень у майбутньому, може бути підставою для перегляду рішення у зв'язку нововиявленими обставинами відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 361 ЦПК України.

Таким чином, звільнення позивача проведено у відповідності до діючого законодавства, тому підстави для визнання незаконним та скасування наказу Міністра економічного розвитку і торгівлі України № 40-п від 30.03.2015 року, поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що державне підприємство «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» не надає адміністративних послуг; відносно позивача не було жодної перевірки та не надавалось ніяких висновків; порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.9 ст.2 Закону України "Про очищення влади" заходи з очищення влади здійснюються щодо керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг.

Органом управління ДП «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» є Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, а тому саме воно є суб'єктом надання адміністративних послуг.

У зв'язку із чим безпідставними є доводи про те, що державне підприємство, директором якого був позивач, не надає адміністративних послуг.

З метою виконання Закону України "Про очищення влади", відповідно до Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 року № 563 "Деякі питання реалізації Закону України "Про очищення влади", та згідно з Планом проведення перевірок відповідно до Закону України "Про очищення влади", затвердженим розпорядженням КМУ від 16.10.2014 року №1025-р, 16 березня 2015 року Міністром економічного розвитку і торгівлі України був виданий наказ № 233 про початок проведення перевірки стосовно керівників державних підприємств, що належать до сфери управління Міністерства, з 17 березня 2015 року, в тому числі щодо ОСОБА_2, як керівника державного підприємства «Центр з сертифікації шин і гумотехнічних виробів «СЕПРОшинаГТВ» /пункт 121 додатку 1 до наказу/.

Цей наказ того ж дня, 16.03.2015 року, об 11 годині 04 хвилини був оприлюднений на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, який є загальнодоступним.

Також зміст цього наказу 16.03.2015 року в телефонному режимі був доведений до відома ОСОБА_2 працівником департаменту кадрового забезпечення та проходження державної служби Мінекономрозвитку, що підтверджується відповідним актом та не заперечувалося позивачем у суді першої інстанції.

Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", не передбачена конкретна форма, в якій особа, що підлягає перевірці, повинна бути повідомлена про початок проведення перевірки, а лише передбачено обов'язкове розміщення такого рішення керівника в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та сам факт доведення такого рішення до відома цієї особи.

Відповідно до вимог частин 1 - 3 статті 4 Закону України "Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява). Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону. Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніше як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Оскільки наказом № 233 від 16.03.2015 року датою початку проведення перевірки відносно позивача, як керівника державного підприємства, що належить до сфери управління Мінекономрозвитку, визначено 17 березня 2015 року, позивач мав подати власноручно написану заяву про те, що до нього застосовуються або не застосовуються відповідні заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо нього до 26 березня 2015 року включно.

Але позивач у порушення вимог статті 4 Закону України "Про очищення влади" протягом установленого строку такої заяви не подав, у зв'язку із чим відсутні підстави про порушення відповідачем порядку застосування вимог Закону України "Про очищення влади", а також інших нормативних актів, виданих на виконання цього закону.

Звільнення позивача із займаної посади за п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади", це одна із підстав саме припинення трудового договору. Ця норма трудового законодавства не передбачає заборони припинення трудового договору із особою, у період її тимчасової непрацездатності.

Тоді як частиною 3 статті 40 КЗпП України передбачено заборону розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період тимчасової непрацездатності особи. Ця норма застосовується саме при розірванні трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, а тому відсутні підстави для її застосування у випадках припинення трудового договору на підставі ст.36 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги, необґрунтовані та зводяться до оцінки і особистого тлумачення як доказів у справі, так і норм законодавства.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із цього часу.

Судді: