Постанова № 5223079, 20.05.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№2-а-767/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2009 року Торезький міський суд Донецкой области в складі:

головуючої-судді Чапланової О.М.

при секретарі Кононенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 16.04.2009 року з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, категорія 1, перебуває на обліку в УПФУ в м.Торезі. Йому, як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, у жовтні 2008 р., відповідно до призначеного та нарахованого розміру пенсії, було здійснено виплату пенсії у розмірі 1026 грн.90 коп. Він звернувся до УПФУ в м.Торезі з проханням привести розмір його пенсії, починаючи з жовтня 2008 р., до розмірів, встановлених нормами статтей 50, 54 ч.4, 67 ч.3 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Своє звернення мотивував тим, що ст. 50 вказаного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи 50% мінімальної пенсії за віком; ст.54 даного Закону передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІІІ групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. Частина 3 ст. 67 цього Закону передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю. Ст.1 ЗУ „Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни” встановлено, що виплата щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття становить 50 грн. Крім цього, ст.. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується інвалідам ІІІ гр. 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач просить суд визнати протиправними дії УПФУ в м.Торезі у відмові привести розмір пенсії з жовтня 2008 р. до розмірів, визначених номами статей 50, 54 ч.4, 67 ч.3 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобовязати УПФУ в м.Торезі привести розмір його пенсії, починаючи з жовтня 2008 р. до розмірів, встановлених нормами статей 50, 54 ч.4, 67 ч.3 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та в подальшому здійснювати її виплату, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, яка не може бути нижчою від прожиткового мінімуму, встановленого законом: за ст. 50 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” - 50 % мінімальної пенсії за віком за ст. 54 ч.4 вказаного Закону - 6 мінімальних пенсій за віком.

05.05.2009 р. позивач надав письмову заяву про зміну позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати йому пенсії з 01.10.2008 р. у розмірі, який не відповідає статті 50, частині 4 статті 54, частині 3 статті 67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити йому нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 .10.2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих ним сум; нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.10.2008 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих ним сум.

Позивач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача УПФУ в м.Торезі, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення відповідача на позов, в яких відповідач позовні вимоги не визнав та указав, що позивач перебуває на обліку з 24.03.1998 р. як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсія призначена згідно ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до абз.1 ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнобовязкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявносіт у чоловіків 25, а у жинок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений аб.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, у тому числі відповідно до ст.ст. 50,54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” . Згідно ПКМУ від 16.07.2008 р. № 654 розмір пенсії інваліда 3 групи, у якого встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. не може бути нижче 980 грн. З 01.04.2009 р. розмір пенсії позивача складає 2326,12 грн., з яких 1835,75 грн.- основний розмір пенсії; 74,70грн. - додаткова пенсія по 3 групі інвалідності; 49,80 грн. надбавка „дітям війни”, 104,58 грн. підвищення за особливі заслуги перед Україною, 218,44 доплата з урахуванням ст. 67; 35,35 грн. - доплата у звязку з ростом зарплати; 7,50 грн. доплата по Постанові №198. Розмір пенсії позивачу встановлено відповідно до чинного законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач належить (віднесений) до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 (а.с.8). Згідно із довідкою МСЕК позивачу 24.03.1998 року встановлено при первинному огляді третю групу інвалідності безстроково. Захворювання повязане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.7).

З 24.03.1998 р. позивач знаходиться на обліку, як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пенсію призначено згідно ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення його пенсії до розмірів, встановлених відповідно до Законів України, на що отримав відмову з огляду на відсутність підстав для такого перерахунку та правомірність здійснення управлінням розрахунку (а.с.6).

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “ Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування ” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообовязкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у звязку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів та розміром із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” . Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам ІІІ групи 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у звязку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІІІ групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком. Ч.3 ст.67 вказаного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.54 Закону, а тож розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання, і пенсії у звязку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі чого відповідач керувався розміром, визначеним ПКМУ від 16.07.2008 року №654, суд не приймає, оскільки вказаною статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що КМУ визначає розмір пенсії. Поняття «порядок» означає «як, яким чином», а «розмір» означає «скільки», ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про Державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: з 1 січня470грн., з 1 квітня 481грн., з 1 липня-482грн., 1 жовтня 498грн.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, повязаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Фактично загальний розмір пенсії позивача складає: з 01.10.2008р. 2283,27грн., з 01.03.2009р. 2318,62грн., з 01.04.2009 р. 2326,12 грн. При цьому, пенсія по інвалідності, призначена відповідно до ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р. включно складає 1835,75 грн. щомісяця. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоровю, призначена відповідно до ст.. 50 цього Закону, за період з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р. включно складає 74,70 грн.

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанову КМУ № 654 від 16.07.2008 року з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 ЗУ “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, повязану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. У вказаному рішенні Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обовязків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, повязаних з ризиком для життя та здоровя, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до субєкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобовязань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.

Суд вважає, що дії УПФУ щодо виплати позивачу державної пенсії у розмірах, менших шести мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії у розмірах менших 50% мінімальної пенсії за віком, є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Конституції України, що відповідач зобовязаний здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 жовтня 2008 року, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотриману пенсію з 01 жовтня 2008 року, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79, 86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2:

- державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.10.2008 року;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.10.20008 року;

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: Донецька обл., АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1:

- нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01 .10.2008 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоровю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.10.2008 року у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 20 травня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 21 травня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча-суддя О.М.Чапланова