Ухвала суду № 52212307, 08.10.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8976/15-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2015 р. слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., при секретарі судових засідань Бородіну А.А.,, за участю особи, що подала скаргу ОСОБА_2, та представника ОСОБА_3, прокурора Семененка Б.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність/дії слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернувся до слідчого судді зі скаргою на слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 Кримінального процесуального Кодексу України, та просить зобов'язати слідчого повернути вилучене під час обшуку майно.

Скарга умотивована тим, що 17.09.2015 року у ОСОБА_2 було вилучено майно, на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09.2015 року, однак при проведенні даної процесуальної дії було вилучено майно, яке не міститься в ухвалі суду від 03.09.2015 року, окрім того на момент звернення до слідчого судді, 01.10.2015 року, подальша доля вилученого майна є невідомою.

У судовому засіданні особа, що подала скаргу підтримала її в повному обсязі, просила задовольнити, з вказаних в останній підстав.

Представник особи, що подала скаргу, у судовому засіданні зазначили, що вилучене майно має статус тимчасово вилученого майна, оскільки не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, а слідчий чи прокурор не звернулись до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України, тож просили повернути їм тимчасово вилучене майно.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував.

У судове засідання слідчий Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, який здійснює досудове розслідування у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479, будучи належним чином повідомленим про розгляд скарги, не з'явився, про поважні причини неявки, визначені ст. 138 КПК України, не повідомив, у зв'язку з чим, слідчий суддя, враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України, вважає за можливе провести її розгляд у його відсутність.

Тож, слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали провадження за скаргою, приходить до наступного.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що скарга відповідає вимогам КПК України, та виходячи з норм ст. 55 Конституції України, підлягає судовому розгляду.

Так, як убачається з матеріалів скарги та пояснень учасників процесу, ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 03.09. 2015 року надано слідчим слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в місті Києві Власюк О.С., Орленку Р.В., Кишинській А.О., Юшко Л.О., Зайцевій А.О., Ємеліній Ю.С., Савенку О.М., Савченку В.М., Платку Т.М., Кононенку О.О., Воронюку Е.М., Луценку Я.Б., Левчуку Є.В., Бричник Л.В., Сивопляс О.К., Панченко Т.В. дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, зокрема: мобільних телефонів з абонентськими номерами НОМЕР_6 (ІМЕІ НОМЕР_10), НОМЕР_11 та комп'ютерної техніки, яка належать останньому.

З копії протоколу обшуку від 17.09.2015 року, проведеного у рамках цього кримінального провадження, слідує, що починаючи з 15 год. 30 хв. 17.09.2013 року до 17 год. 30 хв. 17.09.2015 року, на підставі ухвали суду від 03.09.2015 року, за адресою: АДРЕСА_1 було проведено обшук, за результатами якого були вилучені: карта пам'яті «trascend» 16 Gb; сім-карта «Travvee Sim» s/n НОМЕР_1; пластикова карта від сім-карти «Лайф» s/n НОМЕР_2; мобільний телефон «Lenovo» IMEI: НОМЕР_3 з картою пам'яті; дві гільзи калібру 9 мм; предмет схожий на карман з жорстким диском «WD» s/n WXF708AZ4252; коробка від мобільного пристрою «HUAWEI» As cend P7; ніж з чохлом чорного кольору та дерев'яною рукояткою; довідка №013686 на ім'я ОСОБА_2; договір купівлі-продажу мисливської рушниці НОМЕР_4; карта місцевості на одному аркуші; державний акт на право власності на землю НОМЕР_9; гарантійний талон на телефон «Sony Ericson» W8001 IMEI НОМЕР_5; блокнот з записами; посадковий квиток Київ-Одеса; місце візитних карток; повістка про виклик до військкомату на ім'я ОСОБА_2; чеки у кількості 8 штук; десять папірців з записами; один чек; два DVD-R диски; коробка від телефону «Nokia 3410» IMEI:НОМЕР_7; пластикова картка «Ace8Bace» НОМЕР_6; карта пам'яті «Transcend»; коробка від мобільного телефону «Samsung S Duos» IMEI:НОМЕР_8.

В свою чергу, ч. 1 ст. 167 КПК України, дає визначення підставам тимчасового вилучення майна, які зазначаються як фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним його майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тобто, застосування інституту тимчасового вилучення майна можливе відносно підозрюваного і лише до вирішення питання про арешт такого майна або до його повернення, що свідчить про конкретне визначення законодавцем можливої наступної долі тимчасово вилученого майна, при цьому можливість визнання такого майна речовим доказом, законодавець не вказує.

Згідно частини 2 цієї ж процесуальної норми, тимчасово вилученим майном може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо…

Частиною 3 статті 168 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майно або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол.

Випадки припинення тимчасового вилучення майна передбачені в ст. 169 КПК України, де вказано, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною пятою ст. 171, частиною шостою ст. 173 цього Кодексу.

При цьому, в ч. 5 ст. 171 КПК України вказано, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

В даному спірному випадку, зазначене в ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання про арешт тимчасово вилученого майна подано не було, при цьому слідчий не повернув тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено.

Системний аналіз положень КПК України свідчить, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку або огляду, а речі і документи, вилучені при проведенні обшуку, мають один з двох процесуальних статусів: 1) речі та документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на їх відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку; 2) речі та документи, які не входять до цього переліку, тобто, - тимчасово вилучене майно, яке перебуває в такому статусі відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України до вирішення питання про його арешт або повернення (ч. 7 ст. 236, ч. 1 ст. 98, ч. 2 ст. 168 КПК України).

У резолютивній частині ухвали від 03.09.2015 року, зазначено майно - мобільні телефони з абонентськими номерами НОМЕР_6 (ІМЕІ НОМЕР_10), НОМЕР_11 та комп'ютерна техніка, тобто саме до цього майна надано дозвіл судом на відшукання, а в іншій частині судове рішення містить загальні положення (відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення), а тому, у відповідності до ч. 7 ст. 236 КПК України, ці вилучені речі та документи мають статус тимчасово вилученого майна.

Такий процесуальний порядок щодо тимчасово вилученого майна узгоджується і з вимогами Глави 16 КПК України і ч. 7 ст.236 КПК України.

Оскільки, в протилежному випадку втрачається сенс у вирішенні питання щодо припинення тимчасового вилучення майна згідно ст. 169 КПК України, оскільки в такому процесуальному статусі воно перебуває лише до винесення постанови слідчим, прокурором про визнання його речовим доказом.

При цьому, згідно положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Однак, у ході судового розгляду слідчим суддею не було встановлено, що на тимчасово вилучене майно 17.09.2015 року, станом на момент розгляду скарги у суді, 08.10.2015 року, накладався арешт.

Слідчий Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві, який здійснює розслідування цього провадження, як учасник процесу, у даному провадженні, станом на час судового розгляду, будучи вільним у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, правом на надання письмових заперечень до суду, з зазначенням належних та допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 84-86 КПК України, які б в той чи інший спосіб спростовували або ж підтверджували доводи особи, що подала скаргу, не скористався, а висловлені у судовому засіданні доводи прокурора про те, що він покладається на розсуд суду свідчать про фактичну не визначеність даного органу та жодним чином не спростовують доводи власника майна викладені у скарзі.

Таким чином, в ході судового розгляду даної скарги суб'єктами оскарження, на думку слідчого судді, не було б надано жодного доказу, який б підвереджував законність їх дій та випливав зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а у відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98); у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним; уу справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

За таких обставини, викладені у скарзі доводи в цій частині є обґрунтованими, у зв'язку з чим слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає задоволенню, а вилучене майно поверненню власнику, оскільки, у даному випадку, втручання державного органу у право на мирне володіння майном порушує "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власника майна, тобто становить "особистий і надмірний тягар для особи" враховуючи відсутність клопотання про арешт такого майна, як тимчасово вилученого з боку слідчого та його перебування у невизначеному стані.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-29, 131-132, 167-169, 171, 303-307, 309, 310, 369-372, 376, 395 КПК України слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Скаргу - задовольнити.

Зобов'язати слідчого Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві Савченка В.М. повернути вилучене під час обшуку 17.09.2015 за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до протоколу обшуку від 17.09.2015року, майно, зокрема: карта пам'яті «trascend» 16 Gb; сім-карта «Travvee Sim» s/n НОМЕР_1; пластикова карта від сім-карти «Лайф» s/n НОМЕР_2; мобільний телефон «Lenovo» IMEI: НОМЕР_3 з картою пам'яті; дві гільзи калібру 9 мм; предмет схожий на карман з жорстким диском «WD» s/n WXF708AZ4252; коробка від мобільного пристрою «HUAWEI» As cend P7; ніж з чохлом чорного кольору та дерев'яною рукояткою; довідка №013686 на ім'я ОСОБА_2; договір купівлі-продажу мисливської рушниці НОМЕР_4; карта місцевості на одному аркуші; державний акт на право власності на землю НОМЕР_9; гарантійний талон на телефон «Sony Ericson» W8001 IMEI НОМЕР_5; блокнот з записами; посадковий квиток Київ-Одеса; місце візитних карток; повістка про виклик до військкомату на ім'я ОСОБА_2; чеки у кількості 8 штук; десять папірців з записами; один чек; два DVD-R диски; коробка від телефону «Nokia 3410» IMEI:НОМЕР_7; пластикова картка «Ace8Bace» НОМЕР_6; карта пам'яті «Transcend»; коробка від мобільного телефону «Samsung S Duos» IMEI:НОМЕР_8, володільцю (власнику) - ОСОБА_2.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді в частині зобов"язання вчитини дію орган досудового розслідування, на підставі ст. 121 Конституції України, покласти на прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва, який у розумінні положень ст. 37 КПК України, наділений повноваженнями прокурора/страшого групи прокурорів у рамках кримінального провадження унесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100040006479 від 05.05.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

Ухвала оскарження не підлягає та є обов'язковою до виконання на всій території України.

Слідчий суддя: О.В. Бірса