Ухвала суду № 52208066, 05.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/17044/14-ц Головуючий у І інстанції Бондаренко О.В. Провадження № 22-ц/780/4627/15 Доповідач у 2 інстанції Верланов С. М.Категорія 26 05.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Воробйової Н.С., Таргоній Д.О.,

при секретарі - Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 180/МК/33/2006/840, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 15 % річних на строк до 18 грудня 2009 року. Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «КБ «Надра» уклало ОСОБА_3 договір поруки. Посилаючись на те, що позичальник зобов'язань за кредитним договором не виконує, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі що і боржник, позивач просив стягнути солідарно з боржника і поручителя заборгованість за кредитним договором станом на 07 травня 2014 року у розмірі 11 470,37 доларів США та 21 651 грн. 48 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 951,22 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 2 519,15 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 410,72 доларів США, що еквівалентно 16 436 грн. 79 коп. та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 447,56 доларів США, що еквівалентно 5 214 грн. 69 коп.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 555,10 доларів США.

У решті позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягуючи з позичальника ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 555,10 доларів США, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 за кредитним договором від 21 грудня 2006 року отримала кредитні кошти у розмірі 15 000 доларів США, а 30 січня 2008 року згідно з додатковою угодою до вказаного кредитного договору - отримала кредитні кошти у розмірі 4 700 доларів США, однак свої зобов'язання за цим кредитним договором належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості за цим договором, яка підлягає стягненню з неї. Разом з тим, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти 13 серпня 2008 року у розмірі 6 940 доларів США, а тому суд дійшов висновку, що вказана сума, а також відсотки, пеня і штраф, які нараховані з урахуванням цієї суми, не підлягають стягненню з останньої.

Також суд зазначив, що строк основного зобов'язання закінчився 18 грудня 2009 року, однак з позовом до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за кредитним договором ПАТ «КБ «Надра» звернулося 13 листопада 2014 року, тобто, після спливу шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання. Тому суд дійшов висновку, що порука є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 180/МК/33/2006/840, за умовами якого ОСОБА_2 було надано грошові кошти у розмірі 15 000 доларів США (на споживчі потреби) зі сплатою 15 % річних на строк до 18 грудня 2009 року (а.с.5).

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору надання кредиту проводиться шляхом видачі позичальнику готівки через касу банку, або перерахування коштів за реквізитами вказані позичальником , або шляхом оплати платіжних документів, які виписані на позичальника.

21 грудня 2006 року ОСОБА_2 отримала кредитні кошти у розмірі 15000 доларів США, що підтверджується її підписом в заяві на видачу готівки №141 від 21 грудня 2006 року (а.с.18).

Згідно з пунктом 6.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодувати завдані банку збитки.

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачено, що у разі порушення позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 9.2 кредитного договору, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Пунктом 12 кредитного договору встановлено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання сторонами додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього договору.

По справі встановлено, що 30 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 по договору кредитної лінії № 180/МК/33/2006/840 від 21 грудня 2006 року, відповідно до умов якої позичальнику було надано другий транш у розмірі 4 700 доларів США, термін користування траншем з 30 січня 2008 року по 21 січня 2009 року, процентна ставка за користування траншем 15 % річних по терміновому кредиту і 5 % річних по простроченому кредиту (а.с.7).

Відповідно до пункту 6 додаткової угоди, інші умови договору залишаються без змін і діють у відповідності до чинного законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що позичальник належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором та 06 вересня 2012 року здійснила останній платіж.

В обґрунтування позову, ПАТ «КБ «Надра» послалося на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором станом на 07 травня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 11 470,37 доларів США та 21 651 грн. 15 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 951,22 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків у розмірі 2 519,15 доларів США, пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 1 410,72 доларів США, що еквівалентно 16 436 грн. 79 коп. та штрафу за порушення умов кредитного договору у розмірі 447,56 доларів США, що еквівалентно 5 214 грн. 69 коп. При цьому, позивач зазначив, що ОСОБА_2, окрім коштів у розмірі 15 000 доларів США та 4 700 доларів США, отримала 13 серпня 2008 року кредитні кошти у розмірі 6 940 доларів США.

На підтвердження отримання ОСОБА_2 13 серпня 2008 року кредитних коштів у розмірі 6 940 доларів США позивач надав апеляційному суду поточний звіт за операціями по рахунку кредитної картки ОСОБА_2 за період з 10 січня 2008 року по 10 вересня 2015 року та меморіальний валютний ордер № 292 від 13 серпня 2008 року (а.с.92-93, 221-222)

Судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами отримання позичальником вказаних кредитних коштів, оскільки відповідно до пункту 12 кредитного договору зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладання сторонами додаткових угод, які є невід`ємними частинами цього договору.

В матеріалах справи та в матеріалах кредитної справи (а.с.111-222), які витребувані апеляційним судом, відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_2 подавала до банку заяву на отримання кредитних коштів у розмірі 6 940 доларів США та між нею і ПАТ «КБ «Надра» була укладена додаткова угода до кредитного договору про надання ОСОБА_2 третього траншу у вказаному розмірі.

Доводи позивача про те, що такої угоди не потрібно, оскільки перерахування та отримання кредитних коштів відбулося відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, колегією суддів оцінюються критично, оскільки пункт 2.1 кредитного договору стосується лише кредитного договору на суму 15 000 доларів США, а не будь-яких інших сум. При цьому, колегія суддів враховує, що відповідно до заяв на видачу готівки №141 від 21 грудня 2006 року та №913 від 30 січня 2008 року кредитні кошти у розмірі 15 000 доларів США і 4700 доларів США були отримані ОСОБА_2 готівкою (а.с.18,20).

Як вбачається з поточного звіту за операціями по рахунку кредитної картки ОСОБА_2 та меморіального ордеру, кошти у сумі 6940 доларів США були перераховані на картковий рахунок НОМЕР_1. Водночас банком не надано доказів кому і коли було відкрито вказаний картковий рахунок, на який перераховано зазначені кошти.

Крім того, поточний звіт за операціями по рахунку кредитної картки та меморіальний ордер, не підписані ОСОБА_2 Вказані документи є внутрішніми обліковими документами банку і не можуть слугувати доказом волевиявлення ОСОБА_2 на перерахування грошей та доказом на отримання нею вказаних коштів.

Таким чином, банк не пред'явив жодного доказу, в розумінні ст. 57 ЦПК України в обґрунтування своїх вимог про перерахування 13 серпня 2008 року ОСОБА_2 в рамках кредитної лінії № 180/МК/33/2006/840 від 21 грудня 2006 року коштів у розмірі 6 940 доларів США.

Позовні вимоги банку в цій частині ґрунтуються на припущеннях, а згідно п.4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з вимогами ст.ст. 60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України суд зобов'язаний з'ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 60 ЦПК України).

З метою повного та всебічного розгляду справи, апеляційний суд, керуючись ч. 4 ст. 10 ЦПК України запропонував ПАТ «КБ «Надра» надати апеляційному суду Київської області детальний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 180/МК/33/2006/840 від 21 грудня 2006 року, складеного станом на 07 травня 2014 року без урахування суми 6 940 доларів США від 13 серпня 2008 року (а.с. 234).

Проте банком такого детального розрахунку заборгованості апеляційному суду надано не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обсяг грошового зобов'язання позичальника ОСОБА_2, в тому числі щодо вимог про стягнення пені та штрафу апеляційним судом встановити неможливо у зв'язку із тим, що позивач не надав належних доказів необхідних для встановлення таких обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що відповідно до наявних в матеріалах справи доказів заборгованість ОСОБА_2 перед банком за кредитним договором доведена у розмірі 2 555,10 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2 011,22 доларів США та заборгованості по відсотках у розмірі 543,88 доларів США.

Також судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 грудня 2006 року у рахунок забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_3 поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 21 грудня 2006 року (а.с.12-13).

Частиною 1 ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч.1, ч.2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Правовий аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у ч.4 ст.559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 5.3) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - 18 грудня 2009 року (пункт 1.3).

За таких обставин у ПАТ «КБ «Надра» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_3 про виконання порушеного зобов'язання боржника ОСОБА_2 щодо повернення кредиту, починаючи з 18 грудня 2009 року, протягом наступних 6 місяців.

Таку вимогу до поручителя банк пред'явив лише 13 листопада 2014 року, тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що порука є припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України та правильно відмовив у задоволенні позовних вимог до поручителя.

Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що порука є припиненою, оскільки зобов'язання поручителя за договором поруки діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та не припиняється із закінченням строку основного зобов'язання, є необґрунтованими з наведених вище підстав.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглядаючи спір повно та всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді