Рішення № 52208062, 08.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 2/1027/1796/12 Головуючий у І інстанції Ковалевська Л.М.Провадження № 22-ц/780/5538/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 55 08.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Антоненко В.І., Приходька К.П.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

встановила:

У вересні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на таке.

Відповідач, працюючи водієм в Львівській філії ТОВ «Орлан Транс Груп» заподіяв підприємству збитки, завдані перевитратою та прихованням палива в розмірі 34054,56 грн., залишок коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих йому на відрядження в розмірі 25884,29 грн., та суму податку на підставі Податкового кодексу в розмірі 4734,63 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2012 року позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 34054,56 грн.

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими та порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивачем не було надано належних доказів, які б доводили перевитрату пального. Крім того, зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, вказаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розглядаючи спори щодо відшкодування шкоди працівником, суд у кожному окремому випадку зобов'язаний дослідити обставини, від яких залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема з'ясувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, що забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в період з 25 серпня 2010 року по 7 червня 2011 року відповідач ОСОБА_2 працював на посаді водія з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю у Львівській філії ТзОВ "Орлан-Транс-Груп" .

Відповідач, перебуваючи в трудових відносинах з підприємством, перебуваючи у службових відрядженнях в межах України та за кордоном за подорожніми листами від 20 листопада 2010 року, 5 січня 2011 року та 01 березня 2011 року, отримав пластикову картку ТОВ "Континент Нафто Трейд" для заправки дизельним паливом транспортних засобів для виконання транспортних завдань.

Відповідно до довідки про розрахунок втрат, завданих перевитратою палива відповідачем, подорожніх листів та розрахунків витраченого пального, загальна сума збитків, завданих перевитратою палива, становить 34054,56 грн. ( а.с.87-88).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума збитків, завдана перевитратою та прихованням палива, що підтверджується довідкою про розрахунок таких витрат.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині доведеності факту завдання відповідачем шкоди позивачеві у розмірі 34054,56 грн. шляхом перевитрати пального, оскільки з довідки про розрахунок втрат, завданих перевитратою палива відповідачем, подорожніх листів та розрахунків витраченого пального вбачається, що відповідач при виконанні перевезень на автопоїздах згідно подорожніх листів від 20 листопада 2010 року, 5 січня 2011 року та 01 березня 2011 року порушив вимоги наказів ТОВ «Орлан Транс Груп» від 3 вересня 2007 року «Про порядок заправки автомобілів» та від 20 листопада 2008 року «Про вхід у Польщу з повними баками» допустив перевитрату пального на загальну суму 34054,56 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову в частині стягнення з відповідача шкоди спричиненої перевитратою палива в розмірі 34054,56 грн., оскільки такий висновок суперечить вимогам ст. 132 КЗпП України, згідно з якою за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно із довідкою №137 від 29 вересня 2015 року середньомісячна зарплата ОСОБА_2 за період з січня 2011 року по червень 2011 року становить 938,32 грн.

За таких обставин з урахування обставин справи та вимог ст. 132 КЗпП України колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» заподіяної матеріальної шкоди в розмірі місячного заробітку в сумі 938 грн. 32 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції неправильно застоував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав до задоволення позову в частині стягнення з відповідача шкоди спричиненої перевитратою палива в розмірі 34054,56 .

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на наявних у справі доказах, рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог у розмірі 34054 грн. 56 коп. ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає зміні у зазначеній частині із стягненням з відповідача шкоди у розмірі його місячного заробітку.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції через не застосування судом наслідків спливу строків позовної давності колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не подавав до суду першої інстанції відповідної заяви до винесення судом рішення, наявність якої є обов»язковою для застосування судом позовної давності в силу вимог ч.4 ст. 267 ЦК України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог підлягає залишенню без змін, оскільки апелянтом в цій частині не оскаржується, разом з тим в силу вимог ст. 3003 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2012 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків в розмірі 34054,56 гривні, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення суду в такій редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 08500, інд. номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Транс-Груп» (вул. Жмеринська, 30, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 30221264) матеріальну шкоду в розмірі місячного заробітку в сумі 938 грн. 32 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий

Судді :