Ухвала суду № 52207866, 08.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/4668/15-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/5777/15 Доповідач у 2 інстанції Білоконь О. В.Категорія 26 08.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

08 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Білоконь О.В.,

суддів: Даценко Л.М., Савченка С.І.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного підприємства "Бастіон", третя особа без самостійних вимог на предмет спору відділ державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, про стягнення боргу за договором позики ,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про розірвання договору позики з ОСОБА_3, стягнення з ОСОБА_3 за договором позики 1516741 грн. 08 коп. та виділення в натурі частини майна приватного підприємства «Бастіон», з метою звернення стягнення на майно, 50% якого належить ОСОБА_3

Позивач подав заяву про забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ПП «Бастіон», зокрема на нежитлові приміщення, мотельно-ресторанного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 493 кв.м., вартістю 772 889,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2015 рокуу задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати як таку, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що накладення арешту на нежитлові приміщення мотельно-ресторанного комплексу може перешкодити господарській діяльності ПП «Бастіон», більш того порушить права та інтереси ОСОБА_4 як співвласника вказаного підприємства, який не залучений до участі у справі і позбавлений реальної можливості для захисту свої законних прав, свобод та інтересів, а також може негативно вплинути на інтереси інших осіб (зокрема, працівників вказаного підприємства щодо виплати їм заробітної плати).

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується оскільки ізобсягу позовних вимог вбачається, що між сторонами виникли правовідносини за договором позики на суму 1516741 грн. та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки можливий продаж майна відповідача ОСОБА_5 у випадку не накладення арешту на вказане майно.

Висновки суду першої інстанції про можливе порушення прав ОСОБА_4 як співвласника ПП «Бастіон» внаслідок накладення арешту на все майно цього підприємства вірні, разом з тим ці обставини не перешкоджали суду першої інстанції накласти арешти на ? частину майна ПП «Бастіон», що належить відповідачу ОСОБА_5

Не ґрунтується на вимогах закону і посилання суду першої інстанції на те, що ПП «бастіон» не несене відповідальності за зобов»язаннями ОСОБА_3, як на підставу для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову. При цьому суд виходить з того, що позивач просив накласти арешт не на саме підприємство, а на майно підприємства, частина з якого є власністю відповідача ОСОБА_6 До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на рішення Коституційного суду України від 19 вересня 2012 року № 1-8/2012 17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо оціфійного тлумачення ч.1 ст. 61 СК України, згідно з яким статутний капітал та майно приватного підприємства є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказав, що у боржника відсутнє будь-яке інше майно, крім частки в ПП «Бастіон», на яке можливо б було звернути стягнення.

Проте суд першої інстанції вказаного не перевірив, не витребував матеріали виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого напису №221 від 25 лютого 2014 року.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документально підтверджені дані про вартість мотельно-ресторанного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, хоча визначення ціни цього майна необхідне для співставлення співмірності позовних вимог та вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на це майно..

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач на виконання вимог ч.2 ст. 152 ЦПК України обґрунтував необхідність накладення арешту на спірне майно, однак суд вирішив питання про забезпечення позову за неповно з»ясованих обставин справи, з порушенням порядку, встановленого для його вирішення ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що стосується прохання в апеляційній скарзі в частині вирішення заяви забезпечення позову апеляційним судом, то воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, а саме, судом першої інстанції.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 307, 312, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 травня 2015 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: