Постанова № 52203441, 06.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 Справа № 904/10425/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Фьокліній Д.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 02.02.2015;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 010-01/6999 від 31.08.2012;

від третьої особи: у судове засідання не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 по справі № 904/10425/14 (суддя Ніколенко М.О.)

за позовом: Приватного підприємства «Фантом», м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Кривий Ріг

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області

про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2015 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області по даній справі позов задоволено. Визнано припиненим договір поруки № 5707Р131 від 26.09.07, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» та Приватним підприємством «Фантом».

Рішення місцевого господарського суду мотивоване висновком про те, що порука припинилася на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК, оскільки зміна зобовязання відбулася без згоди поручителя (повідомлення про збільшення процентної ставки позивач поручителю не надсилав), внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить суд прийняти до розгляду додаткові докази зазначені в апеляційній скарзі, скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 по даній справі повністю та прийняти нове, яким відхилити позовні вимоги ПП «Фантом».

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на незаконність і необґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення, яке на його думку прийняте з неповним дослідженням доказів та з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції не досліджено всіх доказів стосовно реальних обсягів відповідальності поручителя ПП «Фантом», оскільки позивачем не надано суду доказів збільшення обсягів відповідальності за кредитним договором, а також не надано в якості доказів додаткової угоди від 25.03.2010 № 3, якою зменшено реальний обсяг відповідальності поручителя на 828913,87 грн..

Крім того, скаржник посилається на пропуск позивачем строку позовної давності більш ніж на 3 роки, оскільки останній стверджує, що про порушення свого права дізнався лише в березні 2011 року, а з позовом до господарського суду звернувся лише 29.12.2014.

30.06.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 21.07.2015.

21.07.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладався у судовому засіданні на 15.09.2015, а до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_3.

15.09.2015 строк розгляду справи продовжено до 06.10.2015.

06.10.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - Банк, або відповідач) та ОСОБА_3 (далі позичальник, або третя особа) укладено кредитний договір від 26.09.2007 № 5707С108 (далі - кредитний договір) на суму 3500000,00 грн. з кінцевого датою погашення 25.09.2014, зі строком погашення згідно з графіком, та зі сплатою ставки НБУ + 10,5 % річних, але не менше 18,5 % річних (а. с. 9-13).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Приватним підприємством «Фантом» (далі - позивач, або поручитель) і Банком 26.09.2007 укладено договір поруки № 5707Р131, згідно умов якого поручитель зобовязується перед банком відповідати за невиконання чи неналежне виконання зобовязань фізичної особи ОСОБА_3 по кредитному договору № 5707С108 від 26.09.2007 (а. с. 14-16).

Додатковим договором від 30.01.2008 № 57О7С1О8-1 до кредитного договору від 26.09.2007 № 5707С108 внесені зміни до п. 2.2.1: «Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 18,5 % річних» (а. с. 17).

Додатковим договором від 12.12.2008 № 5707С108-2 до кредитного договору від 26.09.2007 № 5707С108 внесені зміни до п. 2.2.1: «Позичальник щомісячно сплачуватиме Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки 22,5 % річних».

У разі невиконання позичальником будь-яких умов, визначених п.п. 2.8.3, 2.8.4. та 3.3.2 цього Договору (щодо страхування та надання звітності), ненадання до Банку документів щодо цільового використання кредиту (частини кредиту) відповідно до підпункту 3.3.1 цього договору, якщо таке цільове використання кредиту передбачено умовами цього договору, з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, у якому позичальником порушено або виконано вищезазначені умови, процентна ставка за кредитом збільшується на 2 % річних від ставки, визначеної цим пунктом, у порядку, визначеним цим договором (а. с. 18).

Окрім того, внесені зміни до Графіку погашення кредиту за договором, що наведені в Додатку № 1 до додаткового договору від 12.12.2008 № 5707С108-2 до кредитного договору від 26.09.2007 № 5707С108, яким збільшено обсяг відповідальності позичальника (а. с. 19).

Укладений між позивачем та Банком договір поруки від 26.09.2007 № 5707Р131 не передбачає умов щодо збільшення майнової відповідальності без згоди позивача.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення Банком позивача про зміну відсоткової ставки за кредитним договором, а також надання позивачем своєї згоди відповідати за зобовязаннями позичальника за зміненим (збільшеним) Графіком погашення кредиту та новими умовами кредитного договору.

Таким чином, додатковою угодою від 12.12.2008 № 5707С108-2 до кредитного договору збільшено процентну ставку і змінено Графік погашення кредиту, що спричинило збільшення обсягу відповідальності позивача, як поручителя, без погодження цих змін із позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 26.02.2015 вих. № 26/02, а. с. 45) поручитель посилався на невизнання Банком його права, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України, на припинення поруки у звязку зі зміною зобовязання без його згоди, унаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Банк не погоджується з позовом ПП «Фантом» та посилається на наявність укладеного між сторонами додаткового договору від 25.03.2010 № 5707С108-3 (далі договір № 3, а. с. 84) до кредитного договору, яким внесено зміни до кредитного зобовязання, зокрема:

- виключено з 01.03.2010 пункт 2.2.2. статті 2 кредитного договору, яким передбачалася сплата позичальником грошових комісії за управління кредитом;

- внесено зміни до п. 2.2.1., яким визначено для позивача щомісячну сплату Банку процентів за користування кредитом у розмірі процентної ставки на рівні 0,1 % річних, а також скасовано нарахування штрафних санкцій (збільшення процентної ставки на 2% річних за невиконання умов кредитного договору);

- пунктом 4 додаткового договору № 3 виключено п. 2.4.2. кредитного договору, яким передбачалася сплата позичальником пені.

Таким чином, Банк посилається на безпідставність заявленого позову, з огляду на той факт, що обсяг відповідальності поручителя на дату подання позову не збільшився, а навіть зменшився, оскільки зазначеним додатковим договором від 25.03.2010 № 3 відсоткова ставка за кредитом зменшилась до 0,1 % річних. Ця відсоткова ставка діє і на день розгляду справи в суді.

Вказані обставини і є причиною виникнення даного спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки.

Згідно ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобовязального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

Зі змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобовязання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин субєктивне право і кореспондуючий йому обовязок перестають існувати.

Таким чином, збільшення процентної ставки за кредитним договором, яке в порушення умов договору поруки відбулося без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, є підставою для припинення поруки відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Посилання апелянта на ту обставину, що обсяг відповідальності поручителя в подальшому зменшився у звязку з укладенням додаткової угоди від 25.03.2010 № 3 до кредитного договору колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище додатковою угодою до кредитного договору № 2 від 12.12.2008 змінено розмір зобовязання позичальника в бік його збільшення без згоди позивача (поручителя). З огляду на викладене відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України поруку слід вважати припиненою саме з цієї дати, а тому всі наступні зміни до кредитного договору, у тому числі щодо зменшення відповідальності боржника не впливає на ту обставину, що договір поруки є припиненим з 12.12.2008.

При цьому порука не зберігається й у тій частині зобовязання, яка була забезпечена порукою до зміни зобовязання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України (ухвала від 14.07.2010).

Стосовно посилання апелянта на необхідність застосування позовної давності та відхилення позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

У звязку з тим, що правовідносини щодо припинення договору поруки мають триваючий характер, а також враховуючи, що договір поруки є припиненим в силу вимог Закону незалежно від наявності рішення суду, колегія суддів вважає, що на вимогу про припинення договору поруки строки позовної давності не розповсюджуються.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції прийнято рішення у повній відповідності до норм діючого законодавства, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2015 року по справі № 904/10425/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.10.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

ОСОБА_4