Постанова № 52198821, 07.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07 вересня 2015 року 12 год. 57 хв. № 826/14812/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Савченко А.А., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 07 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача 08 липня 2015 року №24126552210 та №24226552210 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються виключно на недоліках заповнення позивачем товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), у той час як у позивача наявні усі первинні документи, що засвідчують реальність здійснення господарських операцій.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю, а представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 14 травня по 11 червня 2015 року, на підставі направлення на перевірку від 14 травня 2015 року №892/26-55-22-10, відповідно до затвердженого плану, проведено перевірку позивача, за результатами якої 18 червня 2015 року складено акт №112/26-55-22-10/31454273 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного іншого законодавства за період із 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме занижено податок на прибуток у загальному розмірі 2074020,00 грн.;

- п. 198.3 ст.198 ПК України, а саме занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 2069929,00 грн.;

- п. 249.6 ст. 249, ст. 250 ПК України, а саме не подано декларацію за 4 квартал 2012 року з екологічного податку, у зв'язку з чим занижено податкове зобов'язання з екологічного податку за розміщення відходів у загальному розмірі 2203,20 грн.

На підставі акту перевірки, 08 липня 2015 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: №24126552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2069929,00 грн. за основним платежем та у розмірі 517482,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №24226552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2074020,00 грн. за основним платежем та у розмірі 518505,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В контексті вище викладеного суд зазначає наступне.

У ході проведення перевірки відповідачем вручено позивачу письмовий запит від 09 червня 2015 року №4004/10/26-55-22-10 про надання документів, що підтверджують взаємовідносини із ТОВ "Транспорт-Експрес 2", ТОВ "Оріон-Транс", ТОВ "Парітет", ТОВ "Будівельна компанія "Фундаментно-Будівельних Робіт", ТОВ "Кузьминецький цегляний завод" за період із 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

11 та 17 червня 2015 року позивачем надано відповідачу копії первинних документів на підтвердження господарських взаємовідносин із зазначеними вище контрагентами.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Оріон-Транс" та ТОВ "Транспорт-Експрес 2".

Зокрема, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем та ТОВ "Оріон-Транс" укладено договір постачання товару №15/11/13-О від 15 листопада 2013 року та договір постачання товару №31/10/13-О від 31 жовтня 2013 року, за умовами яких позивач, як покупець, отримавши товар, повинен підтвердити отримання товару, зробити про це запис в ТТН, вказавши точний час прибуття автомобіля на об'єкт, а по завершенню розвантаження - точний час вибуття з об'єкту.

Зі змісту договорів постачання товару вбачається, що пунктами постачання товару є: 3-й мікрорайон в межах вулиць Академіка Вільямса, Ломоносова, Композитора Мейтуса в Голосіївському районі міста Києва; 6-й мікрорайон в межах вулиць Академіка Вільямса, Костичева, Маршала Конєва в Голосіївському районі міста Києва.

Між позивачем та ТОВ "Транспорт-Експрес 2", у свою чергу, укладені:

- договір постачання товару №27/02/12-1 від 27 лютого 2012 року;

- договір постачання товару №01/11/12-1 від 01 листопада 2012 року;

- договір постачання товару №01/06/12-3 від 31 травня 2012 року;

- договір постачання товару №04/04/12-1 від 04 квітня 2012 року;

- договір постачання товару №15/05/12-1 від 15 травня 2012 року;

- договір постачання товару №01/09/12-1 від 01 вересня 2012 року;

- договір постачання товару №01/10/12-1 від 01 жовтня 2012 року;

- договір постачання товару №01/11/12-1 від 01 листопада 2012 року;

- договір постачання товару №03/01/13-1 від 03 січня 2013 року;

- договір постачання товару №19/03/13-1 від 19 березня 2013 року;

- договір постачання товару №20/03/13-1 від 20 березня 2013 року;

- договір постачання товару №01/07/13-1 від 01 липня 2013 року;

- договір постачання товару №01/08/13-1 від 01 серпня 2013 року;

- договір постачання товару №20/08/13-1 від 20 серпня 2013 року;

- договір постачання товару №30/08/13-1 від 01 вересня 2013 року;

- договір постачання товарів №01/11/12-1 від 01 листопада 2012 року.

Згідно з умовами перелічених договорів постачання, позивач, як покупець, отримавши товар, повинен підтвердити отримання товару, зробити про це запис в ТТН, вказавши точний час прибуття автомобіля на об'єкт, а по завершенню розвантаження - точний час вибуття з об'єкту.

Зі змісту договорів постачання товару вбачається, що пунктами постачання товарів є вул. Ломоносова, 3-й мікрорайон в межах вулиць Академіка Вільямса, Ломоносова, Композитора Мейтуса в Голосіївському районі міста Києва; 6-й мікрорайон в межах вулиць Академіка Вільямса, Костичева, Маршала Конєва в Голосіївському районі міста Києва, село Круглик в Київській області, вулиця Петропавлівська Борщагівка міста Києва.

На підтвердження виконання умов договорів постачання товару позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, ТТН, специфікацій, актів приймання-передачі товару.

При цьому, податкові накладні, як з'ясовано судом, не оформлені належним чином.

Зокрема, у податкових накладних №32 від 18 вересня 2013 року, №41 від 23 вересня 2013 року, №54 від 30 вересня 2013 року, №55 від 30 вересня 2013 року, №49 від 30 листопада 2012 року (ТОВ "Транспорт-Експрес 2"), №29 від 20 грудня 2013 року та №60 від 31 грудня 2013 року (ТОВ "Оріон-Транс") відсутня інформація про договори, на виконання умов яких вони виписані.

Відсутність вказаного реквізиту у податкових накладних не дає змогу ідентифікувати зазначені у них суми, їх приналежність та реальність господарських операцій, а тому ставить під сумнів виникнення у позивача права на податковий кредит.

Порядок заповнення податкової накладної на час виникнення спірних правовідносин регулювався Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (далі - Порядок №1379), а також ПК України у відповідній редакції.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Згідно з п. 6.3 Порядку №1379, не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, враховуючи викладені норми, суд прийшов до висновку, що податкові накладні оформлені неналежним чином.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) отримано уповноваженою особою позивача за довіреностями №808 від 02 грудня 2013 року, №454 від 01 липня 2013 року, №386 від 01 червня 2013 року, №324 від 01 травня 2013 року, №229 від 01 квітня 2013 року, №146 від 01 березня 2013 року, №71 від 01 лютого 2013 року, №5 від 01 січня 2013 року, №986 від 01 грудня 2012 року, №847 від 01 листопада 2012 року, №734 від 01 жовтня 2012 року, №737 від 01 жовтня 2012 року. Поряд з цим, такими довіреностями не підтверджується факт отримання уповноваженою особою позивача ТМЦ саме від ТОВ "Оріон-Транс" та ТОВ "Транспорт-Експрес 2".

Також неможливо встановити особу, яка уповноважена позивачем на прийняття транспортних послуг (доставки) від контрагентів згідно з наданими позивачем актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) містяться виключно підписи та кругла печатка від замовника, однак відсутні посилання на посаду та прізвище уповноваженої особи позивача.

На підтвердження здійснення перевезень ТМЦ позивачем надано ТТН. Однак, суд звертає увагу на те, що наданні первинні документи бухгалтерського обліку оформлені з порушенням норм чинного законодавства.

Умовами договорів постачання товару передбачено обов'язок складання ТТН з обов'язковим зазначенням часу прибуття та часу вибуття автомобілю. Також у вказаних договорах сторони погодили, що пунктами постачання будуть вулиці Ломоносова, А.Вільямса, Композитора Мейтона, Маршала Конєва, Костичева Голосіївського району міста Києва.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ТМЦ, що постачалися ТОВ "Оріон-Транс" та ТОВ "Транспорт-Експрес 2", доставлялися саме позивачу, а не у вказані у договорах постачання товару пункти призначення.

Судом також з'ясовано, що у ТТН відсутні відомості щодо ціни поставленого товару, не зазначено чіткого переліку документів, що слідують за вантажем, не зазначено код вантажу та його масу, відсутній номер подорожнього листа.

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність реальності здійснення постачання ТМЦ.

Відповідно до п. 11.3 наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України", дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Поряд з цим, позивачем не надано суду жодного дорожнього листа на підтвердження здійснення перевезення вантажу.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем виконувався комплекс робіт з будівництва споруд.

Зокрема, на підтвердження виконання будівельних робіт позивачем надано:

- договір №7 від 01 грудня 2009 року на виконання комплексу робіт з будівництва споруд по вулиці Конєва,7 в місті Києві;

- договір №21-03-2011 від 21 березня 2011 року на виконання комплексу робіт з будівництва Дзвіниці Собору Преображення Господарського на житловому масиві "Теремки-2";

- договір №20-04-2011 від 20 квітня 2011 року на виконання комплексу робіт з будівництва житлового будинку №1 з об'єктами культурно-побутового, соціального призначення на вулицях Академіка Костичева, Академіка Вільямса, Маршала Конєва (6-й мікрорайон) у Голосіївському районі міста Києва;

- договір №09-09-2010 від 09 вересня 2010 року на виконання комплексу робіт з будівництва житлового будинку №8-Г на будівництві житлових будинків з закладами по обслуговуванню населення по вулиці Вільямса,7 і вулиці Ломоносова, 42-50 (3 мікрорайон) в Голосіївському районі міста Києва;

- договір підряду №2-07-12 від 02 липня 2012 року на будівництво початкової школи у житловому кварталі з об'єктами культурно-побутового та соціального призначення;

- договір підряду №5-06-2013 від 05 червня 2013 року на будівництво закладу громадського харчування;

- договір підряду №5-07-2013 на будівництво закладу громадського харчування від 05 липня 2013 року;

- договір підряду №22-11-2013 від 22 листопада 2013 року;

- договір підряду №19-08-2013 від 19 серпня 2013 року.

Відповідно до умов перелічених договорів, позивач є підрядником.

На підтвердження виконання будівельних робіт позивачем надано суду копії: довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/, актів здачі-приймання виконаних робіт, дозволів на виконання будівельних робіт, сертифікатів, актів готовності об'єктів до експлуатації, журналів бетонних робіт, загальних журналів робіт, актів закриття прихованих робіт, актів огляду прихованих робіт, паспортів якості.

При цьому, на підставі перелічених документів неможливо встановити факт того, що будівельні роботи позивачем виконувалися із використанням того матеріалу, який ним придбаний у ТОВ "Оріон-Транс" та ТОВ "Транспорт-Експрес 2".

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що позивачем надано суду копії відповідних первинних документів, які, за його переконанням, підтверджують факт реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів.

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши надані представником позивача копії документів, суд вважає, що вони не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із переліченими у судовому рішенні суб'єктами господарювання, а також здійснення ними реальних господарських операцій.

Отже, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що висновки відповідача, які містяться в акті перевірки, є правильними, отже, оскаржувані рішення є такими, що прийняті правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

При цьому, згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01 січня 2014 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд".

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "Архібуд" (код ЄДРПОУ 31454273) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 14 вересня 2015 року