Ухвала суду № 52198521, 15.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

15 лютого 2013 року № 2а-14580/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Клочкової Н.В., Костенка Д.А., розглянувши у письмовому провадженні заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління державної служби України, Начальника Головного управління державної служби України Мотренка Тимофія Валентиновича про скасування наказу № 402-к/о, поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2011 року у адміністративній справі №2а-14580/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління державної служби України, Начальника Головного управління державної служби України Мотренка Тимофія Валентиновича про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання запропонувати посаду, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 р. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.06.2011 р. та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.02.2012 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_1.» від 08 грудня 2009 року №402-к/о, зобов'язано Національне агентство України з питань державної служби виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу, стягнено з Національного агентства України з питань державної служби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року, в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

30.07.2012 року позивачу за його заявою був виданий виконавчий лист.

Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 15.08.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №33925835 по примусовому виконанню виконавчого листа №2а-14580/10/2670, виданого 30.07.2012 р. Окружним адміністративним судом м. Києва.

04.09.2012 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

21.09.2012 р. до суду надійшла заява відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

07.02.2013 р. до суду надійшла заява Національного агентства України з питань державної служби про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.01.2013 р. залишено без задоволення заяву Національного агентства з питань державної служби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року у адміністративній справі №2а-14580/10/2670 та 04.02.2013 р., повернуто справу до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2013 року заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у адміністративній справі №2а-14580/10/2670 призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 13 лютого 2013 року.

У судове засідання 13 лютого 2013 року не прибули належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяв представники відповідачів та Державної виконавчої служби, що не перешкоджає розгляду заяв.

У зазначених вище заявах про встановлення способу і порядку виконання судового рішення вказується, що вони були подані через наявність наступних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення:

1) зі змісту резолютивної частини Постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 року неможливо встановити який саме орган повинен: видати наказ про скасування наказу Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_1.» від 08 грудня 2009 року № 402-к/о, поновлення ОСОБА_1 на посаді (роботі), оскільки судовим рішенням передбачено виплату за час вимушеного прогулу, а також зважаючи, що правові наслідки скасування наказу про звільнення та визнання його протиправним безперечно передбачають поновлення незаконно звільненого працівника на посаді (роботі); внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, як того вимагають приписи пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 28 липня 1993 року № 58, або видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним;

2) в якому саме органі Національне агентство України з питань державної служби зобов'язано запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу: в структурі Нацдержслужби України чи в територіальному органі Головдержслужби України, яке перебуває у стадії ліквідації;

3) резолютивна частина судового рішення не містить чітко визначеної суми, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2009 року.

Суд критично відноситься до таких посилань, як на обставини, що ускладнюють виконання Постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р., виходячи з наступного.

Відносно першої обставини судом встановлено наступне.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р. визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління державної служби України «Про звільнення ОСОБА_1.» від 08 грудня 2009 року №402-к/о, в силу чого, суд не вбачає необхідності у визначенні конкретного органу для скасування вже скасованого судовим рішенням наказу.

Суд звертає увагу, що в резолютивній частині даного судового рішення нічого не зазначено про поновлення позивача на роботі, хоча останній у касаційній скарзі просив це зробити, таким чином, суд приходить до висновку, що в задоволенні даної частини позовних вимог позивачу відмовлено.

Суд також звертає увагу, що ні в касаційній скарзі, ні в резолютивній частині Постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р. нічого не зазначено про зобов'язання внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1, як того вимагають приписи пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 28 липня 1993 року № 58, або видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Відносно другої обставини суд звертає увагу на наступне.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р. зобов'язано Національне агентство України з питань державної служби виконати вимоги частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України та запропонувати ОСОБА_1 іншу роботу.

Відповідно до вимог ч.2 ст.40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Суд також звертає увагу, що чинним законодавством не встановлено, що працівникові має бути запропонована інша робота в певній структурі, а відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносно третьої обставини судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що державний виконавець звертався з відповідними запитами для встановлення середнього заробітку позивача.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, що видав виконавчий лист, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обставин, що ускладнюють виконання Постанови Вищого адміністративного суду України від 10.07.2012 р., а тому заяви ОСОБА_1, Державної виконавчої служби та Національного агентства України з питань державної служби про встановлення способу і порядку виконання судового рішення не підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами статей 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяв ОСОБА_1, Державної виконавчої служби та Національного агентства України з питань державної служби про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі № 2а-14580/10/2670 відмовити.

Головуючий суддя Шрамко Ю.Т.

Судді Клочкова Н.В.

Костенко Д.А.