Постанова № 52196364, 13.05.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13.05.2015 р. № 814/871/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54025

доЛенінського відділу ДВС Миколаївського МУЮ, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020 провизнання незаконними та скасування постанов від 03.07.2012 р. ВП № 33159384 і від 27.10.2014 р. ВП № 33159384, ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі відповідач) про визнання незаконними та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 03.07.2012 р. ВП № 33159384 і про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 р. ВП № 33159384.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані постанови прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Позивач не отримувала постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з неї заборгованості за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва, за невиконання якої відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Заборгованість, яка стала підставою для відкриття виконавчого провадження, сплачується солідарним боржником ОСОБА_2 на підставі мирової угоди, затвердженої судом. Відповідачем порушено строки проведення виконавчих дій. Постанову від 27.10.2014 р. позивач взагалі не отримувала, як і акт державного виконавця про розмір витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження направлялася на адресу позивача, яка не виконала добровільно рішення суду у встановлений термін, що є підставою для стягнення виконавчого збору. Вважає, що позивач була належним чином повідомлена про відкриття виконавчого провадження (а. с. 67).

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.03.2012 р. з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в солідарному порядку стягнуто на користь ПАТ "Кредитпромбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 118231,43 грн. і судовий збір у розмірі 591,16 грн. (а. с. 10).

Відповідачем 25.06.2012 р. відкрито виконавче провадження № 33159384 про стягнення з позивача залишку заборгованості в розмірі 117913,75 гр. ОСОБА_3 на добровільне виконання рішення суду встановлено до 02.07.2012 р. (а. с. 15).

Постанова про відкриття виконавчого провадження у день її винесення надіслана позивачу за адресою, вказаною у виконавчому листі (а. с. 40, 43). Поштове відправлення повернулося без вручення адресату 03.07.2012 р. з відміткою "За закінченням терміну зберігання" (а. с. 42).

У звязку з тим, що позивач не виконала рішення суду у встановлений строк, відповідач 03.07.2012 р. виніс постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 11791,38 грн. (а. с. 23). 27.10.2014 р. відповідач виніс постанову про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 100,00 грн., що відповідає сумі, зазначеній в акті державного виконавця (а. с. 31-32). Оскаржувані постанови надіслані позивачу лише 31.12.2014 р. (а. с. 22, 30).

Ухвалою від 23.10.2012 р. Заводський районний суд м. Миколаєва визнав мирову угоду, укладену між ПАТ "Кредитпромбанк" і ОСОБА_2, за якою останньому розстрочено сплату заборгованості до травня 2017 р. (а. с. 11-14). З даної підстави постановою від 29.12.2014 р. відповідач закінчив виконавче провадження, постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виділив в окреме провадження (а. с. 16). Постанова надіслана на адресу позивача 31.12.2014 р. (а. с. 25).

18.02.2015 р. відповідач відкрив виконавчі провадження про стягнення з позивача виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій (а. с. 8).

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З огляду на викладене, Закон надає право на винесення постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій за умови наявності одночасно двох підстав: 1) невиконання рішення суду у строк, установлений для добровільного його виконання, 2) фактичне виконання рішення суду органом ДВС у примусовому порядку з застосуванням заходів примусового впливу до боржника, передбачених ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження". Закон не пов'язує, а відтак не надає права на винесення органом ДВС постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження з боржника лише з тієї підстави, що боржник не виконав рішення в строк, установлений для добровільного його виконання.

До таких же висновків прийшов і Верховний Суд України, зокрема, в п. 20 постанови пленуму від 26.12.2003 р. № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" в якому вказав, що відповідно до ст. 45, 46 Закону України "Про виконавче провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення суду добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Крім того, суд враховує той факт, що заборгованість, яка стягується з позивача, сплачується за мировою угодою ОСОБА_2 і подвійне її стягнення призведе до порушення прав позивача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, що є підставою для їх скасування.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 73,08 грн., що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати постанови Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 03.07.2012 р. ВП № 33159384 і про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 27.10.2014 р. ВП № 33159384.

3. Повернути ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 73,08 грн. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська