Постанова № 52195742, 16.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 808/5424/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі по тексту Позивач, ПАТ «Запоріжсталь») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі по тексту відповідач, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС №0000234600 від 14.08.2015 та №0000244600 від 14.08.2015.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірні рішення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС є незаконними, оскільки вони на переконання позивача, суперечать пункту 23 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015), який передбачає, що тимчасово до 1 січня 2017 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Як зазначає підприємство саме поставками цього товару воно і займалось, що і відображено у акті перевірки. Позивач також зазначає, що контролюючий орган сам в акті перевірки вказує та визнає факт відображення у бухгалтерському та податковому обліку ПАТ «Запоріжсталь» господарських операцій з отримання робіт від ПП «Промгазстрой» на підставі первинних документів, які були надані та перевірені під час перевірки. При проведенні перевірки відповідач не встановив факту використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства. Також перевіркою не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних. Посилання відповідача на те, що в порушення Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» складені Акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) не містять відомостей про залучених субпідрядників є протиправним, так як Наказ Мінрегіону України від 4 грудня 2009 року №554 втратив чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20 січня 2014 року №16, тобто, задовго до перевіряємого періоду. ПП «Промгазстрой» відобразило податкові зобовязання по взаємовідносинам з ПАТ «Запоріжсталь» за перевірений період, сплачувало податок на додану вартість до бюджету, було належним чином зареєстрованим платником ПДВ, що підтверджується матеріалами справи. Право покупця на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та бюджетного відшкодування ПДВ не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями податкової дисципліни, як то належного подання податкової звітності та сплату податку до бюджету.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, зазначених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов. Зокрема відповідач зазначив, що дійсно у перевіряємому періоді встановлений факт оподаткування за нульовою ставкою операцій з постачання металобрухту на підставі п. 23 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України. Проте, у цей час був відсутній затверджений перелік відходів та брухту металів, які звільняються від оподаткування ПДВ. Також в ході проведення перевірки встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання робіт ПАТ «Запоріжсталь» у ПП «Промгазстрой», оскільки складені сторонами договору Акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) не містять відомостей про залучених субпідрядників. Представник вважає, що відповідачем правомірно зменшені суми податкового кредиту та від'ємного значення за період січень-березень 2015 року на загальну суму ПДВ 303 758,00 грн., встановлено завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму ПДВ 376 020,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188 010,00 грн.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги заявлено обґрунтовано та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 16.06.2015 по 21.07.2015 СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Запоріжсталь» з питань правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень - березень 2015 року.

За результатом проведеної перевірки було складено акт №5/28-04-46-20/00191230 від 28.07.2015.

На підставі зазначеного акту перевірки 14.08.2015 заступником начальника СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС були прийняті податкові повідомлення рішення №0000234600 від 14.08.2015, згідно якого ПАТ «Запоріжсталь» зменшено суму бюджетного відшкодування за січень березень 2015 року на загальну суму ПДВ 376 020 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 188 010,00 грн. та №0000244600 від 14.08.2015, згідно якого ПАТ «Запоріжсталь» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень березень 2015 року у розмірі 303 758,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Також надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд зазначає, що відповідно до пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово до 1 січня 2015 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД. Переліки таких відходів та брухту чорних і кольорових металів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Операції з вивезення в митному режимі експорту товарів, зазначених у цьому пункті, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №15, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11 січня 2012 року №9 та від 5 лютого 2014 року №43, було затверджено Перелік відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема, операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість.

Постанова №15 набрала чинності 18.01.2011 та є діючою по сьогоднішній день.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (набрав чинності з 01.01.2015), зокрема, в абзаці першому пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України цифри «2015» замінено цифрами «2017».

Отже, законом пільговий режим оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання, у тому числі операції з постачання, у тому числі операції з імпорту відходів та брухту чорних і кольорових металів, а також паперу та картону для утилізації (макулатури та відходів) товарної позиції 4707 згідно з УКТ ЗЕД, був продовжений до 01.01.2017.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №136, яка набрала чинності 31.03.2015, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року №15 «Про затвердження переліків відходів та брухту чорних і кольорових металів, операції з постачання яких, зокрема операції з імпорту, тимчасово, до 1 січня 2015 року, звільняються від обкладення податком на додану вартість», а саме, у назві та пункті 1 постанови цифри і слово «1 січня 2015» замінено цифрами і словом «1 січня 2017» та у назві додатків 1 і 2 до постанови цифри і слово «1 січня 2015» замінено цифрами і словом «1 січня 2017».

Позивач при здійсненні операцій з реалізації металобрухту в січні - березні 2015 року застосував пільгову ставку ПДВ відповідно до вищевказаних норм Податкового кодексу України.

Відповідач не заперечив факт здійснення спірних операцій з боку позивача саме стосовно металобрухту.

Згідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України, встановлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Пункт 5.1 ст. 5 Податкового кодексу України зазначає, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України , будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (п. 30.3 ст. 30 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, правовий режим власності, правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання, засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Таким чином саме закон є єдиним нормативним актом, який регулює питання права особи в процесі здійснення відповідних суспільних відносинах.

Крім того, Міністерство юстиції України листом від 30.01.2009 № Н-35267-18 роз'яснило, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною третьою ст. 113 Конституції України кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Додатково суд зазначає, що закріплене в законі право не може ставитися в залежність від своєчасності прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акту на виконання самого закону.

Дія Податкового кодексу України в частині закріпленого права платників податків на пільговий режим оподаткування ПДВ за певними видами операцій (пункту 23 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України) мала безперервний характер протягом 2013-2015 років, що також повністю доводиться тим фактом, що у подальшому Кабінет Міністрів України не прийняв новий перелік, а саме продовжив дію вже існуючого переліку, а тому позивач правомірно застосував пільгову ставку ПДВ при здійсненні операцій з реалізації металобрухту в січні-березні 2015 року.

Виходячи із частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Відсутність переліку відходів та брухту чорних і кольорових металів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, в період з 01.01.2015 по 30.03.2015 (включно) за умови наявності норми Податкового кодексу України, що регулює питання звільнення від оподаткування операцій з постачання зазначених товарів в той самий період, не дає підстав вважати вказані операції такими, що підлягають оподаткуванню ПДВ за основною ставкою.

Дана правова позиція підтверджується ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2015 №К/800/21069/15.

Як встановлено матеріалами справи, в ході проведення позапланової перевірки перевіряючим було надано повний обсяг первісних бухгалтерських, податкових та інших документів, що підтверджують фактичне здійснення будівельно-монтажних робіт підприємством ПП «Промгазстрой», а саме: договір №20/2014/200 від 23.12.2013 з додатками, податкові накладні, рахунки фактури, акти приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми №КБ3, звіт про вхід вихід співробітників, податкові декларації з ПДВ за січень, березень 2015 року із додатком №5, довідка з ЄДР по підприємству ПП «Промгазстрой», дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виданий ПП «Промгазстрой», свідоцтво платника ПДВ ПП «Промгазстрой», свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Промгазстрой», ліцензія видана Державною архітектурно будівельною інспекцією підприємству ПП «Промгазстрой».

Отже, всі необхідні документи, які підтверджують факт виконання будівельно-монтажних робіт, було надано під час перевірки та до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, як визначено пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом стосувалися придбання послуг з будівельно-монтажних робіт на підставі відповідного договору.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

На підтвердження факту отримання послуг з ремонту позивачем надано копії податкових накладних, які належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не спростовано.

Податкові накладні, за датою виписки та в звязку з реєстрацією їх в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем включено до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних та на цій підставі віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість.

Дослідивши в судовому засіданні копії податкових накладних, судом встановлено, що їх оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту, форми та порядку реєстрації податкових накладних в акті перевірки та письмових запереченнях відповідача відсутні.

Так само СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ ДФС не оспорюється той факт, що на момент виписування зазначених податкових накладних контрагент мав статус платника податку на додану вартість та був зареєстрований як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Підприємство ПП «Промгазстрой» відобразило податкові зобовязання по взаємовідносинам з ПАТ «Запоріжсталь» за перевірений період, нараховувало та сплачувало податок на додану вартість до бюджету, що підтверджується податковими деклараціями з ПДВ ПП «Промгазстрой» за січень, березень 2015 року із додатком №5 наданими до матеріалів справи, та даний факт відповідачем не спростовується.

Відтак, податкові накладні виписані та належним чином зареєстровані ПП «Промгазстрой» підтверджують факт придбання позивачем будівельно-монтажних робіт, що є підставою для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належних доказів у справі.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 (далі - Закону України № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані до перевірки первинні бухгалтерські документи складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», мають всі обовязкові реквізити та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належні докази у справі.

Підставою для зменшення позивачу суми відємного значення та бюджетного відшкодування податку на додану вартість став висновок відповідача про те, що під час проведення перевірки позивачем надано акти приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в), які не містять відомостей про залучених субпідрядників, що є порушенням Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009р. №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві».

Суд зазначає, що Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009р. №554 було затверджено лише примірні форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Податковий кредит зменшений відповідачем в акті перевірки по взаємовідносинам між ПП «Промгазстрой» та ПАТ «Запоріжсталь» за період січень 2015 року та березень 2015 року.

Між тим, Наказ Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 4 грудня 2009 року №554 «Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві» втратив чинність згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20 січня 2014 року №16, тобто задовго до перевіряємого періоду.

Крім того, відповідно до п. 66 та п. 67 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005р. №668, встановлено, що для виконання робіт підрядник може залучати робочу силу в необхідній кількості та відповідної кваліфікації, якщо інше не передбачено договором підряду. Підрядник повинен забезпечити дотримання трудового законодавства.

Таким чином, відповідальність за дотримання вимог трудового законодавства по взаємовідносинам зі своїми працівниками покладається саме на Підрядника, в нашому випадку це ПП «Промгазстрой».

Право ПАТ «Запоріжсталь» на віднесенні сум ПДВ до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування, відповідно до вимог податкового законодавства України, жодним чином не залежить від того чи дотримується Підрядник ПП «Промгазстрой» вимог трудового законодавства.

Сам відповідач в акті перевірки зазначає, що зі слів робітників вони дійсно виконували будівельно-монтажні роботи на території ПАТ «Запоріжсталь».

Суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо зменшення суми відємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є необґрунтованим.

Також суд зазначає, що відповідно до судової практики Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини, встановлюється, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цієї особи.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, адміністративний позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивачем при зверненні до суду із адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., про що було надано відповідне платіжне доручення, на користь позивача підлягає стягненню з бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС сума сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 69-71, 158, 160-164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.08.2015 №0000234600 та №0000244600, видані СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС у Запорізькій області.

3. Стягнути з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» витрати на сплату судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький