Постанова № 52195741, 30.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року 11:28Справа № 808/7060/14 Провадження № ДО/808/539/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В. та представників

позивача:ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплектенерго»

до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Донецькій області

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 жовтня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплектенерго» (далі позивач або ТОВ «Інвесткомплектенерго») до Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Донецькій області (далі відповідач або Артемівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001072202 від 19.09.2014 про нарахування суми грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 290988,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 72747,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобовязання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 01.09.2014 №399/22/33771757 (далі ОСОБА_3 перевірки). На підставі зазначеного ОСОБА_3 перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №0001072202 від 19.09.2014. ОСОБА_3 перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставним та підлягає скасуванню.

В звязку з невідповідністю позовної заяви вимогам ст. 106 КАС України, ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2014 позовна заява залишена без руху до 28.11.2014.

Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 01.12.2014 відкрито провадження по зазначеній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.12.2014.

Провадження у справі за клопотаннями відповідача та позивача неодноразово зупинялось до 18.02.2015, до 22.04.2015, до 05.05.2015 та до 30.06.2015.

У судове засідання 30.06.2015 представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

Проте, 17 лютого 2015 року від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких він зазначив, що у зв'язку з тим, що підприємством ТОВ «Інвесткомплектенерго» не надані в повному обсязі документи, які підтверджують придбання товару (товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура на відвантажений товар, акт прийому-передачі, специфікація, сертифікат якості, довіреність, книгу обліку придбання) та підтверджуючих документів стосовно власного або орендованого складського приміщення для зберігання товару у постачальника ТОВ «БК «Білдінг-Строй» у межах господарської діяльності, а також встановленими дефектами первинних документів, тому право на податковий кредит у березні 2014 року у сумі 290 987,80 грн. у підприємства відсутнє. Таким чином, в ході перевірки встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій по постачанню товарів від ТОВ «БК «Білдінг-Строй» ТОВ «Інвесткомплектенерго» не було, відповідно надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквіззитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Вищезазначене підтверджує відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання ТОВ «Інвесткомплектенерго» товару від постачальника ТОВ «БК «Білдінг-Строй» за беерезень 2014 року, тому податковий орган вважає безпідставними позовні вимоги ТОВ «Інвесткомплектенерго».

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що позивачем правомірно було сформовано показники податкового обліку з ПДВ по операціях з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» та відсутні визначені в ОСОБА_3 перевірки порушення ПК України та інших нормативно-правових актів. Зазначили, що висновки про не підтвердження господарських операцій первинними документами є безпідставними, а надані документальні підтвердження проігноровані та не враховані при прийнятті рішення. Зазначили, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» є реальною, не суперечать закону, є повністю виконаною і зафіксованою належними та правильно оформленими первинними документами, відтак показники податкового обліку з ПДВ сформовані правильно та у відповідності до вимог законодавства. Наголосили, що посилання перевіряючих, як на одну з підстав не доведення факту взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014, на ОСОБА_3 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 08.05.2014 №1290/25-55-22-07/38866337 є незаконними, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2014 визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» в АІС «Податковий блок» на підставі акту від 08.05.2014 №1290/25-55-22-07/38866337 за період з 01.02.2014 по 31.03.2014. З наведених підстав, вважають складене податкове повідомлення-рішення неправомірним, а отже таким, що підлягає скасуванню. Просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 30.06.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу відповідача від 19.08.2014 №603, у період з 19.08.2014 по 22.082014, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та податкового зобовязання з податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

За результатами перевірки відповідачем було складено ОСОБА_3 перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України, а саме - позивачем занижено суму податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 290987,80 грн. в результаті завищення податкового кредиту.

На зазначений ОСОБА_3 перевірки позивачем були подані заперечення від 10.09.2014, які, згідно відповіді на заперечення до акту від 17.09.2014 №13926/10/05-22-02, відповідачем залишені без задоволення.

На підставі ОСОБА_3 перевірки 19.09.2014 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 363735,00 грн. з яких 290988,00 грн. за основним платежем, 72747,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та висновками, викладеними в акті перевірки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ОСОБА_3 перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в ОСОБА_3 перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем, серед іншого, вимог п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість за березень 2014 року по операціях з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» на суму 290987,80 грн.

01.03.2014 між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» було укладено договір поставки №0301/1, за яким останній зобовязався поставити у власність позивачу товар на суму 1864966,80 грн., а позивач прийняти товар та сплатити його вартість, в строк та на умовах викладених у Договорі. Найменування, асортимент, кількість, ціна та строк поставки товару, встановлюється в рахунках-фактурах.

ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» на загальну суму поставки 1864966,80 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 310927,80 грн. виписало податкові накладні від 01.03.2014 №№ 63, 67, 68, 69, 70, 71, 72, 77, 111, 122, від 03.03.2014 №№ 123, 124, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, від 04.03.2015 №№ 133, 134, 135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй», що підтверджується наданими платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи податкові накладні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй».

В ОСОБА_3 перевірки відповідач, серед іншого, посилається на не можливість підтвердити факт перевезення товару від ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» позивачу.

З приводу зазначених висновків, суд зазначає наступне.

З метою здійснення перевезення придбаних товарів між позивачем та ФОП ОСОБА_4 було укладено договір про транспортно-експедиційні послуги від 05.01.2011.

Судом встановлено, що на підставі зазначеного договору у березні 2014 року транспортування придбаних позивачем у ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» товарів здійснювалось ФОП ОСОБА_4

На підтвердження факту поставки товарів позивачем були надані товарно-транспортні накладні від 01.03.2014 №0301/1, від 03.03.2014 №0303/1, від 04.03.2014 №0304/1.

На виконання умов договору про транспортно-експедиційні послуги ФОП ОСОБА_4 виписано рахунок-фактуру №0103 від 01.03.2014. Позивач розрахувався за надані послуги у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ФОП ОСОБА_4, що підтверджується наданим платіжним дорученням та журналом-ордером №6 за липень 2014 року.

Суд зазначає, що надані товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника.

Крім того, в обґрунтування висновків ОСОБА_3 перевірки відповідач зазначає про відсутність підтверджуючих документів наявності у позивача складського приміщення.

З приводу зазначених посилань, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що 04.01.2008 між директором позивача та ПП ОСОБА_5 було укладено договір оренди №1, відповідно до якого директору позивача було передано у строкове платне використання складське приміщення, що розташоване за адресою м.Артемівськ, вул. Трудова, 3, загальною площею 100 метрів квадратних.

Відповідно до змісту укладеної 04.01.2014 угоди про пролонгацію договору оренди №1, термін дії зазначеного договору було продовжено на термін пять років.

Суд зазначає, що зі змісту вищезазначених товарно-транспортних накладних вбачається, що пункт розвантаження придбаного у ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй», що транспортувався ФОП ОСОБА_4, розташований за адресою: м. Артемівськ, вул. Трудова, 3.

Отже, розвантаження придбаного у ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» в березні 2014 року товару, здійснювалось у складському приміщенні, що знаходиться в оренді позивача, згідно договору оренди від 04.01.2008.

З наведених підстав зазначені твердження відповідача є необґрунтованими.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач в ОСОБА_3 перевірки посилається на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 08.05.2014 №1290/25-55-22-07/38866337 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.02.2014 по 31.03.2014. Згідно зазначеного акта у ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» відсутні обєкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за лютий-квітень 2014 року. Зазначено, що у ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Правочини укладені з контрагентами за лютий-квітень 2014 року порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Водночас, судом встановлено, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2014 адміністративний позов ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії було задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» в АІС «Податковий блок» на підставі акту від 08.05.2014 №1290/25-55-22-07/38866337 за період з 01.02.2014 по 31.03.2014. Крім того, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва зобовязано відновити в АІС «Податковий блок» показники податкової звітності ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» за період з 01.02.2014 по 31.03.2014.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй».

Суд зазначає, що за приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в ОСОБА_3 висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентом правочин

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй».

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Будівельна компанія» «Білдінг-Строй» у перевіряємий період мало статус платника податку на додану вартість, а відтак мало право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товарів, які надавалися цим підприємством.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобовязань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нереальність господарської операції.

Стосовно посилань відповідача, що за результатами перевірки встановлені деякі дефекти форми документів, то суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Реальність господарських операцій підтверджено вищезазначеними обставинами, отже наявність деяких помилок (дефектів) у документах при їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції між позивачем та його контрагентом.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та необхідність його скасування.

За приписами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 13.10.2014 №36 та від 26.11.2014 №4522 документально підтверджується факт сплати позивачем судового збору на загальну суму 487,20 грн.

Відтак, ця сума підлягає присудженню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплектенерго» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Артемівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Донецькій області від 19 вересня 2014 №0001072202.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвесткомплектенерго» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЮ.П. Бойченко