Постанова № 52195659, 28.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року о 13 год. 21 хв.Справа № 808/3560/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000100/1 від 27.05.2015;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00220 від 27.05.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщується через митний кордон України. Подані документи відповідають характеру угоди та підтверджують заявлену митну вартість, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для визначення митної вартості товару за ціною договору. Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем та Pelagos P/F, Фарерські острови, укладено контракт №188F/2015Р від 30.04.2015 (далі-контракт) на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару). Згідно вказаного контракту позивачем на митну територію України ввезений вантаж морожений оселедець (далі - товар).

Відповідно до інвойсу Pelagos P/F №SDA140294 від 05.05.2015 товар постачався за ціною 1,04 доларів США за кг, на умовах FСА Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного оформлення товару 25.05.2015 позивачем засобами електронного звязку до митного посту «Запоріжжя центральний» Запорізької митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/008001, відповідно до якої заявлена митна вартість товару у розмірі 433 738,41 гривень (22,13 грн. або 1,06 доларів США за 1 кг) за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем надано пакет документів, а саме:

-контракт №188F/2015Р від 30.04.2015;

-інвойс №SDA140294 від 05.05.2015;

-калькуляція постачальника від 05.05.2015;

-прайс-лист від 30.04.2015;

-міжнародна товарно-транспортна накладна №0000577 від 14.05.2015;

-довідка про транспортні витрати від 14.05.2015;

-договір міжнародного експедирування №2015 МЭ/1Т від 02.01.2015;

-договір транспортно-експедеційного обслуговування №4441 від 05.05.2014;

-дублікат ветеринарного свідоцтва від 25.05.2015 серії ЄРД-00 №089832;

-ветеринарний (санітарний) сертифікат від 13.05.2015 №LT 0176044/L2-4781;

-сертифікат походження №ВС29030 від 05.05.2015;

-сертифікат якості №39-2015 від 05.05.2015;

-експортна декларація №15LTLUB000EK00B896 від 14.05.2015;

-лист постачальника від 28.10.2014 про виробника.

На підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України, за результатами розгляду поданих документів, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару, містять розбіжності, а саме:

згідно п.5.4 зовнішньоекономічного контракту від 30.04.2015 №188F/2015P розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок зазначений в інвойсі або контракті, або у формі акредитиву. У разі застосування акредитивної форми розрахунку, його умови зазначаються у відповідній додатковій угоді. В поданому для митного оформлення інвойсі від 05.05.2015 №SDA140294 умови оплати визначені як «відстрочка платежу 40 календарних днів з дати інвойсу, оплата згідно контракту…», але не зазначено форму розрахунку (безготівково або шляхом акредитиву, не зазначено рахунок для оплати);

п.5.1 зовнішньоекономічного контракту від 30.04.2015 №188F/2015P передбачає визначення ціни в доларах або євро (зазначається в інвойсі на кожну партію товару), п.5.3 передбачає оплату в доларах або євро та загальна сума контракту встановлюється відповідно до суми оплачених всіх контрактів (п.5.2). Але в інвойсі від 05.05.2015 №SDA140294 не зазначено валюту для оплати;

в документі який надано для підтвердження заявленої митної вартості копії МД країни відправлення №15LTLUB000EK00B896 від 14.05.2015 в гр.46 зазначено 18974,22 та в колонці поряд EUR, та не заповнені гр. 22, 12, 20, 23. Тобто документ не можливо використати для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару так як валюта в копії декларації країни відправлення відрізняється від валюти зазначеній в інвойсі та сума не відповідає сумі зазначеній в інвойсі;

відповідно до п.2.4 зовнішньоекономічного контракту від 30.04.2015 №188F/2015P безпосереднім відправником може бути інша компанія, про що зазначається в інвойсі на поставку. Згідно поданого інвойсу від 05.05.2015 №SDA140294 відправником є Pelagos P/F, Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Faroe Islands, але в CMR від 14.05.2015 №0000577 відправником зазначено UAB «Green Transport» S. Dariaus ir S.Gireno 9-1, Klaipeda, Lithuania за дорученням Pelagos P/F Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Faroe Islands та в поданій копії митної декларації країни відправлення №15LTLUB000EK00B896 від 14.05.2015, в якій зазначено іншу особу, а саме Laivu Krovos AB Klaipedos Smelte Nemuno G24 LT Klaipeda.

У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту, із зазначенням про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей та про необхідність надання наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші документи для підтвердження митної вартості за бажанням декларанта.

27.05.2015 на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: висновок ТПП №ОИ-260 від 22.05.2015, інформаційне повідомлення від митного центра інформаційних систем від 19.05.2015, лист виробника щодо прайсу від 04.05.2015 б/н, лист виробника від 12.05.2015 б/н щодо відправника, лист відправника (зазначеного в CMR) від 26.05.2015 б/н щодо порядку заповнення CMR, експортної декларації Литовської республіки; лист від 26.05.2015 №06/02-442, лист виробника від 26.05.2015 б/н, лист б/н від 20.05.2015.

Після розгляду наданих позивачем митному органу вантажно-митних декларацій та додаткових документів відповідачем 27.05.2015 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000100/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00220.

Позивач, не погодившись з карткою відмови в прийнятті митної декларації та рішеннями про коригування митної вартості товару, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобовязані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок базується на положеннях основного принципу, закріпленого у ст. VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито або аналогічного товару.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті. Проте, наявність розбіжностей є субєктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем на виконання запитів, отриманих від митного органу, надавались додаткові документи, а саме: висновок ТПП №ОИ-260 від 22.05.2015, інформаційне повідомлення від митного центра інформаційних систем від 19.05.2015, лист виробника щодо прасу від 04.05.2015 б/н, лист виробника від 12.05.2015 б/н щодо відправника, лист відправника (зазначеного в CMR) від 26.05.2015 б/н щодо порядку заповнення CMR, експортної декларації Літовської республіки; лист від 26.05.2015 №06/02-442, лист виробника від 26.05.2015 б/н, лист б/н від 20.05.2015.

Однак, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.

Згідно вимог ч.4 ст.57 МКУ проведено процедуру консультацій між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товару, що імпортується, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України.

Разом з тим, суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем до митного оформлення документи мають розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару, з огляду на наступне.

Щодо встановленої під час оформлення товару розбіжності «згідно п.5.4 зовнішньоекономічного контракту від 30.04.2015 №188F/2015P розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок зазначений в інвойсі або контракті, або у формі акредитиву. У разі застосування акредитивної форми розрахунку, його умови зазначаються у відповідній додатковій угоді. В поданому для митного оформлення інвойсі від 05.05.2015 №SDA140294 умови оплати визначені як «відстрочка платежу 40 календарних днів з дати інвойсу, оплата згідно контракту…», але не зазначено форму розрахунку (безготівково або шляхом акредитиву, не зазначено рахунок для оплати)», суд зазначає наступне.

Метою подання одночасно з митною декларацією документів, передбачених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, є підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення. Зазначені документи мають підтверджувати числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зазначає, що відповідно до норм Цивільного кодексу України форма здійснення розрахунків між сторонами не віднесена до істотних умов договору купівлі-продажу, загальні положення якого застосовуються до договору поставки, та може впливати на вартість товару виключно у разі, якщо така залежність передбачена безпосередньо умовами контракту.

Відповідно до п.5.4 зовнішньоекономічного контракту №188F/2015P від 30.04.2015 розрахунки здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок зазначений в інвойсі або контракті, або у формі акредитиву. У разі застосування акредитивної форми розрахунку, його умови зазначаються у відповідній додатковій угоді.

Суд звертає увагу, що даний контракт не містить умов щодо зміни вартості товару в залежності від форми розрахунків, у звязку з чим твердження митного органу про вплив даної розбіжності на заявлену митну вартість суд вважає необґрунтованим.

Аналізуючи умови контракту, суд дійшов висновку, що контрактом передбачено можливість розрахунків у двох формах: безготівковій та у формі акредитиву. Безготівковий розрахунок здійснюється або на рахунок, зазначений безпосередньо в інвойсі, а в іншому випадку на рахунок, зазначений у контракті. Акредитивна форма може бути застосована лише у разі укладання відповідної додаткової угоди.

Суд вважає безпідставними посилання митного органу на обовязковість визначення в інвойсі форми розрахунків та зазначення рахунку для оплати, оскільки умови контракту таких вимог не містять.

Суд зазначає, що до митного оформлення додаткова угода щодо акредитивної форми розрахунків не подавалась, у поданому інвойсі рахунок, відмінний від зазначеного в контракті, не зазначався, у звязку з чим єдиною можливою форму розрахунку відповідно до умов контракту міг бути безготівковий розрахунок на рахунок, зазначений у контракті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку розбіжності взагалі були відсутні.

Крім того, під час митного оформлення позивач надав вичерпні розяснення з питань форми розрахунків між сторонами. Так, листом від 26.05.2015 №06/02-442 він повідомив митний орган, що оскільки додаткова угода до контракту від 30.04.2015 №188F/2015P про акредитивну форму розрахунку не укладалась, то відповідно не надавалось при митному оформленні товару, а оплата буде проведена в безготівковій формі у відповідності з умовами оплати, обумовленими в інвойсі, на рахунок продавця, зазначений в контракті.

Щодо невизначеності в інвойсі валюти для оплати, суд зазначає, що відповідно до п.5.1 зовнішньоекономічного контракту №188F/2015P від 30.04.2015 ціни на товари визначаються в доларах США або євро і зазначаються в інвойсі на кожну партію товару. Згідно п.5.3 контракту платежі здійснюються в доларах США або євро. В інвойсі №SDA140294 від 05.05.2015 у графах ціна та вартість товару зазначено валюту для оплати USD, що відповідно до міжнародного стандарту ISO 4217 є літерним кодом долару США.

Таким чином, твердження відповідача про наявність розбіжності щодо невизначеності у інвойсі валюти для оплати спростовується матеріалами справи та є безпідставним.

Крім того, позивач під час здійснення митного оформлення повідомив митний орган листом від 26.05.2015 №06/02-442 про зазначені обставини та вказав, що оскільки вартість товару в інвойсі обумовлена в доларах США, то оплата за поставлений товар буде проводитись в доларах США, що не суперечить п.5.3 укладеного контракту.

Щодо невідповідності відправника товару, зазначеного в інвойсі тим, що зазначені в експортній декларації, зазначення в експортній декларації вартості товару валюті євро, що не відповідає інвойсу, а також незаповнення певних граф експортної декларації, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України право запитувати додаткові документи виникає у митного органу в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей лише в документах, перелік яких визначений ч.2 даної статті, який є вичерпним.

Нормами ч.2 ст.53 Митного кодексу України експортну декларацію не віднесено до документів, які підтверджують митну вартість товару. Отже, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача права вимагати у декларанта будь-які додаткові документи з посиланням на розбіжності з експортною декларацією, та відповідно, застосовувати наслідки неусунення таких розбіжностей.

Щодо невідповідності відправника товару, зазначеного в інвойсі та CMR, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.4 зовнішньоекономічного контракту від 30.04.2015 №188F/2015P безпосереднім відправником може бути інша компанія, про що зазначається в інвойсі на поставку.

Згідно інвойсу від 05.05.2015 №SDA140294 відправником зазначено Pelagos P/F, Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Faroe Islands.

Згідно CMR від 14.05.2015 №0000577 відправником зазначено UAB «Green Transport» S. Dariaus ir S.Gireno 9-1, Klaipeda, Lithuania за дорученням Pelagos P/F Bakkavegur 62, FO-530 Fuglafjordur, Faroe Islands.

Зі змісту CMR від 14.05.2015 №0000577 судом встановлено, що в ній вказано номер та дату інвойсу щодо товару, який перевозиться, а саме: INV №SDA140294 20150505, що на думку суду надає змогу однозначно ідентифікувати поставку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, а також щодо відсутності у відповідача права вимоги додаткових документів з підстав, визначених у рішенні про коригування митної вартості товару.

Крім того, під час митного оформлення позивач надавав лист постачальника компанії Pelagos від 12.05.2015, відповідно до якого за дорученням компанії Pelagos відправником товару за інвойсами №SDA140294, №SDA140294.2 від 05.05.2015 на адресу ТОВ «Кліон» із м. Клайпеда, Литва, буде компанія UAB «Green Transport», адреса: S. Dariaus ir S. Gireno 9-1 Klaipeda, Lithuania, що на думку суду в повній мірі пояснює розбіжності щодо відправника товару, зазначеного в інвойсі та CMR.

Також, позивачем до митного органу надавався лист постачальника від 26.05.2015, у якому зазначено, що поставка товару морожений оселедець, по інвойсах №SDA140294, №SDA140294.2 від 05.05.2015 проводилась у наступному порядку:

06.11.2014 на зберігання в ОСОБА_3 (Клайпеда) із Фарерських островів відвантажувався морожений оселедець, на підставі коносамента №1 від 06.11.2014;

14.05.2015 на підставі інвойсів №SDA140294, №SDA140294.2 від 05.05.2015 проводилось відвантаження мороженого оселедця із ОСОБА_3 (Клайпеда), на адресу ТОВ «Кліон».

В свою чергу листом від 26.05.2015 компанія UAB «Green Transport» повідомляє позивача, що компанія UAB «Green Transport» надає експедиційні послуги по відправці вантажів компанії Pelagos, які проходять транзитом через ОСОБА_3 або перебувають на митному складі в м. Клайпеда. У звязку з чим супровідні документи, необхідні для відправки вантажів із ОСОБА_3, оформлюються UAB «Green Transport», в якості експедитора.

Крім того, у вказаному листі зазначено, що при складанні CMR в графі 22 «підпис та штамп відправника» проставляється підпис та штамп експедитора (у звязку з відсутністю у власника товару представництва у ОСОБА_3), тому про експедитора також зазначається і у пункті 1 CMR «Відправник».

Також, у вищезазначеному листі компанія UAB «Green Transport» повідомляє, що відповідно до вимог законодавства ОСОБА_3, в експортних деклараціях графи 20, 22, 23 та 13S не заповнюються. Крім того, у вказаному листі компанія UAB «Green Transport» повідомляє, що вартість продукції, відповідно до вимог законодавства Європейського союзу зазначена у Євро в перерахунку з долару США по офіційному рівню на день оформлення документу, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Литовської митниці.

Враховуючи викладе, суд вважає, що у відповідача було достатньо підстав для висновків про підтвердження позивачем заявленої митної вартості на імпортований товар.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, та застосував резервний метод згідно наявної у органу доходів і зборів інформації щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами на рівні 1,4 долар США за 1 кг товару (МД №100260002/2015/170733 від 02.04.2015)

Разом з тим, суд вважає недоцільним використання митним органом митної декларації №100260002/2015/170733 від 02.04.2015), оскільки поставка товару за вказаною митною декларацією здійснювалась з Норвегії, що є відмінним від поставки задекларованого позивачем товару Фарерські острови.

Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-260 від 22.05.2015, відповідно до якого: ринкова вартість товару оселедець морожений цілий (Clupea Harengus), вид упаковки картонний короб по 2х14 кг, код ТН ВЄД НОМЕР_1, країна походження Фарерські острови, за період 01.03.2015 22.05.2015, на умовах поставки FCA-Клайпеда, ОСОБА_3, складала: мінімальна ціна 0,820 USD/кг та максимальна 1,071 USD/кг. Позивачем імпортувався товар оселедець морожений цілий, на умовах поставки FCA-Клайпеда, ОСОБА_3, за ціною 1,04 доларів США за кг, що відповідає рівню цін на світовому ринку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару (метод №2ґ).

При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказані рішення підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» до Запорізької митниці ДФС про скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000100/1 від 27.05.2015.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00220 від 27.05.2015.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» судовий збір в розмірі 255,78 грн. (двісті пятдесят пять гривень 78 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко