Постанова № 52195610, 21.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 року , о 17:25 годині,Справа № 808/5197/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ОСОБА_1

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що 11.08.2015 нею отримано податкове повідомлення-рішення №27-17 від 30.06.2015, яким визначено податкове зобовязання з транспортного податку у розмірі 25000 гривень. Вважає, що вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при придбанні легкового автомобіля Toyota Highlander, 2011 року випуску, з обємом двигуна 3456 куб.см. нею були сплачені всі обовязкові платежі, податки та збори, у тому числі й транспортний податок (збір за першу реєстрацію транспортного засобу). Таким чином податківець намагається повторно стягнути з неї суму транспортного податку за той самий транспортний засіб. Крім того, ціна палива включає в себе транспортний податок. В обґрунтування позову посилається й на приписи ст. 58 Конституції України, зазначаючи, що на час придбання транспортного засобу не існувало норми, закріпленої в ст. 267 Податкового кодексу України. Просить визнати протиправним та скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує й просить його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, зазначивши, що Запорізька міська рада ані у 2014 році, ані в 2015 році не приймала рішення про встановлення ставок транспортного податку, тому транспортний податок справляється, відповідно до норм Податкового кодексу України, із застосуванням мінімальних ставок. Вважає оскаржуване повідомлення-рішення таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства та просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з огляду на таке: судом встановлено, що 27.09.2011 між ТОВ «ВОСТОК АВТО» (продавець) та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №ВА-000437, відповідно до якого остання придбала у власність транспортний засіб Toyota Highlander, 2011 року випуску, з обємом двигуна 3456 куб.см.

ПАТ «КРЕДІ ОСОБА_2» видав позивачці 113800 гривень на придбання вищевказаного транспортного засобу, про що складено кредитний договір №2/1105092 від 01.11.2011 та договір застави №Z2/1105092 від 01.11.2011. Й 29.08.2012 ОСОБА_1 сплатила кошти, отримані за вказаним кредитним договором, що підтверджується написом на девятому аркуші кредитного договору.

Відповідно до оперативних даних компютерної системи НАІС ДДАІ МВС України, ОСОБА_1 01.11.2011 здійснила першу реєстрацію транспортного засобу Toyota Highlander, 2011 року випуску, з обємом двигуна 3456 куб.см.

11.08.2015 її уповноваженою особою отримано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №27-17 від 30.06.2015, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб 18011001 у розмірі 25000 гривень.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 статтю 267 ПК викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, він набрав чинності з 01.01.2015.

Відповідно до ст. 265 ПК (в редакції від 28.12.2014), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 ПК).

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України, суд може збирати докази з власної ініціативи.

Відповідно до наявної на сайті ДП «Укрпошта» інформації, в розділі «відстеження поштових відправлень» оскаржуване податкове повідомлення-рішення було надіслано на адресу ОСОБА_1 11.07.2015 (кореспонденція здана до відділення пошти 10.07.2015).

Тобто, контролюючим органом всупереч вимогам пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України оскаржуване повідомлення-рішення надіслано на адресу позивачки вже після 01.07.2015.

Окрім цього, статтею 58 Податкового кодексу України та пунктом 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобовязання.

Так, за універсальним принципом розгляду податкових спорів, викладеним в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №375/11/14-14 від 28.03.2014, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Однак, для цього такі дефекти не повинні змінювати суті спірного рішення, а з його змісту, навіть за наявності окремих недоліків, повинна існувати можливість чітко встановити зміст цього рішення. Таким чином, при розгляді спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення перевага повинна надаватися змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Проте, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення розрахунку податкового зобовязання, яке визначене таким податковим повідомленням-рішенням, додано не було, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який таке податкове зобовязання було нараховане, та не дозволяє встановити підставність та коректність визначення податкового зобовязання. Зазначений дефект оскаржуваного повідомлення-рішення не дозволяє встановити податковий період, за який податкове зобовязання було нараховане, а отже й впливає на суть повідомлення-рішення.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Жодної прямої вказівки на надання зворотної дії статті 267 Податкового кодексу України в Законі України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 немає.

Крім того, як вже зазначалося вище, транспортний податок є елементом податку на майно.

Згідно з пп. 10.1.1 п. 10.1. ст.10 ПК, податок на майно належить до місцевих податків.

Пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, податкові зобовязання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобовязань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.

Аналогічні приписи містить і підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Всупереч твердженням представника відповідача, транспортний податок в м. Запоріжжя встановлено рішенням Запорізької міської ради №8 від 15.01.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Запоріжжі, є 2016 рік.

Отже, правила стосовно визначення податкового зобовязання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, встановлені ст. 267 ПК (з урахуванням приписів пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 та пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 цього Кодексу) не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 21.1.4 п. 21.1 ст. 21 ПК, посадові, особи контролюючих органів зобовязані не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Таким чином, суд дійшов висновку, що складання відповідачем оскаржуваного повідомлення-рішення є передчасним, його направлення не відповідає вимогам пп. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 ПК, а його зміст вимогам ст. 58 ПК та п. 2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012, тому воно є таким, що підлягає скасуванню.

В силу приписів частини першої статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як поясненнями представників сторін, так і матеріалами справи, суд вважає, що позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

При зверненні до суду із даним позовом сплачено 182,7 гривень судового збору (квитанція №1673 від 17.08.2015), отже ці витрати підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №27-17 від 30.06.2015, прийняте державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 (двадцяти пяти тисяч) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 182 (ста восьмидесяти двох) гривень 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш