Постанова № 52195007, 21.09.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 р. Справа №805/2844/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, буд. 1, корпус 2

час прийняття постанови: 12 година 35 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С. та представників сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача адмыныстративну справу за позовом Приватного підприємства "Астон" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Астон" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними.

Позивач просить визнати протиправними дії відповідача відносно невизнання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки податковою звітністю і відмови у їх прийнятті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.09.2015 року замінено відповідача у даній справі Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (84313, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 22, код ЄДРПОУ 39900454).

Відповідач проти позову заперечував, надав відзив на позов, відповідно до якого, під час прийняття уточнюючих податкових декларацій позивача з податку на прибуток за 2013-2014 роки, відповідачем було встановлено, що в порушення п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в декларації за 2014 рік відсутній обов'язковий реквізит, а саме - звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку). Крім цього, у податкових деклараціях вказані додатки, але відсутня інформація щодо кількості аркушів цих додатків.

Дослідивши надані сторонами докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

Як зазначив позивач, між сторонами було укладено договір про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Вказана обставина визнається відповідачем та не є спірною у справі.

Позивачем 20.06.2015 року, в електронному вигляді, було направлено відповідачу уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток за 2013 рік (№ НОМЕР_1) та за 2014 рік (№ НОМЕР_2) з додатками (а.с. 18-34).

В уточнюючих деклараціях з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки, позивачем не вказано кількість аркушів додатку до декларацій та в декларації за 2014 рік у графі 3 звітний (податковий) період проставлено прочерк.

Згідно з приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 Податкового кодексу України.

Як передбачено пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою; у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою контролюючого органу фактичних дій з: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не передбачає будь-яких інших підстав для відмови у прийнятті податкової декларації, крім подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 06 квітня 2009 року № 168 "Про впровадження централізованої системи електронної податкової звітності платників податків в органах Державної податкової служби України" квитанція про одержання звіту в електронній формі є електронним документом, що формується програмним забезпеченням центру обробки електронної звітності або оператора та засвідчує факт і час одержання звіту в електронній формі.

Згідно з пунктом 7.4 розділу 111 наказу Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 про затвердження Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі по тексту - Інструкція) перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу Державної податкової Служби засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами Державної податкової служби на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність, другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі Державної податкової служби. Якщо на адресу платника податків не надійшла квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

У пункті 7.5 статті 7 розділу 111 вищезгаданої Інструкції зазначено, що підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На дану квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку, а другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до п.7.6 статті 7 розділу 111 Інструкції, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Таким чином, відповідно до вищевказаної Інструкції, якщо платнику податків надійшла друга квитанція з приміткою про прийняття пакету документів то податкова звітність вважається прийнятою податковим органом до бази даних Державної податкової служби.

Листом № 14647/10/05-15-15-02-13-3 від 22.06.2015 року контролюючий орган повідомив позивача про те, що надані позивачем у електронному вигляді уточнюючі податкові декларації за 2013 та 2014 рік складені з порушенням пп. 46.5 ст. 46, п. 48.1 та 48.3 ст. 48 ПК України, а саме, в уточнюючих деклараціях невірно вказані обов'язкові реквізити.

Жодних посилань на те, які саме обов'язкові реквізити не вказані, зазначений лист не містить.

Згідно зп. 1.1 ст. 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктами 5.1 та 5.2 ПК України встановлено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до п.48.2 та 48.3 ст 48 Податкового кодексу України, обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Враховуючи викладене, перелік додатків до декларації чи зазначення кількості сторінок такого додатку не є обов'язковим реквізитом податкової декларації в розумінні ст. 48 ПК України. Більше того в графі 15 уточнюючої податкової декларації № НОМЕР_1, у відповідних клітинках проставлені позначки, що вказують на відповідні додатки.

Крім цього, вказана норма зазначає, що обов'язковим реквізитом податкової декларації є звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація.

Листом № 14822/05-15-18-02 від 23.06.2015 року контролюючий орган повідомив позивача про те, що уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік (№ НОМЕР_1), складена з порушенням п. 48.3 ст.48 ПК України, а саме не заповнено звітний (податковий) період, що уточнюється.

У п.4 примітки до декларації, зокрема зазначено про те, що ... Для уточнюючої Податкової декларації з податку на прибуток підприємства звітний (податковий) період та звітний (податковий) період, що уточнюється, заповнюються однаковими значеннями, що відповідають звітному (податковому) періоду, що уточнюється.

В уточнюючій податковій декларації № НОМЕР_1 звітним (податковим) періодом вказано 2014 рік (графа 2 декларації) таким чином є зрозумілим, що уточнено саме період 2014 рік.

Таким чином, вказані листи взагалі не містять жодних претензій щодо уточнюючої податкової декларації позивача з податку на прибуток № НОМЕР_2 за 2013 рік. Відсутність кількості аркушів додатку до вказаної декларації вказана відповідачем як підстава неприйняття декларації лише у судовому засіданні під час розгляду справи.

Вказані обставини свідчать про суто формальний підхід та не відповідність дій відповідача меті яку закладено законодавцем у норму ст.48 Податкового кодексу України , а також свідчать про протиправність дій відповідача щодо невизнання уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за 2013 та 2014 роки податковою звітністю і відмови у їх прийнятті.

Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом безпідставно невизнані уточнюючі декларацій Приватного підприємства "Астон" з податку на прибуток за 2013 та 2014 рік податковою звітністю та відмовлено у їх прийнятті.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Астон" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій протиправними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо невизнання уточнюючих декларацій Приватного підприємства "Астон" з податку на прибуток за 2013 (№ НОМЕР_2) та 2014 рік (№ НОМЕР_1) податковою звітністю та відмови у їх прийнятті.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Астон" (код ЄДРПОУ 31054936) 73 (сімдесят три) гривні, 08 копійок судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 21 вересня 2015 року.

Постанова складена у повному обсязі 28 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.