Ухвала суду № 52190913, 07.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р.Справа № 816/1580/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача Бєлік В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 816/1580/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.04.2015 року № 0002142201/1143 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість за основним платежем в сумі 29815,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14907,82 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариством з обмеженою відповідальністю "КреМікс" подано апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у свою чергу, позивач, просив скасувати постанову в частині відмови у визнанні неправомірним та скасуванні податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин положення п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України та ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

У свою чергу, позивач, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, оскільки ґрунтується на висновках викладених в акті перевірки, що носять характер припущень, тому підлягає скасуванню, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів апеляційних скарг відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 10 березня 2015 року по 06 квітня 2015 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Кремікс" (ідентифікаційний код 30748505) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт від 07 квітня 2015 року № 477/16-03-22-01-08/30748505 /а. с. 12-89/, у якому, крім іншого, зафіксовано порушення вимог:

- пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 151868 грн. 00 коп., в тому числі за травень 2014 року в сумі 30 891 грн. 00 коп.;

- валютного законодавства при виконанні експортного контракту № 2404 від 24 квітня 2013 року з ТОВ ФХ "Турьянчай", Азербайджан, а саме: статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 89 523 дол. США (1 044 736 грн. 01 коп.) з простроченням законодавчо встановленого строку на 20 днів за період з 22 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року.

На підставі Акту перевірки /а. с. 12-89/ Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2015 року № 000032205/1152, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 218 556 грн. 87 коп. та № 0002142201/1143, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 134 670 грн., в тому числі за основним платежем 89 780 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 44 890 грн. /а. с. 127/.

Не погодившись з діями та прийнятими за їх наслідками рішенннями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням-рішенням від 24 квітня 2015 року № 000032205/1152 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено у зв'язку із простроченням законодавчо встановленого строку на 20 днів за період з 22 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року( несвоєчасним надходженням валютної виручки в сумі 89 523 дол. США (1 044 736 грн. 01 коп.)), оскільки позовна заява прийнята Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України 10 листопада 2014 року, та саме з цього дня строки, передбачені статтею 1 України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зупинились і пеня за їх порушення в цей період не сплачувалась.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 24 квітня 2015 року № 0002142201/1143 в частині нарахування додаткових податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПП "Фортуна інгредієнт" в розмірі 30 891 грн. основного платежу та фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 15 445 грн. 50 коп., колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, відповідно до акту перевірки від 07 квітня 2015 року № 477/16-03-22-01-08/30748505 реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом - ПП "Фортуна інгредієнт" - заперечується, зокрема, і з тих підстав, що відповідно до акту Кременчуцької ОДПІ від 07 серпня 2014 року № 1970/16-03-22-3-08/37227608 з питань правомірності декларування показників декларації з ПДВ за період квітень 2014 року податковим органом встановлено відсутність під час перевірки бухгалтерських документів, які б підтвердили придбання ТМЦ у контрагентів - постачальників, що, в свою чергу, стало підставою для висновку про неможливість підтвердження реальності здійснення постанови, а отже і реалізації товарів ПП "Фортуна інгредієнт".

З цього приводу, колегія суддів зазначає, що належними та допустимими доказами факту відображення платником податків в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (або діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України).

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду.

Окрім того, ч.4 ст.70 КАС України, встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення непідтвердження господарських операцій або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що позивач та його контрагент, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Даний висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Стосовно висновків акту перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит по господарським операціям з контрагентом ПП "Фортуна інгредієнт" на загальну суму 29 815 грн. 63 коп., в тому числі за травень 2014 року в сумі 29 815 грн. 63 коп., судовим розглядом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною /пункт 198.2 Податкового кодексу України/.

Згідно пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2013 року між позивачем та ПП "Фортуна інгредієнт" укладався договір № 74.

На виконання вказаного договору ПП "Фортуна інгредієнт" виписані податкова накладна від 24 квітня 2014 року № 41, видаткова накладна від 24 квітня 2014 року № Ап000040.

Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження якості товару позивачем надані декларації виробника (посвідчення про якість молочної продукції), якісне посвідчення, протокол випробувань.

Також, з матеріалів справи вбачається, що доставка товару відбулась 24 квітня 2014 року, на підтвердження чого позвачем надана копія товарно-транспортної накладної № 24/04/2014-4.

Оплата за товар здійснена позивачем 24 квітня 2014 року, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої міститься в матеріалах справи.

У своїх письмових поясненнях позивач зазначив, що придбаний товар використовувався у господарській діяльності, а саме: товар (суха молочна сироватка) було передано на переробку, на підтвердження чого позивачем надані видаткова накладна № 8 від 24 квітня 2014 року та видаткова накладна № 98 від 01 травня 2014 року. В подальшому вказаний товар у складі замінника молочних кормів, вітамінно-мінеральних сумішей, білково-вітамінних добавок, комбікормів та ін. було реалізовано контрагентам позивача, на підтвердження чого позивач надав копії договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем заперечується реальність операцій щодо придбання товарів у спірного контрагента з тих підстав, що надана до перевірки товарно-транспортна накладна оформлена з порушенням чинного законодавства, а саме: відсутній відбиток печаті автопідприємства (перевізника) ПАО "ЗАЗ" "Актотраспорт". В той же час, встановлено, що наявні печаті позивача (покупця) та ПП "Фортуна інгредієнт" (продавця).

Так, колегія суддів зауважує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу про не підтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Фортуна інгредієнт" у квітні 2014 року у зв'язку з недоліками оформлення товарно-транспортної накладної, з тих підстав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, окремі недоліки такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, позивачем було дотримано вимоги закону з реалізації права на податковий кредит з придбання товарів, що підтверджується матеріалами справи. Вказані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до розрахунку застосування штрафних санкцій /а. с. 156/ по контрагенту позивача ПП "Фортуна інгредієнт" за травень 2013 року нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29 815 грн. 63 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 14 907 грн. 82 коп., а не 30891,00 грн. основного платежу та 15 445 грн. 50 коп. штрафних санкцій, як зазначено позивачем у позовних вимогах.

При цьому позивач обґрунтованість власного розрахунку донарахованих податковим органом зобов'язань з податку на додану вартість по відносинам з ПП "Фортуна інгредієнт" за травень 2013 року у ході судового розгляду не довів з посиланням на належні та допустимі докази, а отже, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність його тверджень, щодо самостійно ним визначеного розміру донарахувань податку на додану вартість за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Отже, податкове повідомлення - рішення від 24 квітня 2015 року № 0002142201/1143 в частині нарахування додаткових податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ПП "Фортуна інгредієнт" саме в розмірі 29 815 грн. 63 коп. основного платежу та фінансових (штрафних) санкцій в розмірі 14 907 грн. 82 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 24 квітня 2015 року № 000032205/1152 в частині нарахування 17 389 грн. 94 коп. пені щодо контракту з ТОВ "Турьянчай", колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки податкових органом було встановлено порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Так, у відповідності до положень статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю ФХ "Турьянчай" укладено контракт № 2404 щодо продажу преміксів, БВД, замінників цільного молока, комбікорму. Загальна вартість контракту становила 100 000 дол. США. Оплата товару у вигляді стовідсоткової передоплати не пізніше 5 банківських днів.

Судовим розглядом встановлено наступне: сторонами не заперечується, що на виконання умов контракту позивач відвантажив товар на загальну суму 353 291 дол. США згідно вантажно-митних декларацій. ТОВ ХФ "Турьянчай" здійснило часткову оплату на рахунок позивача. В той же час, оплата за відвантажений товар, згідно вантажно-митної декларації № 8685 від 23 липня 2014 року, на суму 89 523 дол. США (1 044 736 грн. 01 коп.) відсутня.

На думку відповідача позивачем допущено наступне порушення: несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 89 523 дол. США (1 044 736 грн. 01 коп.) з простроченням законодавчо встановленого строку на 20 днів за період з 22 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року.

В свою чергу позивач не погодився з твердження податкового органу та зазначив, що у відповідності до вимог статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" подання до суду позовної заяви про стягнення з нерезидента заборгованості зупиняє нарахування пені за прострочення надходження валютної виручки. Позивач зауважив, що 06 листопада 2014 року ним до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України направлено відповідну позовну заяву, а у відповідності до ст. 17 пункту 2 регламенту МКАС при ТПП України днем подання позовної заяви у разі відправки її поштою є дата поштового штемпеля на конверті.

Отже, на думку позивача, мало місце прострочення надходження валютної виручки не в 20 днів, а в 15 днів, а розмір пені має складати не 69 559 грн. 78 коп., а 52 169 грн. 84 коп.

Надаючи оцінку доводам сторін колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається та під час судового розгляду справи встановлено, що сторонами не заперечувався факт порушення позивачем вимог статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо несвоєчасного надходження валютної виручки в сумі 89 523 дол. США (1 044 736 грн. 01 коп.) з простроченням законодавчо встановленого строку. В той же час, спір між сторонами виник саме у визначенні кількості прострочених днів і, відповідно, розміру нарахованої за дане прострочення пені.

Так, абзацом 2 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Тобто у випадку порушення нерезидентом строків розрахунків, встановлених контрактом, підприємство - резидент України може звернутися за захистом своїх прав до суду, що, в свою чергу, є підставою для не нарахування (зупинення нарахування) пені.

В той же час, зі змісту статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" вбачається, що таке зупинення нарахування пені пов'язується саме з прийняттям до розгляду суду позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно зі статтею 17 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України 17.04.2007 N 18 (1), (далі мовою оригіналу) "производство по делу возбуждается постановлением председателя МКАС о принятии дела к производству по факту предъявления в МКАС надлежащим образом оформленного искового заявления, оплаченного регистрационным сбором в соответствии с Положением об арбитражных сборах и расходах".

10 листопада 2014 року постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України прийнято до провадження справу за позовом ТОВ "КреМікс" до ТОВ ФХ "Турьянчай" про стягнення 90 302,95 дол. США за № 574а/2014.

Отже, позовну заяву позивача про стягнення з нерезидента заборгованості прийнято до розгляду (провадження) Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України 10 листопада 2014 року, і саме з цього дня строки, передбачені статтею 1 України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зупинились і пеня за їх порушення в цей період не сплачувалась.

Тому, колегія суддів погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем валютного законодавства при виконанні експортного контракту № 2404 від 24 квітня 2013 року з ТОВ ФХ "Турьянчай", Азербайджан, а саме: статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - несвоєчасне надходження валютної виручки в сумі 89 523 дол. США (1 044 736 грн. 01 коп.) з простроченням законодавчо встановленого строку на 20 днів за період з 22 жовтня 2014 року по 10 листопада 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремікс" підлягають задоволенню частково, а саме: податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.04.2015 року № 0002142201/1143 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 29815,63 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 14907,82 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню. У задоволенні іншої частини позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 816/1580/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Сіренко О.І. Повний текст ухвали виготовлений 12.10.2015 р.