Ухвала суду № 52190613, 07.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 876/8018/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

27 квітня 2015 року управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - УПФ України у Франківському районі м. Львова) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» (далі - ДП «Західукргеологія») на його користь заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за жовтень-листопад 2014 року в сумі 35752,89 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року вказаний позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ДП «Західукргеологія» вважає неправомірним призначення колишнім працівникам пільгових пенсій відповідно до пунктів «а», «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а отже неправомірною є і вимога про стягнення суми заборгованості, оскільки такі пенсії мали призначатися відповідно до частини 1 статті 100 зазначеного Закону.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги УПФ України у Франківському районі м. Львова, суд першої інстанції виходив із того, що заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 35752,89 грн., підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за жовтень-листопад 2014 року, є узгодженою між сторонами та відповідачем у встановлені законом строки не сплачена. Факт наявності спірного боргу відповідача є доведеним, однак на час постановлення судом рішення залишається непогашеним, а отже адміністративний позов УПФ України у Франківському районі м. Львова про його примусове стягнення підлягає задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Як безспірно встановлено у ході судового розгляду, Львівська геологорозвідувальна експедиція ДП «Західукргеологія» заборгувала УПФ України у Франківському районі м. Львова 35752,89 грн. фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за жовтень-листопад 2014 року, а тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність звернення позивача з даним позовом та наявність правових підстав для його задоволення.

Дана заборгованість підтверджується матеріалами справи, а саме розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Всупереч вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач своєчасно, в добровільному порядку не відшкодував 35752,89 грн. фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за жовтень-листопад 2014 року.

Крім того, порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.

Відповідно до п.6 вказаної Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як передбачено п.6.9 Інструкції, не сплачені та/або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, зазначених в абз. 2 п. 6.1 цієї Інструкції, стягуються з нарахуванням пені та штрафних санкцій відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Покликання апелянта на ту обставину, що позивачем неправомірно призначено пенсії на пільгових умовах та відповідно неправомірно їх нараховано судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки п.8.8 згаданої Інструкції передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач отримував розрахунки УПФ України у Франківському районі м. Львова про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, проте зазначені вимоги ним не оскаржувались (т. 1, а.с. 9-18).

Таким чином, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції про наявності у нього непогашеної заборгованості з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 35752,89 грн.

Орім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.ст. 14, 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до Пенсійного фонду України є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

При цьому, виходячи із приписів ст. 50 КАС України, апеляційний суд вважає, що відповідачем за даним адміністративним позовом УПФ України у Франківському районі м. Львова може бути виключно юридична особа, а не її структурний підрозділ.

Як слідує з матеріалів справи, Львівська геологорозвідувальна експедиція ДП «Західукргеологія» не є юридичною особою (т. 1, а.с. 239), а лише структурним підрозділом дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія». При цьому Положення про відокремлений структурний підрозділ - Львівську геологорозвідувальну експедицію ДП «Західукргеологія» не містить приписів, які б давали підстави для висновку про те, що вказаний структурний підрозділ відповідача уповноважувався на ведення самостійних розрахунків із позивачем по сплаті спірних платежів (а.с. 230-236).

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра України» «Західукргеологія» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі № 813/2161/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук