Ухвала суду № 52190459, 30.09.2015, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

30 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

Судді-доповідачаКоротких О.А.,Суддів:Самсіна І.Л., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року у справі за позовом спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ДПІ про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

в с т а н о в и л а:

3 вересня 2015 року ДПІ подала до Верховного Суду України заяву про перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС.

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах одних і тих самих норма матеріального права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходив із того, що оскільки позивач здійснював продаж продукції, яка маркована у встановленому законом порядку, а тому судами попередніх інстанцій було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законні і обґрунтовані рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Разом із тим у рішенні суду касаційної інстанції, на яке посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27 жовтня 2014 року (№ К/800/6019/14), погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову виходив із того, що оскільки позивач не заявляв свого наміру на відшкодування ПДВ із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим зменшення позивачу від'ємного значення сум ПДВ через пропущення строків давності є помилковим.

Таким чином, рішення касаційного суду, додане на обґрунтування заяви, ухвалене цим судом за інших фактичних обставин справи, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а тому у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом спільного українсько-німецького підприємства «Марком» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає

Суддя-доповідач О.А. КороткихСудді: І.Л. Самсін О.Б. Прокопенко