Постанова № 52189907, 28.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2015 рокусправа № 804/20831/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 р.

у справі № 804/20831/14

за позовом Державного підприємства «Дніпропетровська залізниця»

до Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів

про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ДП «Придніпровська залізниця» звернулося з позовом до суду про визнання протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 06.11.2014 року про стягнення виконавчого збору з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» у розмірі 1 632 грн.29 коп. у виконавчому проваджені №42862406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.02.2014 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по справі №180/3405/13-ц винесено рішення про стягнення солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2відшкодування моральної шкоди у розмірі 97 450 грн. Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме, податковий агент, який нараховує оподаткований дохід на користь платника податків, зобовязаний утримати податок із суми такого доходу за його рахунок. Згідно з платіжним дорученням №1058,1059 від 16.04.2014 року ДП «Придніпровська залізниця» перерахувало на розрахунковий рахунок гр.ОСОБА_2грошові кошти у розмірі 81 127,10 грн. та на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області податок у розмірі 16 322 грн.90 коп. Тому постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 1 632,29 грн. є безпідставною.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено на підставі того, що державним виконавцем жодним чином не наведено правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору з огляду на норми Податкового кодексу України та не наведено розрахунку суми виконавчого збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідач та тертя особа про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача, переглянувши в межах апеляційних скарг постанову суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням від 10.02.2014 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по справі №180/3405/13-ц винесено рішення про стягнення солідарно з ДП «Придніпровська залізниця» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2відшкодування моральної шкоди у розмірі 97 450 грн.

На підставі рішення від 10.02.2014 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по справі №180/3405/13-ц відкрито виконавче провадження № 42862406 по виконавчому листу №2/180/167/2014 від 03.04.2014 року про стягнення з ДП «Придніпровська залізниця» на користь гр. ОСОБА_2 суми у розмірі 97 450 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та надано строк для добровільного виконання до 16.04.2014 року.

Станом на листопад 2014 року сума яка була перерахована на користь гр. ОСОБА_2 складає 81 127,10 грн.

Постанова ВДВС щодо стягнення виконавчого збору від 06.11.2014 року.

Не погодившись з діями відповідача щодо винесення оскаржуваної постанови позивач звернувся до суду з відповідною заявою.

Суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання позивача щодо виконання судового рішення було виконане в повному обсязі, тому станом на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору судове рішення було виконаним, отже дії відповідача та прийняті ним рішення відповідають положенню ст.2 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 54 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення у справі №180/3405/13-ц носить зобов'язальний характер, у ньому визначена сума, яку позивач зобов'язане виплатити на користь гр. ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 97 450 грн. 00 коп. Рішення набрало законної сили та є обов'язковим до виконання.

Кошти гр. ОСОБА_2 позивачем були сплачені в сумі 81 127 грн. 10 коп., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Придніпровська залізниця» самостійно нарахувало, утримало та сплатило, із суми присудженої судовим рішенням податок з доходів фізичних осіб у розмірі 16 322 грн. 90 коп. до відповідних органів, тобто сума моральної шкоди була оподаткована на загальних підставах за ставками визначеними пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України за ставками 15% та 17%.

Колегія суддів зазначає, що виплату громадянину сум зазначених в рішенні суду, відповідно до діючого законодавства після порушення виконавчого провадження, повинен здійснити орган державної виконавчої служби, на рахунок якого підприємство - боржник за виконавчим провадженням має перерахувати відповідні кошти.

Враховуючи зазначені норми Закону, і те, що перерахуванню підлягає вся сума, визначена рішенням суду та постановою державного виконавця, у підприємства - боржника за виконавчим провадженням відсутня можливість утримати податок з доходів фізичних осіб за рахунок стягувача.

Ця сума повинна перераховуватись підприємством - боржником за виконавчим провадженням на рахунок державної виконавчої служби.

Отже, колегія суддів зазначає, що зобов'язання не було виконане в повному обсязі, тому станом на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору з боржника судове рішення не було виконаним.

У зв'язку з цим державний виконавець, керуючись вимогами Закону України "Про виконавче провадження", правомірно виніс оскаржувану постанову, оскільки відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Стягнення виконавчого збору, є саме тим заходом, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Згідно із пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з пунктом 3.7 зазначеної Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Оскільки судом першої інстанції дійшов помилкового висновку у звязку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кіровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2015 р. у справі № 804/20831/14 - скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Повний текст виготовлено - 01.10.2015 року.

Головуючий:Н.А. Олефіренко

Суддя:С.В. Білак

Суддя:В.А. Шальєва