Постанова № 52189890, 30.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2015 року

справа № П/811/413/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги Приватного підприємства «Трансфудсервіс», Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 р.

у справі № П/811/413/15

за позовом Приватного підприємства «Трансфудсервіс»

до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство в судовому порядку оскаржило податкове повідомлення-рішення від 10.07.2013 року № 211231503, яким позивачеві державним податковим органом збільшено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 20920 грн. за порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Позовні вимоги обґрунтовані допущеними відповідачем порушеннями порядку здійснення перевірки та направлення платнику податків результатів такої перевірки, чим порушено було право платника на захист.

Рішення суду першої інстанції, вмотивоване тим, що позивачем доведена правомірність формування податкового кредиту, а відтак, оспорюване позивачем податкове зобов'язання є безпідставними.

Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач до апеляційного адміністративного суду подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому вказується, що спірне грошове зобовязання є узгодженим та набуло статусу податкового боргу, вимоги про скасування податкових вимог не заявлялися.

Також надійшла апеляційна скарга від позивача, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та задовольнити позов в повному обсязі. При цьому вказуються ті ж підстави, що і в позовній заяві.

Розгляд апеляційної скарги здійснено у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неприбуттям сторін у судове засідання.

Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення судів першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, передумовою визначення податкових зобов'язань згідно оспорюваного позивачем податкового повідомлення - рішення була документальна невиїзна (камеральна) перевірка правильності складання податкової звітності з ПДВ за жовтень 2012 року та за січень, березень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 08.07.2013 № 7/11-23-15-02/36200255.

Водночас, судами не було враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

По суті позивач як на підставу неправомірності оскаржених податкового повідомлення - рішення посилається на порушення державним податковим органом процедури призначення та проведення податкової перевірки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловлену у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З урахуванням викладеного та враховуючи відсутність процедури допуску до камеральних та невиїзних перевірок, платник податків не в змозі висловити свою незгоду із правомірністю призначення щодо нього податкової перевірки до моменту її проведення шляхом не допуску до такої перевірки.

З огляду на це, суди повинні в судовому порядку розглянути питання щодо правомірності призначення та/або проведення невиїзної документальної або камеральної перевірки, дотримання процедури її проведення незалежно від того, чи відбулася така перевірка на час розгляд справи.

Юридичним наслідком прийняття судового рішення відповідно до розглядуваної позиції має бути визнання відсутнім податкової перевірки як юридичного факту, наслідком чого є автоматичне визнання протиправними будь - які податкові повідомлення - рішення, що прийняті з урахуванням результатів відповідної камеральної або невиїзної перевірки.

Органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Вказана норма продубльована і уточнена в абзаці третьому п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженогоНаказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 (втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984), який визначає документальну невиїзну перевірку як перевірку, що проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подання.

Цим же Порядком передбачено оформлення результатів перевірок юридичних осіб, які проводяться державними податковими органами.

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 327 за результатами проведення невиїзних документальних перевірок оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового законодавства - довідка.

Згідно з пп. 2.3.2 Порядку № 327, у разі виявлення порушень податкового законодавства в описовій частині акта перевірки працівник податкового органу, що здійснює перевірку, повинен чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень.

У разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, та якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, податковий орган, який згідно ст. 19 Конституції України як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України, має право на проведення позапланової виїзної перевірки у відповідності до вимог п. 3) ч. 6 ст. 111 Закону України від 04.12.1990 № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні".

Крім того, з огляду на те, що була проведена документальна невиїзна перевірка, платник податків може дізнатися (якщо попередньо органом ДПС не направлялися відповідні запити) при одержанні повідомлення про запрошення до органу ДПС для ознайомлення і підписання Акта (довідки) про результати документальної невиїзної перевірки із зазначенням дати і час, на які запрошується платник податків (уповноважена особа платника податків). Таке повідомлення має бути надіслано платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В день підписання Акт (довідка) реєструється органом ДПС і вручається уповноваженій особі платника податків.

У разі незгоди з висновками, наведеними в Акті перевірки, уповноважена особа платника податку повинна зробити відповідну відмітку при підписанні Акта. Потім протягом 3-х робочих днів з дня, наступного за днем отримання Акта перевірки, платник податків має подати свої письмові заперечення до такого Акта перевірки.

Органи державної податкової служби зобов'язані розглянути заперечення платника податків у 3-х денний термін з дня їх отримання. При цьому за письмовим зверненням суб'єкта господарювання його посадові особи мають право особисто брати участь у розгляді заперечень, а також викласти власні аргументи особам, що розглядають подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються факти і дані, наведені в Акті перевірки, щодо яких представлені заперечення, короткий зміст заперечень, обґрунтування позиції контролюючого органу по кожному з питань та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень платника податків. На підставі висновку складається письмова відповідь платнику податків про результати розгляду заперечень за підписом керівника (заступника керівника) контролюючого органу та надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Крім того, такий висновок враховується керівником (заступником керівника) державного податкового органу при прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій).

Наведене під час вирішення спору не було враховано судом першої інстанції.

Оскільки вимоги, викладені в позовній заяві, щодо визнання неправомірним неприйняте відповідне податкове повідомлення-рішення та прийняти відповідне рішення щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення, пов язувались з порушенням прав позивача при проведенні позапланової невиїзної перевірки, суд першої інстанцій , з огляду на те, що у цій справі предметом спору є виключно процедура призначення та проведення перевірки, суд не повинен був оцінювати будь - які висновки, викладені у акті, що був складений за результатами такої перевірки, у звязку з чим безпідставно задовольнив позов в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Оскільки судом першої інстанції дійшов помилкового висновку у зв’язку з чим прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, таке рішення, згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області - задовольнити.

В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства «Трансфудсервіс» – задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі №П/811/413/15 - скасувати.

В задоволенні позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва