Ухвала суду № 52189813, 22.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2015 рокусправа № 808/5245/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року

у справі № 808/5245/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агрофірма «Дружба»

до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське виробниче підприємство «Агрофірма «Дружба» звернулось до суду з позовом до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001382201 від 07.08.2014 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 228134,00грн. в т.ч. 91384,00грн. за основним платежем та 136750,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нереальності господарських операцій підприємства з ТОВ «Віанор Пром», оскільки фактичне постачання товару (нафтопродуктів) підтверджено належним чином оформленою первинною документацією, а отже формування податкового кредиту є правомірним. Всі описані в акті перевірки обставини, які на думку податкового органу свідчать про відсутність реального характеру укладеної між позивачем та його контрагентом угоди, ґрунтуються на обставинах, які виникли після самих господарських операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.10.2014 адміністративний позов задоволено. повністю.

Постанову суду мотивовано тим, що доводи податкового органу про порушення ТОВ «СВП «Агрофірма «Дружба» вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження з огляду на обґрунтоване відображення останнім в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Віанор Пром» на підставі первинних документів та відсутність вироку суду щодо посадових осіб та осіб, причетних до господарської діяльності контрагента позивача.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано дані акту перевірки контрагента позивача, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та відсутність ТОВ «Віанор Пром» за юридичною адресою, а також неповне відображення інформації в товарно-транспортних накладних, чим ставиться під сумнів взагалі перехід права власності на адресу ТОВ «СВП «Агрофірма Дружба». Також судом не враховано, що в ході відпрацювання ТОВ «Віанор Пром» було допитано ОСОБА_1, який по документам є директором товариства, але фактично участі в фінансово-господарській діяльності товариства не брав, жодного документу не підписував, що підтверджується висновком експерта, згідно якому підписи від імені ОСОБА_1 у всіх первинних документах, наданих ТОВ СВП «Агрофірма Дружба», виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

ТОВ «СВП «Агрофірма «Дружба» проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та правомірною, зазначає, що в Методичних рекомендаціях (орієнтовний алгоритм дій) органів державної податкової служби по руйнуванню схем ухилення від оподаткування та формуванню доказової бази у справах про стягнення коштів, отриманих за нікчемними угодами, направлених податковим органам ДПА України листом від 03.02.2009 № 2012/7/10-1017, вказано, що слід врахувати, що не може бути доказом посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів: переміщення товарів, наявності транспортних засобів тощо (п.2.1.2.), а саме це вказано в акті перевірки позивача, незважаючи на надані позивачем документи.

Під час розгляду апеляційної скарги відповідачем подано клопотання про заміну Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області правонаступником Токмацькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області з доданням відповідних доказів правонаступництва (виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наказу керівника ДФС), у звязку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну відповідача вказаним правонаступником.

Також до початку судового засідання 22.09.2015 відповідачем подано письмове клопотання про відкладення судового засідання у даній справі у звязку з необхідністю подання додаткових доказів.

Колегія судів не вбачає підстав для задоволення означеного клопотання з огляду на відсутність визначення, які саме додаткові докази вважає за необхідне подати податковий орган, та відсутність обґрунтування їх подання суду апеляційної інстанції.

До того ж апеляційний суд враховує, що в судовому засіданні 23.06.2015 були заслухані пояснення представника відповідача, будь-яких заяв про недостатність наявних в матеріалах справи доказів не надходило.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Токмацькою ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «СВП «Агрофірма «Дружба» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Віанор Пром» за період з 01.08.2013 по 30.09.2013, про що складено акт від 22.07.2014 № 758/22/03749520.

Перевіркою встановлено порушення товариством:

- п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 91 384 грн.;

- п. 209.2 ст. 209, п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість по спеціальній декларації в сумі 91058 грн.

Вищенаведений висновок податкового органу ґрунтується на даних акту Мелітопольської ОДПІ від 08.05.2014 № 622/22/38629540 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віанор Пром» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ Консалтінг» та ТОВ «Стоун Девелопмент» за липень-жовтень 2013 року», згідно якому встановлено відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням ТОВ «Віанор Пром» та відсутність реєстрації транспортних засобів у ДАІ, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Крім того, до перевірки не надано пояснень та документи щодо фактичного отримання дизельного пального та бензину А-92, паспорти якості за формою №11-НК та/або сертифікати відповідності заводу-виробника, акти приймання-передачі, довіреності та ін.

В результаті аналізу товарно-транспортних накладних типу N1-TTH (нафтопродукт) встановлена їх невідповідність вимогам чинного законодавства України, що полягає в тому, що ці товарно-транспортні накладні містять неповну інформацію, а саме: номер резервуару; густина нафтопродукту (нафти) кг/куб. м; температура нафтопродукту, градус С; маса нафтопродукту; склад, з якого відпускалася продукція; дата і час виїзду з підприємства-вантажовідправника; дата і час прибуття до вантажоодержувача; дата і час виїзду від вантажоодержувача; номер подорожнього листа; графа «пункт навантаження»/«пункт розвантаження» не містить повної адреси (лише населений пункт»).

Виходячи з вказаних обставин, податковий орган зазначив, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Віанор Пром», є безтоварними, договір, укладений між вказаними юридичними особами, не спрямований на реальне настання правових наслідків.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення ТОВ «СВП «Агрофірма «Дружба» до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбання нафтопродуктів у ТОВ «Віанор Пром», за господарськими операціями, реальність яких не встановлена.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, основним видом господарської діяльності ТОВ «СВП «Агрофірма «Дружба» за КВЕД є: виробництво (вирощування) агрокультур і агропродукції (т.1, а. с.19).

В період, що перевірявся, ТОВ «СВП «Агрофірма «Дружба» (Покупець) мало господарські відносини з ТОВ «Віанор Пром» (Постачальник) за договором поставки нафтопродуктів № 011 від 08.05.2013 (т.1, а. с.107-110).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується передати у погоджені строки, а Покупець прийняти та оплатити, на умовах визначених договором, нафтопродукти (товар), найменування, кількість та ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформляються на кожну партію товару; якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ і у передбачених випадках супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника; постачання товару підтверджується накладними документами на товар (видатковими накладним та/або актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними) які підписані представниками обох сторін.

З оскаржуваної постанови вбачається, що на підтвердження виконання означеного договору позивачем надані наступні документи, які були досліджені судом першої інстанції: видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, витяг з книги складського обліку ПММ, витяг з журналу довіреностей на отримання товару, товарно-транспортні накладні, банківські виписки, яка свідчить про перерахування позивачем на розрахунковий рахунок контрагента грошових коштів, сертифікат якості (т.1, а. с.111-133, 182-236; т.2, а. с.1-69, 70-128).

Вказані документі свідчать, що обумовлений вказаним вище договором товар отримувався представниками позивача на підставі довіреностей, що підтверджується долученими до справи копіями відповідних аркушів із Журналу виданих та отриманих довіреностей.

Транспортування товару здійснювалось на адресу позивача сторонніми транспортними засобами, про відсутність реєстрації в ДАІ яких зазначав відповідач в акті перевірки, і що при розгляді справи у суді спростовано долученою самим представником податкового органу до матеріалів справи відповіддю УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області б/н б/д.

Придбаний позивачем товар в установленому порядку оприбуткований, про що свідчать долучені до справи копії витягу з оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 «Паливо» та книги складського обліку ПММ за 2013 рік.

Використання позивачем придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності для заправляння власного автотранспорту підтверджена обліковими листами тракториста-машиніста за серпень-листопад 2013 року та лімітно-забірними картками серпень-листопад 2013 року і не спростовується відповідачем.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару (паливно-мастильних матеріалів).

Так долучені до матеріалів справи первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Посилання відповідача, що невідповідність первинних документів, які підтверджують факт транспортування (відсутність обовязкових реквізитів), з урахуванням вимог чп.2 ст.334 ЦК України (яка визначає момент набуття права власності за договором) ставить під сумнів взагалі перехід права власності на адресу ТОВ «СВП Агрофірма Дружба», колегія суддів вважає помилковим.

Відповідач, зробивши такий висновок в акті перевірки від 22.07.2014, не міг керуватись лише доводами щодо їх сумнівного характеру та нереальності господарських операцій, оскільки, здійснюючи владні функції контролю, повинен довести належними доказами свою позицію.

Зокрема, у п.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Стосовно сертифікатів якості на товар позивач зазначає, що такі сертифікати отримувались від постачальників та передавались покупцям.

Згідно ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Таким чином, передача сертифікатів якості покупцям є правомірною і Токмацькою ОДПІ не наведено правову норму, яка зобовязує платників податків зберігати копії сертифікатів для документального підтвердження показників податкового обліку.

Відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано висновків суду першої інстанції про документальне підтвердження реальності здійснених позивачем з ТОВ «Віанор Пром» операцій з поставки нафтопродуктів.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені з ТОВ «Віанор Пром» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

На момент укладення та реалізації вказаного вище договору ТОВ «Віанор Пром» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Отже позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують отримання позивачем товару від ТОВ «Віанор Пром» та його використання в господарській діяльності позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобовязання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем з ТОВ «Віанор Пром» договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагента вчинені на виконання умов договору, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладений вказані вище договір, настання правових наслідків, обумовлені цим договором, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Взаємозвязок між фактичною поставкою товару та діями контрагента позивача підтверджений належним чином складеними документами, відповідачем в установленому порядку не спростований.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарської операції, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Також в акті перевірки позивача зазначено про відображення податку на додану вартість, сплаченого підприємством у ціні паливно-мастильних матеріалів, у складі податкового кредиту спеціальної податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року в сумі ПДВ 44588 грн. та за вересень 2013 року в сумі ПДВ 46470 грн., загальної декларації за вересень 2013 року в сумі 326 грн. (т.1, а.с.22, 60-68).

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали перевірки та матеріали справи не містять.

Стосовно посилання відповідача на обставини, встановлені актом Мелітопольської ОДПІ від 08.05.2014 №622/22/38629540 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Віанор Пром» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «АСТ Консалтінг» та ТОВ «Стоун Девелопмент» за липень-жовтень 2013 року», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Виявлені податковим органом та зафіксовані у відповідному акті перевірки обставини щодо контрагента позивача не є беззаперечними доказами порушення податкового законодавства як позивачем, так і його контрагентом, тим більш, що, як встановлено вище, первинна бухгалтерська документація ТОВ «Віанор Пром» податковим органом не досліджувалась з огляду на відсутність вказаного підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням.

З цього приводу апеляційний суд вважає за доцільне враховувати роз'яснення, наведені у ОСОБА_2 адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Згідно даному ОСОБА_2 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операції чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Стосовно долученої відповідачем копії протоколу допиту гр.ОСОБА_1, який по документам є директором ТОВ «Віанор Пром», і який пояснив, що до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Віанор Пром» відношення не має, документи фінансово-господарської діяльності не підписував та нікого на це повноваження не передавав тощо, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що інформація в протоколі допиту свідка не може вважатись належним доказом в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України.

Також судом першої інстанції з приводу наданого відповідачем висновку експерта від 27.08.2014 Д/№264 вірно зазначено, що вказаним висновком не обґрунтовані твердження контролюючого органу, викладені в акті перевірки ТОВ «СПС «Агрофірма «Дружба» від 22.07.2014 № 758/22/03749520; вказаний висновок проведений в межах кримінального провадження за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014080000000023 від 24.03.2014.

На час прийняття рішення судом першої інстанції досудове розслідування по кримінальному провадженню № 32014080000000023 не закінчено. При цьому, кримінальне провадження відносно гр.ОСОБА_1 порушено за ознаками вчинення злочину, передбачено положеннями ч. 3 ст. 212 ПК України, - ухилення від сплати податків. Тобто, питання про фіктивну діяльність ТОВ «Віанор Пром» не є предметом вказаного кримінальне провадження.

Отже позиція податкового органу, яка базується на можливих порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року у справі № 808/5245/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко