Рішення № 52189608, 24.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/12442/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Ларіонова Н.М.

Доповідач - Ящук Т.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Телегіній Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до начальника відділення №45 Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

В травні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсними дії відповідача щодо пролонгації договору № 300937/65027/5-14 від 22.10.2014 року про банківський строковий вклад (депозит), зобов'язати банк повернути кошти, прийняті на депозит, в розмірі 600 євро, відшкодувати збитки в розмірі 600 євро та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року позов задоволено частково.

Розірвано договір банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» в іноземній валюті від 22.10.2014 року № 300937/65027/5-14, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_2 суму депозиту за договором банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» в іноземній валюті від 22.10.2014 року № 300937/65027/5-14 у розмірі 600 євро.

В решті позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід бюджету судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.

Вказував, що суд першої інстанції безпідставно посилається на те, що позивачу не було відомо про умови продовження укладеного договору, оскільки про такі умови позивач був обізнаний. Зазначав, що довіреність, яка надана начальнику відділення ОСОБА_3, є недійсною, оскільки видана нотаріусом, а не юридичною особою банку для керівників філій і не скріплена печаткою банку. Начальник філії сам несе відповідальність за свої дії, а тому суд першої безпідставно притягнув до участі у справі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Також вважає, що суд першої інстанції безпідставно ухвалив рішення про розірвання договору, оскільки договір не розривають, а призупиняють дію банківського рахунку, та в рішенні суду не зазначено, з якого числа розірвати договір та на якій підставі.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень 07 та 08 вересня 2015 року відповідно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 свої вимоги обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2014 року він уклав договір-заяву № 300937/65027/5-14 про банківський строковий вклад «Класік» на 5 місяців в іноземній валюті з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» під 11,6% річних, строк якого закінчувався 22.03.2015 року.

У договорі не вказувалося те, що він може бути автоматично пролонгований. За цим договором він вніс кошти в розмірі 600 євро. Через хворобу він з'явився у відділення № 45 лише 31.03.2015 року, але начальник відділення повідомила, що вона пролонгувала вклад до 22.10.2015 року. Після чого він заповнив стандартну заяву і доповнив, що не згодний з пролонгацією договору та закриває вклад з 22.03.2015 року.

14.04.2015 року позивач з'явився у відділення № 45 для отримання коштів, але їх не повернули, після чого він письмово звертався у різні інстанції, в тому числі і до керівництва банку. Але до теперішнього часу сума вкладу йому не повернута, в зв'язку з чим просить стягнути її в подвійному розмірі та моральну шкоду, яка заподіяна йому діями начальника відділення № 45.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 2014 року позивач уклав з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі начальника відділення № 45 ОСОБА_3 договір строкового банківського вкладу № 300937/65027/5-14 на 5 місяців в іноземній валюті «Класік», сума вкладу становить 600 євро, зі сплатою 11,6% річних на строк по 22 березня 2015 року.

Факт отримання банківською установою коштів від позивача підтверджується квитанцією від 22.10.2014 року.

Також судом встановлено, що позивач неодноразово : 31.03.2015 року, 16.04.2015 року, 14.05.2015 року звертався з заявами про повернення банківського вкладу, проте сума вкладу повернута позивачу не була.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення суми строкового банківського вкладу (депозиту) в розмірі 600 євро, суд першої інстанції виходив з положень ст. 525-526, 1058-1060, 1068 ЦК України та встановлених обставин, що відповідач ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» своїх зобов'язань за договором банківського вкладу не виконав, тому визнав позовні вимоги у цій частині законними і обґрунтованими.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду першої інстанції у цій частині відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків у сумі 600 євро та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги є необґрунтованими, оскільки на правовідносини, що виникли між сторонами з договору банківського вкладу (депозиту), вказані позивачем норми закону не поширюються.

З висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині колегія суддів погоджується.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд в оскаржуваному рішенні не навів мотивів, з яких підстав ним не було застосовано норми ст. 230 ЦК України, що передбачає відшкодування збитків та моральної шкоди, - колегія суддів не приймає до уваги як підставу для скасування рішення, оскільки частиною 2 ст. 308 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1058 ЦК України встановлено, що задоговором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору від 22 жовтня 2014 року, у пункті 1 договору сторони погодили, що вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти в іноземній валюті в сумі 600 євро на строк з 22 жовтня 2014 року по 22 березня 2015 року у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі-заяві та в Основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у публічному акціонерному товаристві «БанкФінанси та кредит», що оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою www.fcbank.com.ua ( а.с. 2).

Пунктом 6 договору сторони визначили, що після закінчення строку, визначеного пунктом 1 цього договору-заяви, вклад повертається вкладникові в порядку, строки та на умовах, передбачених положеннями п.5.2 Основних умов.

Відповідно до пункту 7 договору, строк розміщення вкладу може бути продовжено в порядку, строки та на умовах, визначених положеннями п.5.2 Основних умов.

Відповідно до пункту 9 договору, вкладник підписанням цього договору-заяви усвідомлює і погоджується з тим, що Основні умови разом з цим договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невід'ємними частинами. Також вкладник підписанням цього договору-заяви підтверджує факт ознайомлення з Основними умовами, чинними на дату підписання банком та вкладником цього договору-заяви, погоджується з положеннями Основних умов у повному обсязі, бере на себе права та обов'язки, що визначені основними умовами та безумовно зобов'язується їх виконувати.

Відповідно до п.5.2. «Основних умов залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», у випадку закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, та умовами якого передбачена можливість продовження строку розміщення строкового вкладу після закінчення строку розміщення строкового вкладу, визначеного у договорі-заяві, вкладник у випадку його бажання не продовжувати подальше розміщення вкладу, отримати кошти з строкового вкладного рахунку шляхом видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок, а дію договору припинити, зобов'язаний надати банку письмову вимогу не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу, визначеного договором - заявою.

Вказану письмову вимогу вкладник зобов'язаний надати банку у двох автентичних примірниках, один з яких приймається банком, а другий - повертається вкладнику з відміткою банку про отримання письмової вимоги. У зазначеній письмовій заяві вкладник обов'язково зазначає спосіб повернення вкладу: видачі готівкою або перерахування на його власний поточний/картковий або інший вкладний рахунок (із зазначенням у заяві повних реквізитів рахунку для перерахування).

В разі ж, коли вкладник не надав банку зазначену письмову вимогу та не вимагає повернення вкладу після закінчення строку, визначеного договором-заявою, строк розміщення строкового вкладу вважається продовженим з наступного дня, після закінчення строку, визначеного договором-заявою, на строк, що дорівнює початковому строку розміщення строкового вкладу.

Протягом строку, на який продовжено розміщення строкового вкладу, банк нараховує i виплачує вкладнику проценти за ставкою, що встановлена банком для

банківських строкових вкладів (депозитів) відповідного виду вкладу та діє станом на перший день початку строку, на який продовжено розміщення вкладу.

Таким чином, відповідно до п. 6, 7, 9 договору-заяви № 300937/65027/5-14 та п.5.2 Основних умов, які є невід'ємною частиною договору, укладаючи договір банківського вкладу від 22.10.2014 року, сторони погодили строк розміщення вкладу - 22.03.2015 року та визначили, що у разі ненадходження від вкладника письмової заяви не пізніше дати закінчення строку строкового вкладу з вимогою про повернення вкладу, строк розміщення вкладу вважається продовженим з наступного дня, після закінчення строку, визначеного договором-заявою, на строк, що дорівнює початковому строку розміщення строкового вкладу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та копії заяви ОСОБА_2 до банку від 31.03.2015 року, з письмовою заявою про вимогу повернути вклад у визначений договором та п.5.2 Основних умов строк, тобто до 22 березня 2015 року включно, позивач до банку не звертався.

За таких обставин, доводи апелянта про незаконність дій відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» щодо продовження строку розміщення строкового вкладу до 23.08.2015 року є необґрунтованими, оскільки істотні умови договору банківського вкладу, що визначають його строк, порядок і умови продовження строку розміщення вкладу, були погоджені сторонами при укладенні договору 22.10.2014 року.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Проте матеріали справи не містять даних про те, що договір від 22.10.2014 року в частині умов, які визначають продовження строку розміщення вкладу, був визнаний судом недійсним; позовних вимог про визнання договору недійсним у цій частині позивач не заявляв.

Позовну вимогу про визнання недійсними дій відповідача щодо продовження строку розміщення вкладу - колегія суддів вважає безпідставною, оскільки окремого правочину в розумінні ст. 202 ЦК України сторони не укладали, а виконували умови укладеного 22.10.2014 року договору.

За таких обставин підстави для застосування до даних правовідносин положень ст. 230 ЦК України ( правові наслідки вчинення правочину під впливом обману) - відсутні.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що в позовній заяві підставою недійсності продовження строку розміщення вкладу позивач вважав положення ст. 231 ЦК України (правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства), які є взаємовиключними до підстав, визначених ст. 230 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у розмірі суми вкладу 600 євро та відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн., оскільки оскаржуваним рішенням будь-який правочин недійсним не визнається, а відтак і підстави для застосування правових наслідків недійсності правочину, вчиненого як під впливом обману, так і під впливом насильства, - відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Враховуючи зазначені вимоги закону та наявність заяв позивача про повернення йому суми вкладу від 31.03.2015 року, 16.04.2015 року та 14.05.2015 року, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача суми строкового банківського вкладу в розмірі 600 євро колегія суддів вважає правильними.

Доводи апелянта про те, що відповідальність за його позовом має нести начальник відділення № 45 ОСОБА_3 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, тобто ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, резолютивна частина рішення містить висновок про розірвання договору банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» в іноземній валюті від 22.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Однак зі змісту позовної заяви, матеріалів справи та змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення вбачається, що позовних вимог про розірвання договору позивач ОСОБА_2 не заявляв, вони не були предметом розгляду суду першої інстанції, а відтак, судом не встановлювались і підстави розірвання договору, що визначені статтями 651- 653 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскаржуване рішення у цій частині не відповідає вимогам ст. 11, 214-215 ЦПК України, і доводи апелянта в означеній частині є обґрунтованими, а тому рішення суду про розірвання договору банківського строкового вкладу (депозиту) - підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги позивача щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки інших висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Отже, в іншій частині оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307-309, 313-317, 218 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року - скасувати в частині розірвання договору банківського строкового вкладу (депозиту) «Класік» в іноземній валюті від 22.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 липня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді: