Ухвала суду № 52187695, 29.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 761/21153/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13210/15 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Чобіток А.О.

при секретарі Орленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про повернення грошових коштів.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» про повернення грошових коштів. У поданій заяві позивач просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах розміру позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зобов′язання Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві накласти арешт на грошові кошти Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в сумі 328 768,00 грн., враховуючи такі банківські реквізити: код банка: 300131, Код ЄДРПОУ 09807856; к/р в Головному управлінні НБУ по м. Києву і Київської області № 32001170801, МФО 321024, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що накладення арешту за поданою ним заявою є єдиним можливим шляхом, який може забезпечити захист порушених прав, повернути вкрадені банком кошти та відшкодувати завдану майнову і моральну шкоду протиправними, злочинними діями відповідача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги. Представник відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи судом повідомлений у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не зазначено на яке саме майно та грошові кошти відповідача необхідно накласти арешт, не підтвердив належність відповідачу рахунків, при цьому клопотання не містить обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Відповідно до вимог статті 151, 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позовзабезпечується, зокрема: накладенням арешту на майноабо грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При цьому, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що спір виник між ОСОБА_4 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» про повернення грошових коштів депозитного вкладу та відшкодування фінансової (майнової) шкоди, завданої незаконними, протиправними діями банку та моральної (немайнової) шкоди. У поданій заяві про забезпечення позову заявник просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на фінансових рахунках відповідача на суму позовних вимог - 320 768,00 грн., посилаючись на те, що дії відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» спрямовані на ухилення від виконання зобов′язань щодо повернення грошових коштів, а тому незабезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення у цій справі. При цьому позивачем не зазначено на яке саме майно та грошові кошти відповідача необхідно накласти арешт, не підтверджено належність відповідачу рахунків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що такі заходи забезпечення позову можуть призвести до порушення прав або охоронюваних законом інтересів третіх осіб, окрім того, є втручанням у внутрішню діяльність юридичних осіб.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального законодавства, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

у х в а л ил а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 29 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: