Ухвала суду № 52183529, 07.10.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Яремка В. В.

суддів: Перепелюк І.Б., Чупікової В. В.

секретар Тодоряк Г. Д.,

за участю відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2015 року,

встановила:

У квітні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Кіцманського районного суду Чернівецької області з названим позовом.

Позивач зазначав, що 21 грудня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідачка отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідачка умови кредитного договору не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31 січня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 12 615 грн 62 коп., з яких 3713 грн 58 коп. - заборгованість за кредитом, 5925 грн 11 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1900 грн - заборгованість з пені та комісії, 500 грн - штраф (фіксована частина), 576 грн 93 коп. - штраф (процентна складова).

Позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь спірну суму.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з неї заборгованість за кредитом в сумі 3713 грн 58 коп.

Посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підставності та доведеності позовних вимог.

Такий висновок суду є правильним.

У справі встановлено і це визнається сторонами, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 21 грудня 2010 року укладено кредитний договір, за яким відповідачці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30% річних на суму залишку заборгованості (а.с.8-9).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання це - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У справі встановлено, що відповідачка порушила зобов`язання за договором і станом на 31 січня 2015 року загальна сума заборгованості становить 12615 грн 62коп., з яких 3713 грн 58 коп. - заборгованість за кредитом, 5925 грн 11 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1900 грн - заборгованість з пені та комісії, 500 грн - штраф (фіксована частина), 576 грн 93 коп. - штраф (процентна складова).

Тому стягнення з відповідачки спірних сум відповідає змісту наведених норм права та умовам договору.

Апелянт визнає можливість сплати нею лише боргу за кредитом, що становить 3713 грн 58 коп.

При цьому посилається на поважність причин невиконання обов'язків за кредитним договором - перебування її у місцях позбавлення волі за вироком суду.

Розцінює це як непереборну силу, що перешкодила виконанню нею зобов'язань за договором.

Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними.

Відповідно до ст. 617 Ц України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Перебування відповідачки певний час у місцях позбавлення волі не позбавляло її можливості особисто чи через уповноважених осіб вживати заходів до виконання зобов'язань за кредитним договором й не є непереборною силою чи випадком у розумінні вказаної норми матеріального права.

Апелянт ставить під сумнів правильність нарахування відсотків.

Проте таке нарахування стверджується наявним у справі письмовим розрахунком, проведеного відповідно до умов договору (а.с.5-7).

Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта про можливий неправильний розрахунок заборгованості за процентами фактично ґрунтуються лише на припущеннях.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий В. В. Яремко

Судді І.Б. Перепелюк

В. В. Чупікова